Ухвала суду № 42282199, 14.01.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №476/951/14-ц 14.01.2015 14.01.2015 14.01.2015

Провадження №22-ц/784/196/15

Провадження № 22ц/784/196/15 Головуючий у 1-ї інстанції Патрик Ю.Ю.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

при секретарі: Богуславській О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 2 грудня 2014 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

(далі - ПАТ «Дельта Банк)

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И Л А:

2 жовтня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 23 213 грн. 74 коп. заборгованості за договором про відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки.

Позивач зазначав, що власник поточного рахунку з використанням платіжної картки ОСОБА_2 в порушення умов укладеного з ним 22 червня 2011 року договору у встановлені строки не погашає суму основного кредиту та комісії, а тому він має право вимагати повернення кредитних коштів.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 2 грудня 2014 року позов задоволено, ухвалено про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 23 213 грн. 74 коп. загальної суми заборгованості за договором і 243 грн. 60 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким у задоволенні вимог банка відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 червня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір №003-14565-220611 про відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки № НОМЕР_1 строком на один рік з можливістю його пролонгації без підписання додаткових угод. За цим договором встановлена відновлювана кредитна лінія у загальному розмірі 100 000 грн. 00 коп. та на день укладання цього договору встановлено ліміт в сумі 7 000 грн. 00 коп. зі сплатою процентів в розмірі 0,0001% річних та комісії за обслуговування видачі готівки та переказ грошей в розмірі 3%+15грн. (а.с.3-5).

Позичальник ОСОБА_2 зобов'язаний здійснювати оплату вартості послуг, які надаються банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування рахунку в розмірі, строки та порядку, визначеними Правилами і Тарифами (а.с.3-6).

Станом на серпень 2013 року у власника рахунку ОСОБА_2 виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту, комісією та пенею, яка з урахуванням сплаченого платежу в розмірі 130грн. 00 коп., склала загальну суму 2 089 грн. 27 коп., про що позичальнику було письмове повідомлено банком (а.с.21). Ця прострочена заборгованість погашена відповідачем 30 серпня 2013 року (а.с.22).

Разом з тим, після сплати простроченої заборгованості, позичальник перестав погашати тіло кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість з його сплати, та сплати комісії, яка станом на 16 липня 2014 року склала 23 213 грн. 74 коп. загальної суми заборгованості, яка, в свою чергу, складається з: 13 162 грн. 50 коп. заборгованості за тілом кредиту, 3 711 грн. 32 коп. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 6 339 грн. 92 коп. комісії.

Задовольняючи вимоги ПАТ «Дельта Банк», суд виходив з того, що позичальник порушив умови зобов'язання і є усі підстави для стягнення заборгованості, нарахованої банком відповідно до розділу 3 та п. п. 3.4.1-3.4.2 договору.

З такими висновками суду слід погодитися, так як судом вірно встановлений сам факт порушення позичальником зобов'язання і до правовідносин, що виникли між сторонами, обґрунтовано застосовані норми матеріального права, передбачені статтями 526, 610, 1049-1050 ЦК України.

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що немає підстав для стягнення з нього нарахованої банком заборгованості, так як ним умови овердрафту порушено не було, є необґрунтованими, оскільки станом на серпень 2013 року ним було допущено порушення строків та порядку сплати платежів, внаслідок чого погашення ним суми простроченої заборгованості, без сплати подальших платежів, призвело до утворення заборгованості, про стягнення якої банком пред'явлено позов.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першій інстанції.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 2 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді