Ухвала суду № 42292229, 12.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року м. Київ К/9991/7781/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Волошин В.М.,

за участю:

представника відповідача - Української Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп»

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року

у справі № 2-а-9209/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000100842/0 від 15 червня 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У запереченні на касаційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року - без змін.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові його правонаступником - СДПІ з обслуговування ВП у м. Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПФ «ТТВ» за період з 01 грудня 2008 року по 31 січня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 1615/42-016/32031362 від 07 травня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» із зазначеним у акті перевірки постачальником; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у тому, що ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» неправомірно включило до складу податкового кредиту січня 2009 року податок на додану вартість у розмірі 1444,92 грн., сплачений у складі вартості придбаного у ПФ «ТТВ» товару; статей 3, 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині відсутності об'єктів оподаткування податком на додану вартість з вартості поставки товарів, отриманих від ПФ «ТТВ» на загальну суму податку на додану вартість 1444,92 грн. за січень 2009 року.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту січня 2009 року податок на додану вартість у розмірі 1444,92 грн., сплачений у складі вартості придбаних у ПФ «ТТВ» товарів (підшипників) згідно податкової накладної № 2097 від 30 грудня 2008 року, з огляду на те, що: в ході перевірки встановлено розбіжність у даті виписки видаткової накладної, вказаної у податковій накладній як умова продажу (а саме: у податковій накладній вказано - накладна № 2054 від 30 грудня 2008 року, тоді як сама видаткова накладна № 2054 датована 05 січня 2009 року); до реєстру отриманих і виданих податкових накладних під порядковим № 93 включено податкову накладну № 2097 із вказівкою про дату отримання 31 січня 2009 року; з 12 березня 2008 року згідно договору купівлі-продажу № 12/03 від 12 березня 2008 року новим власником ПФ «ТТВ» є ОСОБА_2 (яка постійно проживає в Ізраїлі), але адресою проживання якої вказано: АДРЕСА_1, яка з 13 березня 2008 року призначила себе директором ПФ «ТТВ»; згідно відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківського МВК було направлено рішення від 15 червня 2009 року № 1-06-09 засновників ПФ «ТТВ» (ОСОБА_2) про ліквідацію підприємства, головою ліквідаційної комісії призначено ОСОБА_2; згідно відомостей, отриманих з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківського МВК було внесено запис про судове рішення про порушення 13 серпня 2009 року провадження у справі № Б-19/124-09 про банкрутство юридичної особи ПФ «ТТВ» (вказаний запис було скасовано 18 вересня 2009 року); ПФ «ТТВ» відсутнє за юридичною (м. Харків, пр-т Московський, буд. № 257) та фактичною адресами, про що складені відповідні акти; ПФ «ТТВ» не укладало договорів оренди приміщень з ТОВ «Центр прогрес», юридичною адресою якого є: м. Харків, пр-т Московський, буд. № 257; згідно відповіді, отриманої з адресно-довідкового бюро УМВС України у Харківській області на запит податкового органу, громадянка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстрована по м. Харків та Харківській області; згідно інформації Державної прикордонної служби про стан перетинання державного кордону України громадянкою ОСОБА_2, вказана громадянка перетнула кордон 19 березня 2008 року (пункт перепустки Дніпропетровськ) з метою виїзду до Ізраїлю в м. Тель-Авів , іншої інформації, яка б свідчила при прибуття зазначеної особи до України, немає; суд Ленінського району м. Харкова, розглядаючи справу за позовом ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю по ПФ «ТТВ», дійшов висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку із встановленням факту відсутності ОСОБА_2 на території України, що свідчить про здійсненян незаконної діяльності невстановленими особами від імені керівника ПФ «ТТВ» - ОСОБА_2; відповідно до поданої ПФ «ТТВ» звітності, а саме - податкових розрахунків комунального податку та звітності за формою 1-ДФ, протягом періоду, який перевірявся, на підприємстві обліковувався один працівник - директор, сумісників немає; дані висновку техніко-криміналістичної експертизи документів (уточнюючих розрахунків та додатків до них з податку на додану вартість ПФ «ТТВ») від 10 липня 2009 року № 206, проведеної експертом НДЕКЦ при ГУ МВС України у Харківській області, свідчать про причетність до заповнення податкової звітності підприємства громадянка ОСОБА_3, яка не обліковується працівником ПФ «ТТВ», якій в рамках порушеної кримінальної справи № 16090024 пред'явлено обвинувачення за частиною 1 статті 358 Кримінального кодексу України за фактом підроблення податкових декларацій, у тому числі ПФ «ТТВ». Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що господарські операції згідно з придбання позивачем у ПФ «ТТВ» мають безтоварний характер та не спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, а виписані зазначеним контрагентом первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

15 червня 2010 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000100842/0, яким згідно з підпунктом «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1517,16 грн., у тому числі: 1444,92 грн. - за основним платежем, 72,24 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не була доведена реальність господарських операцій з ПФ «ТТВ», оскільки встановлені перевіркою та в процесі розгляду справи обставини свідчать неможливість реального здійснення вказаним вище суб'єктом господарювання операцій, з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт (послуг), нездійснення особою, яка значиться виконавцем робіт (послуг), підприємницької діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, умовами реалізації права платника на податковий кредит є, зокрема, фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з наміром одержати економічний ефект від їх використання у господарській діяльності та підтвердженість цих витрат необхідними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операцій. Однак, критерієм зменшення бази оподаткування податку на додану вартість є можливість на підставі наявних документів зробити беззаперечний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання доходу. А відтак, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку з оплатою вартості придбаних у ПФ «ТТВ» товарів (підшипників), позивач повинен був надати, зокрема, документи, що свідчать про фактичне виконання саме його контрагентом господарської операції продажу конкретного виду товарів.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, під час проведення перевірки позивач на підтвердження виконання господарських зобов'язань із придбання товарів та на підтвердження правомірності формування податкового кредиту січня 2009 року за цією господарською операцією надав органу державної податкової служби виписку з банківського рахунку про переказ коштів на користь ПФ «ТТВ» 16 грудня 2008 року, видаткову накладну № 2054 від 05 січня 2009 року та податкову накладну № 2097 від 30 грудня 2008 року (у якій підставою продажу було вказано накладну № 2054 від 30 грудня 2008 року) (арк. справи 28, 30, 43).

Разом з цим, доказів, які б свідчили про отримання податкової накладної № 2097 від 30 грудня 2008 року із запізненням, матеріали справи не містять, з урахуванням того, що першою подією у розумінні положень підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було перерахування позивачем 16 грудня 2008 року коштів на користь ПФ «ТТВ». Крім іншого, у самій податковій накладній підставою продажу вказано накладну № 2054 від 30 грудня 2008 року, тоді як на підтвердження факту реадльності господарських операцій позивачем було надано видаткову накладну № 2054, яка датована 05 січня 2009 року.

Інших документів, які б свідчили про реальність господарських операцій між позивачем та ПФ «ТТВ», та їх належне документальне підтвердження, матеріали справи не містять. Не додано таких документів і до касаційної скарги.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно виходили з того, що надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність формування позивачем податкового кредиту січня 2009 року за господарськими операціями з придбання ПФ «ТТВ» підшипників.

Відповідно до положень частин 1, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З огляду на те, що позивачем не було надано належних доказів, які б спростовували викладені в акті перевірки правопорушення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ТОВ «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Східноукраїнська компанія «Малтюроп» залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна