Рішення № 42281602, 12.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 911/4793/14

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

за позовом товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ», м. Житомир

до підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 151271,51 грн.

за участю представників:

від позивача: Соломонюк С.А. (дов. № 4 від 06.01.2015 р.);

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» (далі - відповідач) про стягнення 151271,51 грн., з яких 107802,20 грн. заборгованості за договором поставки № 35/2013 від 30.04.2013 р., 28942,21 грн. штрафу, 9301,61 грн. пені, 4095,44 грн. інфляційних втрат та 1130,05 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 35/2013 від 30.04.2013 р. в частині зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 107802,20 грн. В зв'язку з наявністю вказаної заборгованості позивачем на підставі п. 9.3. договору нараховано відповідачу 28942,21 грн. штрафу та 9301,61 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України - 4095,44 грн. інфляційних втрат та 1130,05 грн. 3% річних.

Разом з позовною заявою позивачем подано до господарського суду Київської області заяву про забезпечення позову, в якій позивач, враховуючи наявну можливість відповідача перевести кошти на інший розрахунковий рахунок та можливість фіктивного банкрутства, просить суд з метою забезпечення позову заборонити ПСК «Укооппромторг» здійснювати дії щодо відчуження майна, яке є в наявності, та накласти арешт на розрахункові рахунки відповідача.

Згідно з ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до абз. 1-2 п. 3 постанови № 16 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З огляду на викладене, заява позивача судом не задоволена, як необґрунтована, оскільки позивачем не доведено належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування вказаних видів забезпечення позову, а отже і необхідність вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.

09.12.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 1-306/14 від 09.12.2014 р. про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

30.12.2014 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 1-320/14 від 30.12.2014 р. про відкладення розгляду справи, такого ж змісту як клопотання № 1-306/14 від 09.12.2014 р., в якому він просить суд відкласти розгляд справи, в зв'язку з хворобою директора підприємства.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Вказане клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК України відповідач не позбавлений права направити в судове засідання іншого представника з числа своїх працівників, повноваження якого підтверджуються довіреністю від імені підприємства, в тому числі головного бухгалтера підприємства, якому, як вбачається з доданої до клопотання про відкладення розгляду справи довіреності, надано право брати участь у судових засіданнях, при цьому, наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення спору по суті.

Представник позивача в судових засіданнях 27.11.2014 р., 11.12.2014 р. та 12.01.2014 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 27.11.2014 р., 11.12.2014 р. та 12.01.2014 р. не з'явився, хоча про час та місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 46692975, № 47019107, № 47020288 та поданими до суду клопотаннями про відкладення розгляду справи. Відповідач відзив на позов до суду не надіслав, вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.04.2013 р. між товариством з додатковою відповідальністю «ЖЛ» (постачальник) та підприємством споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» (покупець) було укладено договір поставки № 35/2013 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати товари на умовах договору. Найменування, асортимент, ціна товару, що поставляється, та строк надання замовлення на їх поставку зазначається в специфікації (прайс-листі) (Додаток № 1), яка являється невід'ємною частиною договору (п. 1.3. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що товар поставляється постачальником окремими партіями у відповідності з замовленнями покупця. Постачальник зобов'язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та гарантує здійснення поставки товару своїми транспортними засобами та за свій рахунок у кількості, строки та за адресою, вказаними у замовленні (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 2.8. договору зобов'язання з поставки вважаються виконаними постачальником з моменту передачі покупцю товару та повного пакету товаросупровідних документів, оформлених належним чином згідно з умовами договору та діючому законодавству України.

При використанні сторонами способу передачі замовлення в електронній формі на e-mail сторони визнають, що належним виконанням зобов'язання покупця направити замовлення являється направлення замовлення на e-mail постачальника, адреса якого зазначена в інформаційному листі постачальника, договорі або зазначено постачальником в офіційному листі (п. 2.11. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору приймання товару по кількості та якості здійснюється покупцем за адресою поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі замовлення покупця та супровідних документів. Покупець вправі прийняти товар без спеціальної перевірки по якості, якщо товар знаходиться в спеціальній тарі та упаковці без явно виражених дефектів.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що документи щодо поставки товару зобов'язаний скласти постачальник та надати покупцю разом з товаром належним чином оформлені з своєї сторони наступні супровідні документи в оригіналі: товарно-транспортна накладна; податкова накладна (крім випадків, передбачених законодавством та договором); свідоцтво якості товару; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України; довіреність на представника постачальника, яка надає право передачі товару, фіксації фактів невідповідності товару та/або супровідних документів умовам договору або законодавству, отримання листів та документів від покупця.

Згідно з п. 6.1. договору ціна на товар визначається на підставі погодженої сторонами специфікації і може бути змінена виключно за попередньою згодою з покупцем не раніше ніж за 30 робочих днів до внесення таких змін, виключно за письмовою згодою сторін.

Відповідно до п. 6.4. договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дня поставки товару за наявності рахунку постачальника та повного пакету документів (в тому числі з урахуванням корегувань), передбаченого договором і законодавством. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 р. Якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення дії договору про припинення договірних відносин, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах (п.п. 11.1., 11.2. договору).

Сторонами підписано специфікацію (прайс-лист) (додаток № 1 до договору), в якій зазначено найменування, штрих код, категорію, ціну товару та строк направлення замовлення; список уповноважених представників покупця, відповідальних за оформлення і передачу замовлень, а також приймання повідомлень від постачальника (додаток № 2 до договору); інформаційний лист постачальника (додаток № 3 до договору), в якому міститься список представників постачальника, відповідальних за приймання замовлень і відправку повідомлень покупцю; доповнення № 1 до договору поставки № 35/2013 від 30.04.2013 р.

На виконання умов договору позивачем за період з 23.05.2014 р. по 09.07.2014 р. було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 214418,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними № 3036 від 23.05.2014 р., № 3035 від 27.05.2014 р., № 3209 від 05.06.2014 р., № 3409 від 17.06.2014 р., № 3410 від 17.06.2014 р., № 3699 від 02.07.2014 р., № 3700 від 02.07.2014 р. та № 3795 від 08.07.2014 р., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Однак, відповідач в порушення умов п. 6.4. договору станом на час звернення позивача до суду із даним позовом за отриманий товар розрахувався частково на суму 85145,77 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2014 р. При цьому, з наявної в матеріалах справи бухгалтерської довідки від 02.10.2014 р. ТДВ «ЖЛ» вбачається, що станом на 21.05.2014 р. за відповідачем рахувалося сальдо (переплата) за договором поставки № 35/2013 від 30.04.2013 р. у сумі 21470,04 грн.

Отже, заборгованість відповідача за отриманий за договором поставки № 35/2013 від 30.04.2013 р. товар становить 107802,20 грн.: (214418,01 грн. - (21470,04 грн. + 85145,77 грн.).

16.09.2014 р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу № 5620/2 від 10.09.2014 р. на суму 107802,20 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 3000062443 від 16.09.2014 р. та списком № 425 рекомендованих листів.

Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 107802,20 грн. за товар, отриманий на підставі договору поставки № 35/2013 від 30.04.2013 р., на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 107802,20 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 28942,21 грн. штрафу та 9301,61 грн. пені за прострочення оплати отриманого товару.

Відповідно до п. 9.3. договору за порушення строків і порядку оплати товару, зазначених в п. 6.4. договору, покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. У випадку прострочення більше ніж на 15 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми заборгованості на дату нарахування штрафу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 28942,21 грн. штрафу за прострочення відповідачем оплати отриманого товару більше ніж на 15 календарних днів, нарахованого на прострочену заборгованість відповідача за кожною товарно-транспортною накладною окремо на дату нарахування штрафу.

Враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення відповідачем оплати отриманого за період з 23.05.2014 р. по 09.07.2014 р. товару за кожною товарно-транспортною накладною окремо більше ніж на 15 календарних днів, наданий розрахунок штрафу є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 28942,21 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 9301,61 грн. пені, нарахованої на прострочену заборгованість відповідача за кожною товарно-транспортною накладною окремо за загальний період з 07.07.2014 р. по 05.11.2014 р.

Однак, наданий позивачем розрахунок пені є невірним з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, відповідно до п. 6.4. договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 календарних днів з дня поставки товару, отже відповідно до ст.ст. 253, 254 ЦК України останнім днем строку виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару за товарно-транспортною накладною № 3036 від 23.05.2014 р. є 07.07.2014 р. (прострочка з 08.07.2014 р.); за товарно-транспортною накладною № 3035 від 27.05.2014 р. - 11.07.2014 р. (прострочка з 12.07.2014 р.); за товарно-транспортною накладною № 3209 від 05.06.2014 р. - 21.07.2014 р., оскільки 20.07.2014 р. - вихідний день (прострочка з 22.07.2014 р.); за товарно-транспортною накладною № 3409 від 17.06.2014 р. - 04.08.2014 р., оскільки датою поставки товару являється 18.06.2014 р., а 02.08.2014 р. та 03.08.2014 р. - вихідні дні (прострочка з 05.08.2014 р.); за товарно-транспортною накладною № 3410 від 17.06.2014 р. - 04.08.2014 р., оскільки датою поставки товару являється 19.06.2014 р., а 03.08.2014 р. - вихідний день (прострочка з 05.08.2014 р.); за товарно-транспортною накладною № 3699 від 02.07.2014 р. - 18.08.2014 р., оскільки датою поставки товару являється 03.07.2014 р., а 17.08.2014 р. - вихідний день (прострочка з 19.08.2014 р.); за товарно-транспортною накладною № 3700 від 02.07.2014 р. - 18.08.2014 р., оскільки 16.08.2014 р. та 17.08.2014 р. - вихідні дні (прострочка з 19.08.2014 р.); за товарно-транспортною накладною № 3795 від 08.07.2014 р. - 26.08.2014 р., оскільки датою поставки товару являється 09.07.2014 р., а 23.08.2014 р., 24.08.2014 р. та 25.08.2014 р. - вихідні дні (прострочка з 27.08.2014 р.).

При цьому, відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення, а тому позивачем невірно нараховано пеню по 13.08.2014 р. включно на прострочену заборгованість відповідача за товарно-транспортними накладними № 3036 від 23.05.2014 р. та № 3035 від 27.05.2014 р., оскільки заборгованість за товар, поставлений за вказаними накладними була погашена відповідачем 13.08.2014 р., в зв'язку з чим нарахування пені припинилось 12.08.2014 р.

Отже, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за період з 08.07.2014 р. по 12.08.2014 р. на суму 47828,64 грн., з 12.07.2014 р. по 12.08.2014 р. на суму 37317,12 грн., з 22.07.2014 р. по 05.11.2014 р. на суму 59308,20 грн., з 05.08.2014 р. по 05.11.2014 р. на суму 19267,92 грн., з 19.08.2014 р. по 05.11.2014 р. на суму 17975,26 грн. та з 27.08.2014 р. по 05.11.2014 р. на суму 11250,83 грн. в межах заявлених позовних вимог, сума пені становить 8989,48 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4095,44 грн. інфляційних втрат та 1130,05 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4095,44 грн. інфляційних втрат, що нараховані за період з 07.07.2014 р. по 13.08.2014 р. на прострочену заборгованість за товарно-транспортною накладною № 3036 від 23.05.2014 р., з 11.07.2014 р. по 13.08.2014 р. на прострочену заборгованість за товарно-транспортною накладною № 3035 від 27.05.2014 р., з 20.07.2014 р. по 05.11.2014 р. на прострочену заборгованість за товарно-транспортною накладною № 3209 від 05.06.2014 р., з 01.08.2014 р. по 05.11.2014 р. на прострочену заборгованість за товарно-транспортними накладними № 3409 від 17.06.2014 р. та № 3410 від 17.06.2014 р., з 16.08.2014 р. по 05.11.2014 р. на прострочену заборгованість за товарно-транспортними накладними № 3699 від 02.07.2014 р. та № 3700 від 02.07.2014 р. та з 22.08.2014 р. по 05.11.2014 р. на прострочену заборгованість за товарно-транспортною накладною № 3795 від 08.07.2014 р.

Наданий розрахунок інфляційних втрат є невірним, оскільки позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за періоди, прострочена заборгованість відповідача в яких існувала менше місяця, та за місяці, в яких мали бути здійснені відповідні платежі.

Відповідно до абзаців 2, 3 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за серпень-жовтень 2014 р. на прострочену заборгованість відповідача за товарно-транспортною накладною № 3209 від 05.06.2014 р. та за вересень-жовтень 2014 р. на прострочену заборгованість за товарно-транспортними накладними № 3409 від 17.06.2014 р., № 3410 від 17.06.2014 р., № 3699 від 02.07.2014 р., № 3700 від 02.07.2014 р. та № 3795 від 08.07.2014 р., інфляційні втрати становлять 3754,86 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 1130,05 грн. 3% річних, нарахованих на прострочену заборгованість відповідача за кожною товарно-транспортною накладною окремо за загальний період з 07.07.2014 р. по 05.11.2014 р.

Як вже зазначалось, позивачем невірно визначено періоди прострочення відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого товару за кожною товарно-транспортною накладною окремо та безпідставно включено день фактичної сплати суми заборгованості в період прострочення.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за період з 08.07.2014 р. по 12.08.2014 р. на суму 47828,64 грн., з 12.07.2014 р. по 12.08.2014 р. на суму 37317,12 грн., з 22.07.2014 р. по 05.11.2014 р. на суму 59308,20 грн., з 05.08.2014 р. по 05.11.2014 р. на суму 19267,92 грн., з 19.08.2014 р. по 05.11.2014 р. на суму 17975,26 грн. та з 27.08.2014 р. по 05.11.2014 р. на суму 11250,83 грн. в межах заявлених позовних вимог, сума 3% річних становить 1090,92 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з підприємства споживчої кооперації «Укооппромторг у м. Броварах» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 127, код 01740064) на користь товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» (10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Щорса, 67, код 37546647) 107802,20 грн. (сто сім тисяч вісімсот дві грн. 20 коп.) заборгованості, 28942,21 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сорок дві грн. 21 коп.) штрафу, 8989,48 грн. (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять грн. 48 коп.) пені, 3754,86 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят чотири грн. 86 коп.) інфляційних втрат, 1090,92 грн. (одну тисячу дев'яносто грн. 92 коп.) 3% річних та 3011,59 грн. (три тисячі одинадцять грн. 59 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О. Рябцева

Рішення підписано 14.01.2015 р.