Постанова № 42281187, 10.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2014 рокусправа № 200/13282/13 (2а/200/494/13)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, постійної комісії Дніпропетровської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин, третя особа - орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровськ ради про визнання протиправною бездіяльність місцевих органів влади,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 звернулись з адміністративним позовом до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Постійної комісії Дніпропетровської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин в якому просили визнати бездіяльність виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та постійної комісії Дніпропетровської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин щодо відсутності контролю за виконанням рішення № 84/3 Дніпропетровської міської ради від 30 серпня 2006 року «Про погодження Прокуратурі Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02909938) місця розташування житлового комплексу з адміністративними та комерційними приміщеннями в районі АДРЕСА_2» - неправомірною.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та постійної комісії Дніпропетровської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин щодо відсутності контролю за виконанням рішення Дніпропетровської міської ради № 84/3 від 30.08.2006 року «Про погодження Прокуратурі Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02909938) місця розташування житлового комплексу з адміністративними та комерційними приміщеннями в районі АДРЕСА_2», а саме відсутності контролю за виконанням п.3 Рішення, що стосується вирішення питань щодо звільнення земельної ділянки від будівель і споруд, які на ній розташовані, або підтвердження прав на них, погодження із власниками землі і землекористувачами місця розташування об'єкта, розміру земельної ділянки та умов її вилучення, згідно з чинним законодавством.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з

апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивачів в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останніх.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Дніпропетровської міської ради № 84/3 від 30.08.2006 року «Про погодження Прокуратурі Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 02909938) місця розташування житлового комплексу з адміністративними та комерційними приміщеннями в районі АДРЕСА_2» було затверджене містобудівне обґрунтування розташування житлового комплексу з адміністративними та комерційними приміщеннями. Пунктом 2 цього рішення погоджено прокуратурі Дніпропетровської області місце розташування житлового комплексу з адміністративними та комерційними приміщеннями на території (номер територіальної зони 1210100000:0106:03839) в районі АДРЕСА_2, згідно зі схемою.

Згідно п. 3 вищезазначеного рішення прокуратурі Дніпропетровської області надана згода на розробку проекту відведення земельної ділянки для розташування об'єкта після виконання умов, що стосуються вирішення питань щодо звільнення земельної ділянки від будівель і споруд, які на ній розташовані, або підтвердження прав на них, погодження із власниками землі і землекористувачами місця розташування об'єкта, розміру земельної ділянки та умов її вилучення, згідно з чинним законодавством.

Пунктом 7 цього рішення контроль за виконанням цього рішення покладено на постійні комісії міської ради з питань архітектури та містобудування, з питань земельних відносин і охорони навколишнього середовища та на виконавчий комітет міської ради.

Позивачам на підставі свідоцтва про право власності на житло від 19.09.2006 року належить квартира АДРЕСА_1, яка знаходилась в будинку на земельній ділянці, виділеній прокуратурі Дніпропетровської області, яка складала придомову територію будинку.

В результаті будівництва на земельній ділянці, будинок, в якому розташована квартира позивачів, було зруйновано ТОВ фірма «Консоль ЛТД», що встановлено рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2011 року та ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.12.2011 року, ухваленими у справі № 2-2844/2011. Вказаним рішенням ТОВ «Консоль ЛТД» зобов'язано здійснити ОСОБА_1 та його дочці ОСОБА_3, в інтересах якої виступають батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2, компенсацію квартири АДРЕСА_1 на умовах надання постійного мешкання іншої трикімнатної квартири в жилому стані, жилою площею не менше 40,3 кв.м., яка відповідає встановленим санітарним і технічним умовам.

На виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позивачі отримали виконавчі листи та направили їх на примусове виконання до Державної виконавчої служби Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції.

14.09.2013 року позивачі отримали по пошті постанови про закінчення виконавчого провадження датовані 29.08.2013 року, в яких зазначено про неможливість виконання рішення суду без участі боржника ТОВ фірма «Консоль ЛТД».

Колегія суддів зазначає, що задовольнивши позов, суд першої інстанції не врахував, що правовідносини, які виникли після ухвалення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська рішення від 13.05.2011 року (залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.12.2011) по цивільній справі № 2-2844 (22ц-10865/2011), врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», сторонами цих правовідносин є лише стягувач і боржник, а рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради фактично вичерпало свою дію.

До того ж, як вбачається зі змісту позовної заяви позивачі фактично не погоджуються з тим, що не виконується рішення суду, тобто фактично з діями державного виконавця щодо його примусового виконання, що є підставою для звернення до суду в порядку передбаченому ст. 181 КАС України.

Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради та Постійна комісія міської ради не є учасниками правовідносин, пов'язаних з виконанням рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 2-2844 (22ц-10865/2011).

Процедуру захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні встановлено положеннями глави 9 зазначеного Закону, який є спеціальним нормативним актом в регулюванні правовідносин, пов'язаних з виконанням рішень.

Підставою для задоволення судом позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради та постійної комісії міської ради щодо відсутності контролю за виконанням рішення Дніпропетровської міської ради від 30.08.2006 року № 84/3, а саме, відсутності контролю за виконанням пункту 3 рішення, є посилання на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.12.2011 року із зазначенням, що обставини, а саме, бездіяльність відповідачів відносно відсутності контролю, встановлені ухвалою та не підлягають доказуванню при розгляді цієї адміністративної справи.

Однак, слід зазначити, що ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.12.2011 року, якою залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.05.2011 про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 в частині зобов'язання виконавчого комітету міської ради вчинити певні дії, насамперед свідчить про недоведеність порушень прав позивачів з боку виконкому міської ради.

Обґрунтовуючи свої доводи ухвалою суду апеляційної інстанції, та зазначаючи, що обставини, встановлені ухвалою не підлягають доказуванню при розгляді цієї адміністративної справи, суд першої інстанції допустив помилку в тлумаченні вищевказанного судового рішення та неправомірно послався на нього як на доказ на користь позивачів.

Колегія суддів зазначає, що повноваження виконавчого комітету визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», в статті 52 якого зазначено, що виконавчий комітет може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відома виконавчих органів ради.

Перелік питань, які уповноважені розглядати виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин встановлено статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 40 Закону визначено, що виконавчі органи, крім повноважень передбачених цим Законом, здійснюють і інші надані їм законом повноваження.

Питання вилучення (викупу) земельних ділянок та звільнення земельних ділянок від будівель і споруд вирішуються згідно з нормами Земельного кодексу України та відповідно до Закону України № 525-V «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду».

З огляду на норми зазначених законодавчих актів, діяльність по здійсненню контролю за вирішенням питань, встановлених в пункті 3 рішення міської ради від 30.08.2006 року № 84/3, знаходиться поза межами повноважень виконавчого комітету міської ради.

Крім того, враховуючи, що основною роботою виконкому є його засідання, а формою правового акта - рішення, суд повинен був визначитись в чому саме полягала бездіяльність виконавчого комітету у здійсненні контролю; які дії, необхідно було виконати відповідачу щоб уникнути порушення прав позивачів.

В постанові суду від 23 січня 2014 року не вказано, які норми чинного законодавства порушено виконкомом міської ради внаслідок нездійснення контролю за виконанням пункту 3 рішення міської ради від 30.08.2006 року № 84/3, що свідчить про необгрунтованість останньої.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу, не надав належної оцінки заявленим позовним вимогам на предмет їх відповідності змісту прав виконавчого комітету, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України та Законом України № 525-V «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду».

До того ж, відповідно до ч. 1, 2, 11 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Постійні комісії обираються радою на строк її повноважень у складі голови і членів комісії. Рекомендації постійних комісій підлягають обов'язковому розгляду органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, яким вони адресовані. Про результати розгляду і вжиті заходи повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

Виходячи з системного аналізу вказаних приписів Закону, слід дійти висновку, що постійна комісія ради є тимчасовим органом, що обирається на строк повноважень останньої, а її рішення носить рекомендаційний характер. Тобто визнавши бездіяльність органу, який фактично на час прийняття рішення суду вже не існував, тому як повноваження ради попереднього скликання вже припинились, до того ж рішення якого мають рекомендаційний характер, суд першої інстанції фактично задовольнив позовні вимоги щодо не існуючого відповідача.

Також, колегія суддів зазначає, що виходячи з позовних вимог бездіяльність відповідачів випливає з рішення Дніпропетровської міської ради, яке є актом індивідуальної дії. Такий правовий акт порушує права й обов'язки тільки того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому його адресовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист - самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь - кого (крім прокуратури Дніпропетровської області, Дніпропетровської міської ради, її виконавчого комітету та постійної комісії), в тому числі і позивачів прав та обов'язків оскаржуваним рішенням не породжує для останніх права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Відповідна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 року (справа № 21-397а14).

Отже, визнаючи протиправною бездіяльність виконавчого комітету міської ради та постійної комісії міської ради, суд першої інстанції застосував спосіб захисту, який не передбачений правовими нормами як окремий спосіб захисту та сам по собі ніяким чином не гарантує захист або поновлення прав позивачів від порушень з боку відповідачів, як то передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України.

Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо не пропуску позивачем строку звернення до суду, тому як підставою для звернення останніх з відповідним позовом стало повідомлення про закінчення виконавчого провадження, що було отримано 14.09.2013 року, при цьому датою звернення до суду - є 23.09.2013 року, тобто звернення відбулося в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 99 КАС України.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради - задовольнити.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, Постійної комісії Дніпропетровської міської ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин, третя особа - орган опіки та піклування Жовтневої районної у м. Дніпропетровськ ради про визнання протиправною бездіяльність місцевих органів влади - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай