Рішення № 42292879, 12.01.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р.Справа № 922/5894/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Харківміськгаз", м. Харків до Департамент цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Корж А.О.

відповідача - Шишкін О.Л.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз", м. Харків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (надалі - відповідача) 40889,46 грн., з яких 32863,28 грн основного боргу, 697,32 грн. 3% річних та 7325,86 грн. інфляційних втрат, а також просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 2013/ТП-Б-2026 від 07.03.2014 року ГАЗ від 01.10.2010 року неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати послуг з постачання газу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.01.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.01.2015 року підтримував позовні вимоги та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, у судовому засіданні надав усні пояснення у яких суму основного боргу визнав та зазначив, що він є державною установою та фінансується з державного бюджету, а у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів на рахунку, можливість оплатити зазначений борг у останнього відсутня.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

07.03.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз", м. Харків, (позивач) та Департаментом цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (відповідач) був кладений договір 2013/ТП-Б-2026 та додаткові угоди до нього (а.с. 10-13, 15, 16), у відповідності до умов якого, позивач зобов'язується надавати послуги з постачання природного газу відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а споживач оплачує вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Проте надані послуги були сплачені частково на суму 12996,38 грн., таким чином, на даний час заборгованість складає 32863,28 грн.

Пунктом 4.6. договору, сторони передбачили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з додатком 2.

Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за 5 календарних днів до початку місяця поставки газу (п. 4.6.1 договору).

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані відповідачу послуги з постачання газу в кількості 9,857 тис. м. куб. на загальну сум 45859,66 грн., що підтверджується актами виконаних послуг з газопостачання від 30.11.2013 року та 31.12.2013, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Як вказує позивач, відповідачем було частково оплачено послуги на суму 12996,38 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість у сумі 32863,28 грн. сума основного боргу, 697,32 грн. 3% річних та 7325,86 грн. інфляційних втрат, нарахованих позивачем у відповідності до положень ст. 625 ЦК України, що і стало підставою позивача для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства та договору, те, що позовні вимоги обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та не спростовані відповідачем, суд задовольняє позовні вимоги в сумі основної заборгованості у розмірі 32863,28 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року, при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України. Відповідні індекси щомісячно розраховуються і публікуються в офіційних виданнях ЗМІ, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому 3% річних у сумі 697,32 грн. та інфляційні втрати у сумі 7325,86 грн. підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується п. 1 ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням цього, суд покладає судові витрати на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Департаменту цивільного захисту Харківської обласної державної адміністрації (61038, м.Харків, Салтівське шосе, 73, р/р 35210001008519 в ГУ ДКСУ в Харківській області, МФО 851011, код 23000066) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, м.Харків, вул. Жовтневої революції, 57/59 п/р 260323022986 в філії ХОУ АТ "Ощадбанк" МФО 351823, код 03359552) суму основного боргу 32863,28 грн., 3% річних 697,32 грн., інфляційних втрат 7325,86 грн. та судовий збір 1827,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.01.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова