Ухвала суду № 42286919, 22.08.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

22.08.2014 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Животова Є.Г. (головуючий), Феєра І.С., Марчука О.П., за участі секретаря судового засідання Головець М.А., прокурора Сирохман Л.І. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали кримінального провадження № 11-кп/777/299/14 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 13.06.2014.

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 з середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, не судимого визнано винуватим та призначено покарання за ч.1 ст.115 КК України у вигляді позбавлення волі строком на тринадцять років.

Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з дня затримання ОСОБА_3 - з 01.12.2013.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишено попередній, тримання під вартою.

Вирішено долю речових доказів: вилучені у ОСОБА_3: джинсову сорочку, кофту, джинси та куртку, а з квартири: простирадло та рушник, опечатані відповідно в поліетиленовий пакет та спеціалізований пакет № 1923144, здані в кімнату зберігання речових доказів Хустського МВ УМВС України в Закарпатській області ухвалено знищити.

Згідно вказаного вироку ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що він 30.11.2013, в період з 17 по 21 год., в спальній кімнаті власної квартири АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, під час сварки зі своєю матір'ю, ОСОБА_4, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4, усвідомлюючи протиправність, караність та суспільну небезпечність своїх дій, умисно наніс ОСОБА_4 множинні удари стиснутими в кулак руками в область голови та тулуба, після чого взяв в руки скляну пляшку з під пива ємністю 0,5 л, якою наніс декілька ударів в область голови потерпілій, внаслідок чого заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді:

1) ран правої щоки та верхньої губи справа, лівої і правої скроневих ділянок, потиличної ділянки дещо справа, правої вушної раковини і завушної ділянки справа; синці в ділянках тильної поверхні правої кисті, правої щоки та чола справа, підборіддя справа, правої та лівої орбітальних ділянок, верхньої третини правого передпліччя по задньо-зовнішній поверхні, нижньої третини лівого передпліччя по задньо-зовнішній поверхні, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень;

2) переломи ребер: 2-6 по середньо-ключичній лінії справа; 2-7 по середньо-ключичній лінії зліва; 7-10 по лопаточній лінії справа, з крововиливом в навколишні м'які тканини, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості;

3) тілесні ушкодження у вигляді: крововиливу під м'які покриви голови; крововилив під м'які мозкові оболонки; дрібно крапкові крововиливи в речовину головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_4

Від отримання тілесних ушкоджень у вигляді поєднаної травми голови та тулуба, яка супроводжувалась множинними переломами ребер справа і зліва, субархноїдальним крововиливом та ускладнилась забоєм, набряком речовини головного мозку, які являються безпосередньою причиною смерті, потерпіла померла на місці; в разі надання їй своєчасної кваліфікованої медичної допомоги, згідно висновку проведеної комісійної судово-медичної експертизи № 6 від 13.02.2014 ОСОБА_4 вижити не могла.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 вказує, що свою вину згідно вказаного вироку визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому. На момент злочину він не усвідомлював, що робив і не мав умисного наміру це скоювати, оскільки потерпіла була його матір'ю, він любив її, не пам'ятає своїх дій.

Посилаючись на це та те, що він не перешкоджав розслідуванню провадження, не ухилявся від кримінальної відповідальності, сприяв розкриттю злочину, вперше вчинив злочин, є людиною похилого віку та дуже хворим - внаслідок падіння отримав тяжкі травми, які суттєво вплинули на стан його здоров'я та працездатність, просить апеляційний суд пом'якшити йому покарання.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, яка просила залишити апеляцію без задоволення, а вирок від 13.06.2014 щодо ОСОБА_3, як законний і обґрунтований - без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи сторін, провівши судові дебати, колегія апеляційного суду визнає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено у кримінальному провадженні, що не заперечувалося сторонами, вищевказаним діянням ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).

Дана обставина, зокрема, стверджується як частковим визнанням своєї вини обвинуваченим, так і наведеними у вироку показаннями свідків, висновками судових експертиз.

У зв'язку із цим, дії обвинуваченого вірно кваліфіковано судом за ч.1 ст.115 КК України, що відповідає матеріалам кримінального провадження.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

З роз'яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 вбачається, що при призначенні покарання слід додержувати вимоги п.1 ч.1 ст.65 КК України. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Призначаючи покарання з обранням його виду і міри, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого злочину, особу винного, зокрема його негативну характеристику, з якої також слідує, що ОСОБА_3 зловживає алкогольними напоями (Т.2, а.п. 24), обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Хоча суд і не визнав такою ж обставиною вчинення ОСОБА_3 злочину щодо особи похилого віку, (п.6 ч.1 ст.67 КК України - потерпіла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4), ця обставина є такою, що вкрай негативно характеризує особу обвинуваченого, як і те, що вказаний особливо тяжкий злочин обвинувачений вчинив проти своєї матері.

З цих підстав суд правомірно призначив ОСОБА_3 покарання, в межах санкції ч.1 ст.115 КК України, оскільки таке буде достатнім для виправлення особи та попередження вчинення обвинуваченим нових злочинів.

Доводи обвинуваченого про стан його здоров'я, активне сприяння розкриттю злочину та щире каяття голослівні, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження - обвинувачений частково визнав свою вину, показавши в суді, що нічого не пам'ятає, не знає, як таке сталося. Тому суд правильно не знайшов обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого.

З огляду на викладене, твердження апелянта про порушення судом першої інстанції вимог ст.65 КК України є безпідставними.

Керуючись ст.ст. 404,405,407,418,419 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалений щодо нього вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 13.06.2014 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили, а засудженим, який перебуває під вартою - в той самий строк з дня отримання ним копії цієї ухвали.

Судді: