Ухвала суду № 42292239, 19.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/7092/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Бовкун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року

у справі № 2а-7181/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галузеве підприємство «Промсервіс»

до Державної податкової інспекції в місті Суми

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Галузеве підприємство «Промсервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006231503/0/60970 від 12 серпня 2010 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006231503/0/60970 від 12 серпня 2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2418980,20 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Суми, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні прозову відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Суми була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка дотримання вимог податкового законодавства, а саме - податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» за квітень 2010 року (№69593 від 20 травня 2010 року), за результатами якої складений акт №5915/15-319/36066710 від 30 липня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму податкового кредиту за квітень 2010 року на 1727843,00 грн. та збільшено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на 1727843,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту квітня 2010 року податок на додану вартість на загальну суму 1727842,85 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Нафтогаззбут» (у сумі 795987,99 грн.) та з ТОВ «Газторг Україна» (у сумі 931854,86 грн.), оскільки вказані контрагенти у складі податкових зобов'язань за вказаний податковий період по господарських операціям з позивачем задекларували показники 0,00 грн.

12 серпня 2010 року ДПІ у м. Суми на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0006231503/0/60970, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 2418980,20 грн., у тому числі: 1727843,00 грн. - за основним платежем, 691137,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право позивача на віднесення до складу податкового кредиту квітня 2010 року суми податку на додану вартість в розмірі 1727842,85 грн. сплаченої ним за результатом здійснення операцій з купівлі-продажу природного газу з ТОВ «Нафтогаззбут» (договір № 01-01/ГЗ-10 від 01 грудня 2009 року) та з ТОВ «Газторг Україна» (договір № 01/10-22/1 від 22 січня 2010 року), підтверджується відповідними податковими накладними, актами приймання-передачі природного газу, платіжними дорученнями, паспортами-сертифікатами якості газів, які відповідачем не досліджувалися, з огляду на вид проведеної перевірки - камеральної, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Статтею 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема, підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 цієї статті встановлено підстави самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків. Однією з таких підстав є випадок, коли контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (підпункт «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону).

При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Отже, передумовою для здійснення контролюючим органом донарахування податкових зобов'язань є виявлення ним під час проведення камеральної перевірки такої арифметичної або методологічної помилки, яка призвела до певного наслідку - заниження або завищення податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом була проведена саме камеральна перевірка ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс» без перевірки будь-яких первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували (спростовували) право позивача на податковий кредит у задекларованій ним сумі.

При цьому, судами попередніх інстанцій було встановлено, що право позивача на віднесення до складу податкового кредиту квітня 2010 року суми податку на додану вартість в розмірі 1727842,85 грн. сплаченої ним за результатом здійснення операцій з купівлі-продажу природного газу з ТОВ «Нафтогаззбут» (договір № 01-01/ГЗ-10 від 01 грудня 2009 року) та з ТОВ «Газторг Україна» (договір № 01/10-22/1 від 22 січня 2010 року), підтверджується відповідними податковими накладними, актами приймання-передачі природного газу, платіжними дорученнями, паспортами-сертифікатами якості газів (арк. справи 41-87, 120-127,183-185), які відповідачем не досліджувалися.

Крім іншого, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по декларуванню та сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Суми підлягає залишенню без задоволення, а постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Суми залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна