Ухвала суду № 42289862, 12.01.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/40/15 Справа № 175/402/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Озерянська Ж. М. Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2015 року м. Дніпропетровськ

12 січня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Пономарь З.М., Черненкової Л.А.,

при секретарі - Кириченко М.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року позивач звернулась з вищезазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що з 27 березня 1987 року до 01 листопада 2013 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 За період шлюбу вони придбали квартиру АДРЕСА_1, автомобіль OPEL, державний номерний знак НОМЕР_1, та одноосібно отримані та витрачені відповідачем грошові кошти (проценти) в сумі 17131,84 грн. за договорами «Про розміщення вкладу «Готівка Щомісяця» в ПАТ «Платинум Банк», укладеними відповідачем в період шлюбу, за договором від 07 листопада 2012 року № 00116732, за договором від 10 грудня 2012 року № 00130659, за договором від 10 червня 2013 року № 00181901. Згоди про поділ майна між ними не досягнуто. Вважає, що вказане майно повинно бути розділено рівними частками, тому просить виділити їй квартиру АДРЕСА_1, а відповідачу автомобіль OPEL державний реєстраційний номер НОМЕР_1; стягнути з відповідача 1/2 частину нарахованих процентів за договорами «Про розміщення вкладу «Готівка Щомісяця» в ПАТ «Платинум Банк» укладеними відповідачем в період шлюбу в сумі 8565,92 грн., та судові витрати.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково (а.с.80-83).

Розділено між подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільне сумісне майно, набуте під час їх шлюбу, а саме: автомобіль марки OPEL, моделі СОМВО, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та квартиру АДРЕСА_1, що складається з 1 - коридор площею 1,9 кв.м., 2 - коридор площею 2,7 кв.м., 3 - шафа площею 0,3 кв.м., 4 - кухня площею 8,6 кв.м., 5 - санвузол площею 2,4 кв.м., 6 - кімната площею 14,8 кв.м., І - балкон площею 0,9 кв.м., загальною площею 31,6 кв.м., жилою площею 14,80 кв.м., визнавши за кожним право власності на 1/2 частину вищезазначеного майна.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням суду ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, з 27 березня 1987 року по 01 листопада 2013 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу за спільні кошти подружжя придбало автомобіль марки OPEL, моделі СОМВО, 2002 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, кольору - жовтий, тип КТЗ - пасажирський - В, VIN - НОМЕР_2, технічний паспорт НОМЕР_3, квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

Згідно з ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. (ст. 70 СК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 2 ст. 71 СК України).

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України).

Крім того, у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що, вирішуючи питання про поділ майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема, неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Виходячи з вищезазначених норм та роз'яснень, судом першої інстанції враховано, що квартира та автомобіль є річчями неподільними, сторони не дійшли згоди з приводу виділення їх у власність одному з них та розміру компенсації на користь іншого, така компенсація не вносилась на депозитний рахунок суду, тому висновок суду про задоволення позову та визнання ідеальних часток подружжя є обґрунтованим.

Стосовно вимог позивача про стягнення 1/2 частки процентів за користування вкладами за договорами про розміщення вкладу «Готівка Щомісяця»: № 00116732 від 07 листопада 2012 року, №00130659 від 10 грудня 2012 року, №00181901 від 10 червня 2013 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог в цій частині, а саме використання відповідачем у період шлюбу процентів по вкладам на свої особисті потреби.

Інші докази та обставини, на які посилається ОСОБА_2 в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору, а також зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Л.А. Черненкова

З.М. Пономарь