Вирок № 42282142, 05.12.2014, Новоодеський районний суд Миколаївської області

05.12.2014

Справа № 482/2002/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2014 року м.Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Баранкевич В.О.,

при секретарі Андрусенко В.А., за участю прокурора Руденка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нова Одеса кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Бубликове Олексіївського району Білгородської області Російська Федерація, громадянина України, росіянина, з середньою освітою, невійськовозобов'язаного, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, працюючого слюсарем в ТОВ "Миколаїврибпром", раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27.09.2014 року у денний час, ОСОБА_1 разом з незнайомим чоловіком на ім'я ОСОБА_3, особу якого в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим, знаходився на березі річки "Південний Буг" на околиці м.Нова Одеса Миколаївської області, де нвідомий чоловік на ім'я ОСОБА_3 показав йому рушник, в який були замотані вибухові пристрої.

В цей час ОСОБА_1, посягаючи на захищеність життєво важливих інтересів людини та громадянина, суспільства і держави, маючи умисел на привласнення знайдених вибухових пристроїв, без передбаченого законодавством дозволу, привласнив вибуховий пристрій. Після цього ОСОБА_1, зберігаючи при собі вказаний вибуховий пристрій, на автомобілі "Wartburg", номерний знак НОМЕР_1, поїхав до м.Нова Одеса Миколаївської області, де на автодорозі "Ульянівка - Миколаїв", а саме навпроти АЗС "Сокар", був зупинений працівниками ВДАІ з обслуговуванням Новоодеського району Миколаївської області.

27.09.2014 року в період часу з 20 год. 40 хв. по 21 год. 20 хв. під час огляду місця події, а саме автомобіля "Wartburg", номерний знак НОМЕР_1, який перебував під керуванням ОСОБА_1, що знаходився на автодорозі "Ульянівка - Миколаїв" навпроти АЗС "Сокар", було виявлено та вилучено предмет візуально схожий на гранату РГД-5, який поміщено до пакету експертної служби № 1612489 та пристрій підривної дії УЗРГМ 184-76, який поміщено до пакету експертної служби № 1612490.

Згідно висновку експерта № 79 від 30.09.2014 року об'єкт № 1 є уніфікованим запалом ручних гранат, призначений для детонації основного заряду вибухової речовини ручних осколкових гранат марок Ф-1, РГД-5, РГ-42, споряджений зарядом ініціюючих (ТНРМ+ азид свинцю- 0.10+0.20 грам) і бризантної (ТЕН або гексоген - 1.0 грам) вибухових речовин.

Об'єкт № 2 є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини тротил вагою 100 - 115 г, розміщеним у стандартному корпусі ручної наступальної гранати РГД-5.

При конструктивному з'єднані між собою об'єкти № 1, № 2 є наступальною осколковою гранатою, яка відноситься до категорії боєприпасів (вибухових пристроїв промислового виготовлення).

Таким чином, своїми неправомірними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.263 КК України, а саме носіння та зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

20.11.2014 року між прокурором у кримінальному провадженні Руденком В.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.ст.468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Відповідно до угоди про визнання винуватості прокурор та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.263 КК України щодо узгодженного покарання у вигляді позбавлення волі строком 4 роки з застосуванням ст.75 КК України - з іспитовим строком 2 роки та згоди сторін на його призначення, щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст.473 КПК України та щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст.476 КК України та щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.301 КК України в повному обсязі, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини справи встановлені слідством. Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженного виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив угоду про про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Прокурор в судовому засіданні вказав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладення угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь - яких обставин, які примусили ОСОБА_1 погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно ст.469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваденні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним або суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається. Укладення угоди про визнання

винуватості може ініціюватися в будь - який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке враховуючи положення ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи в їх сукупності, пояснення обвинуваченого суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.1 ст.263 КК України як носіння та зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння досудовому розслідуванню.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого в ході судового провадження не виявлено.

Суд, в порядку ст.474 КПК України шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Судом встановлені обгрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання очевидно можливі для виконання.

Враховуючи викладене, вивчивши надані матеріали, перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд дійшов до переконання про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної в кримінальному провадженні № 482/2002/14-к (ЄРДР № 12014150280000682) між прокурором у кримінальному провадженні Руденком В.М. та ОСОБА_1

За вчинений злочин обвинувачений ОСОБА_1 підлягає покаранню, яке відповідає санкції ч.1 ст.263 КК України, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості, а саме у виді позбавлення волі строком 4 роки.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором в кримінальному провадженні Руденком В.М. та обвинуваченим ОСОБА_1 та призначити покарання, узгоджене сторонами угоди.

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України і призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Згідно частин 2, 3 ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового

строку терміном - 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

В силу п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчій інспекції.

Запобіжний захід не застосовувався.

Речові докази по справі: гранату РГД-5, що знаходиться в пакеті № 1 та уніфікований запал ручной гранати, що знаходиться в пакеті № 2 по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР № 12014150280000682, який знаходиться в сейфі зберігання озброєння та боєприпасів Новоодеського РВ УМВС України в Миколаївській області - знищити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області код ЗКПО 25574110, розрахунковий рахунок 31251272210005, МФО 826013, ГУДК у Миколаївській області (54003 вулиця Акіма, 2 м.Миколаїв Миколаївської області) - 491 (чотириста дев'яносто одну) грн. 40 коп.

Вирок може бути оскаржений на протязі 30 діб до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд Миколаївської області.

Головуючий: