Ухвала суду № 42292365, 03.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/15934/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року

у справі № 2-а-4254/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малті»

до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України

третя особа - Регіональне управління Департаменту контролю над виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Миколаївській області

про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Малті» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (далі - відповідач), за участі третьої особи - Регіонального управління Департаменту контролю над виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Миколаївській області (далі - третя особа), про скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 000230 від 04 березня 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у задоволені позову було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Скасовано рішення про застосування фінансових санкцій № 000230 від 04 березня 2010 року.

В касаційній скарзі Департамент САТ ДПА України, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010.

Також, відповідач направив до суду касаційної інстанції клопотання про заміну ДепартаментуСАТ ДПА України його правонаступником - Міністерством доходів і зборів України, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 228 "Про реорганізацію деяких органів державної податкової служби, спеціалізованих митних органів та організацій".

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити Департамент САТ ДПА України його правонаступником - Міністерством доходів і зборів України.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Малті», посилаючись на те, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

РУ Департаменту САТ ДПА України в Миколаївській області провело позапланову виїзну перевірку з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, а саме: господарської одиниці - складу-магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить суб'єкту господарської діяльності - ТОВ «Малті», за результатами якої складений акт від 29 грудня 2009 року № 57/32-240/30291478.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які полягали у зберіганні алкогольних напоїв у місці, яке не внесене до Єдиного реєстру місць зберігання, а саме - складі-магазині, розташованому по АДРЕСА_1 немає, а є проспект ОСОБА_1 .

04 березня 2010 року РУ Департаменту САТ ДПА України в Миколаївській області на підставі вказаного акта перевірки прийняло рішення про застосування фінансових санкцій № 000230, яким згідно з абзацом 11 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувало до ТОВ «Малті» фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 449578,35 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що місцезнаходження складу, зазначеного в довідці про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, не відповідає дійсності, оскільки АДРЕСА_1 не існує.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що суб'єкт господарювання не може вважатися таким, що здійснює зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів не у відповідному місці зберігання у тому разі, якщо дане місце зберігання внесено до Єдиного державного реєстру, але іншою особою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 30 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єктів господарювання зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання.

Абзацом 18 статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що місце зберігання - це місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а місцем торгівлі у відповідності до положень абзацу 11 статті 1 цього Закону є місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів

Відповідно, вказаним Законом передбачено обов'язковість внесення відомостей саме про місце зберігання до Єдиного реєстру.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року № 251 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2.1 зазначеного Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно пункту 4.3 цього Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі зміни відомостей про заявника місця зберігання (найменування або місцезнаходження юридичної особи, прізвища або місця проживання фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності) або характеристик місця зберігання орган державної податкової служби, який вносив місце зберігання до Єдиного реєстру, на підставі заяви суб'єкта підприємницької діяльності протягом семи календарних днів вносить зміни до Єдиного реєстру та видає суб'єкту підприємницької діяльності довідку, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа Департаменту САТ ДПА України від 25 січня 2010 року № 321/32-0615 місце зберігання за адресою АДРЕСА_1, внесено до Єдиного державного реєстру за заявою іншого суб'єкта господарювання, а саме - приватного підприємця ОСОБА_2 (арк. справи 41), про що йому було видано відповідну довідку серії № 009320 від 18 березня 2008 року (арк.. справи 18).

Матеріалами справи підтверджується, що 01 липня 2009 року позивачем був укладений договір суборенди № 2 з приватним підприємцем ОСОБА_2 (суборендодавцем), відповідно до умов якого ТОВ «Малті» (суборендар) отримало у користування приміщення площею 600 м2, розташоване в АДРЕСА_1 (арк. справи 6), яке приватний підприємець ОСОБА_2 (орендар) орендував у ВАТ «Миколаївське підприємство «Суднокомплект» (орендодавця) згідно договору оренди № 29 від 01 січня 2009 року (арк. справи 7-9).

При цьому, у договорі суборенди сторонами була допущена технічна помилка, а саме замість АДРЕСА_1, вказано вулицю ОСОБА_1, 1Д, у зв'язку з чим у довідці про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії № 015429 від 10 липня 2009 року, виданій ТОВ «Малті», місцезнаходженням місця зберігання було вказано: АДРЕСА_1 (арк. справи 16).

Разом з цим, як зазначалося вище, згідно довідки № 009320, виданої суб'єкту підприємницької діяльності приватному підприємцю ОСОБА_2, місце зберігання, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 було внесене до Єдиного державного реєстру 18 березня 2008 року та виключене з цього Реєстру лише 13 лютого 2010 року згідно розпорядження Департаменту САТ ДПА України № 74-р «Про виключення місця зберігання» (арк. справи 89), прийнятого на підстав заяви приватного підприємця ОСОБА_2, поданої до Департаменту САТ ДПА України 28 січня 2009 року, у зв'язку із закінченням терміну дії ліцензії на право оптової торгівлі спиртних напоїв (арк. справи 88). При цьому, 13 лютого 2010 року ТОВ «Малті» була отримана нова довідка про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (арк. справи 17).

З огляду на те, що підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, встановленої абзацом 11 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», є зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, не внесених до Єдиного реєстру, тоді як вказаний Закон не ставить у залежність таку відповідальність від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу фінансових санкцій у вигляді штрафу розмірі 449578,35 грн. згідно оспорюваного рішення.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Міністерства доходів і зборів України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна