Постанова № 42280865, 02.08.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2011 року Справа № 2а-0870/5097/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою : Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до : Запорізької митниці

про: визнання протиправними та скасування рішень.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі ВАТ «Запоріжсталь», декларант, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Запорізької митниці (далі відповідач), у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару №112000006/2011/000296/1 від 17.02.2011 та визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом №07-01-09-24/3468 від 13.05.2011.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зазначив, що надав всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за методом оцінки №1 (за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються) з урахуванням ст. 267 Митного Кодексу України та переліком, передбаченим п.п. 5,7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». Подані для митного оформлення документи є достатніми для застосування методу визначення митної вартості №1, а також дозволяють обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, однак митним органом необґрунтовано витребувані додаткові документи. Позивач своїми листами, а також відповідним записом на ДМВ -1 №112030000/2011/004704 повідомив Запорізьку митницю про неможливість надання додатково витребуваних документів з поясненням причин такої неможливості їх подання. У звязку із зазначеним просить позов задовольнити.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях та додаткових поясненнях. В обґрунтування заперечень зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п.11 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень ст. 265 МК України, вимог п.14 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості №3, відповідно до ст. 269 МК України. При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо вартості подібного товару. Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 30 квітня 2010 року між ВАТ «Запоріжсталь» (Покупець) та компанією «Veraco Alliance Ltd» (Великобританія) було укладено контракт №ВП.1323.37515.10.55И (далі Контракт), відповідно до якого компанія «Veraco Alliance Ltd» взяла на себе зобовязання продати та поставити на умовах DAF- кордон Польщі/України прикордонні станції Ізов/Хрубешов (згідно «Інкотермс 2000»), а Покупець - прийняти та оплатити кокс доменний, (далі Товар), кількість, скорочений технічний опис та позначення якого перелічені в специфікаціях до Контракту, які є його невідємними частинами.

01 січня 2011 року між компанією «Veraco Alliance Ltd» та компанією «Veraco Intertrading Ltd» було укладено контракт №ВП.1323.37515.11.14И, відповідно до якого усі права та зобов'язання по Контракту компанії «Veraco Alliance Ltd» перейшли до компанії «Veraco Intertrading Ltd.».

На виконання умов Контракту, в лютому 2011 року компанія «Veraco Intertrading Ltd.» поставила кокс грубий камяновугільний доменний кількістю 345,790 тн. у сухій вазі за ціною 310 дол. США за тонну.

При митному оформленні товару, який був поставлений Покупцю на умовах DAF кордон Польщі/України, прикордонні станції Ізов/Хрубешов (згідно Інкотермс - 2000) компанією «Veraco Intertrading Ltd», комбінатом на Запорізьку митницю була подана ВМД №112030000/2011/005330 від 22.02.2011 для митного оформлення вантажу у режимі «Імпорт».

Митна вартість Товару була визначена декларантом відповідно до ст.ст. 266, 267 Митного кодексу України (далі - МКУ) в розмірі відповідно до ціни угоди (метод визначення митної вартості № 1): кокс грубий камяновугільний доменний кількістю 345790 кг за ціною 310 дол. США за тонну, виходячи з ціни, встановленої сторонами у Контракті (специфікація №1 до Контракту) на умовах поставки - DAF - кордон Польщі - України (згідно Інкотермс-2000).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару ВАТ «Запоріжсталь» у повному обсязі надало документи, за переліком, передбаченим п.п. 5, 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», який затверджено Постановою КМУ №1766 від 20.12.2006, а саме:

1) контракт № ВП.1323.37515.10.55И від 30.04.2010 зі специфікацією № 1;

2) контракт № ВП.1323.37515.11.14И від 01.01.2011.

3) ВМД, заявлена по контрактній вартості №112030000/2011/004704 від 16.02.2011;

4) рахунок фактура №P-043/11/2011 від 10.02.2011 з вартістю коксу грубого камяновугільного доменного 282,20 дол. США за тону;

5) рахунок фактура №16 від 07.02.2011;

6)меморіальний валютний ордер №135.5.271 від 11.02.2011;

7)висновок з контролю якості №PGL/TC/DEW/43A/11 від 11.02.2011 на кокс грубий камяновугільний доменний для ВАТ «Запоріжсталь»;

8) ДМВ-1 (декларація митної вартості) до ВМД №112030000/2011/004704 від 16.02.2011;

9) комерційний акт №1105/2011 від 09.02.2011;

10) лист технічного відділу ВАТ «Запоріжсталь» №9-41/1094950 від 15.10.2010 з розясненнями, що кокс не є ливарним, а також з описом технічного принципу використання коксу;

11)копія вантажної митної декларації країни-відправлення (із перекладом) №11РL303030Е0002115 від 10.02.2011.

12) висновок ДП «Держзовнішінформ» №7/826 від 30.12.2010.

13) лист СДПІ м. Запоріжжя б/н від 18.10.2010.

14) технічна специфікація виробника;

15) лист «Veraco Intertrading Ltd.» №28 від 07.02.2011.

На підставі п. 11 Порядку № 1766 Запорізька митниця запросила ряд додаткових документів для визначення митної вартості, а саме витребувала: інформацію зовнішньо торгівельних організацій про вартість товару; відповідну бухгалтерську документацію, згідно якої товар було знято з обліку зі складу відправника товару; договір з третіми особами, пов'язаний з договором (контрактом) на поставку товарів, митна вартість яких визначається; інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Додатково запитувані документи ВАТ «Запоріжсталь» не подало, як пояснив позивач та як встановлено судом, у зв'язку з тим, що вимога щодо їх подачі була висунута без врахування фактичних обставин та правовідносин, що склалися між ВАТ «Запоріжсталь» та компанією «Veraco Intertrading Ltd» (Великобритания). Так, неможливо надати: договір з третіми особами адже фірма «Veraco Intertrading Ltd» відмовилася надати відповідний договір (лист від 07.02.2011 №V28 заявлений у гр. 44 ВМД). Документів, за якими товар було знято з обліку зі складу відправника не має, також уповноважена особа ВАТ «Запоріжсталь», при здійсненні митного оформлення вантажу зауважила на неможливості подання документів, що вимагаються, зробивши відповідний напис на звороті ДМВ-1.

Враховуючи те, що позивачем не були надані додаткові документи в повному обсязі, на підставі положень ст. 265 МКУ, вимог п. 14 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766, Запорізькою митницею було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод №3 (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів), про що винесено відповідне Рішення про визначення митної вартості товару №112000006/2011/000296/1 від 17.02.2011.

Як вбачається з прийнятого рішення, обставиною його прийняття та джерелом інформації, що використовувалась митним органом, стала «наявна у митного органу інформація про вартість операцій з подібними (аналогічними) товарами, які експортуються в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього».

У зв'язку із необхідністю отримання відповідного товару у виробництво, ВАТ «Запоріжсталь» 18.02.2011 звернулось з листом №95/2013431 до Запорізької митниці з проханням надати дозвіл на випуск товарів у вільний обіг під гарантійне зобовязання у вигляді сплати до державного бюджету України суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом, на що митниця надала відповідну згоду.

Керуючись приписами чинного законодавства, відповідно до положень Порядку №230, декларантом була оформлена ВМД№112030000/2011/004431 від 14.02.2011 та ДМВ-2 від 14.02.2011. Також були сплачені до державного бюджету України суми податків та зборів згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

12.05.2011 листом №95/2036599 ВАТ «Запоріжсталь» просило Запорізьку митницю переглянути рішення про здійснення митної оцінки товару із застосуванням методу №3 та застосувати митну вартість за методом №1, а також, у разі прийняття рішення про застосування митної вартості, визначеної декларантом, повернути надмірно сплачені податки та збори. З метою підтвердження заявленої митної вартості позивачем (декларантом), разом з листом ВАТ «Запоріжсталь» додатково були надані: ВМД №112030000/2011/004704 від 16.02.2011; ДМВ-1 №112030000/2011/004704 від 16.02.2011; Рішення про визначення митної вартості №112000006/2011/000296/1 від 17.02.2011; ВМД №112030000/2011/005330 від 22.02.2011; контракт третьої особи «POLBIL/VERITING/2011» від 01.01.2011; Додатки №3, №4 до контракту № POLBIL/VERITING/2011 від 01.01.2011.

Матеріалами справи встановлено, що під час дії гарантійних зобов'язань митний орган не направляв позивачу будь-яких повідомлень про терміни здійснення контролю та письмових вимог про надання додаткових документів, або про проведення перевірки на підприємстві (як це передбачено приписами Порядку №230 та Постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України»). Так, п. 13,14 Порядку №230 передбачено, що межах даної перевірки митний орган має право вжити додаткових форм контролю, передбачених ст.41 МКУ, в тому числі витребувати від декларанта необхідні відомості, які декларант зобовязаний подати.

Однак, в подальшому, Запорізька митниця листом №07-02-09-24/3468 від 13.05.2011 повідомила підприємство про неможливість застосування митної вартості за ціною контракту, визначаючи єдиною підставою для прийняття такого рішення той факт, що ВАТ «Запоріжсталь» не надало жодних додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Відповідно до ст. 259 МКУ митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 261 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 1 статті 262 МКУ встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості, означає що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У випадку, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Проте, в даному випадку жодних консультацій з підприємством Запорізькою митницею проведено не було, до того ж відсутні будь-які докази про послідовне застосування відповідачем методів визначення митної вартості Товару.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларацію митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до ст.267 Митного кодексу України згідно якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Як свідчать матеріали справи, позивач при митному оформленні товару застосував саме метод №1 визначення митної вартості товарів, що ввезені на митну територію. При цьому позивач визначив вартість товарів у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній умовами контракту, специфікацій, рахунків-фактур, виставлених інвойсів та інших документів постачальника, що не суперечить вимогам законодавства та ґрунтується на досліджених судом матеріалах. При цьому, митний орган не висловив будь-яких зауважень щодо достовірності та змістовності поданих декларантом документів, що свідчить про те, що у митного органу не виникало обґрунтованих сумнівів стосовно правомірності визначеної декларантом митної вартості.

Як встановлено матеріалами справи, на підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем було надано всі наявні у нього та необхідні додаткові документи. Однак, у спірному випадку Запорізька митниця відразу застосувала метод № 3, не дослідивши у повній мірі усі обставини, які впливали на рівень ціни, заявленої позивачем.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості та митний орган має право упевнитись в достовірності декларації чи будь-якого документу, поданого для цілей визначення митної вартості. Окрім того, позиція митного органу щодо неможливості послідовного застосування методів оцінки митної вартості обовязково повинна бути відображена у рішенні про застосування іншого методу, ніж вказано декларантом.

Відповідно до п. 7 Порядку №1766 від 20.12.2006, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та /або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Слід зазначити, що визначаючи митну вартість товарів, які поставляються на митну територію України необхідно враховувати умови поставки за зовнішньоекономічними контрактами, тривалість звязків контрагентів, а також інші умови, які виступають підставами для формування ціни на продукцію.

Так, судом встановлено, що позивачем з самого початку було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод оцінки №1).

Із змісту п. 11 Порядку №1766 вбачається, що обов'язок декларанта надати весь перелік документів. При цьому саме формулювання вказаної норми «можуть подаватися» вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів.

Разом з тим, витребувавши весь перелік документів, передбачений п. 11 Порядку №1766, митний орган навіть не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Таким чином, з дій митного органу та прийнятих рішень не вбачається наявність потреби у митного органу даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих відомостей про митну вартість товару. Також, абсолютно не вбачається в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом на підставі документів, поданих ВАТ «Запоріжсталь», та чи взагалі була потреба у відповідача самостійно визначати митну вартість за методом №3. Рішення митного органу взагалі не містить жодного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів.

Запорізька митниця у своїх запереченнях зазначає, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було з'ясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При цьому будь-яких посилань на те, що первісно подані позивачем документи були з недоліками оформлення, не містили істотної інформації, тощо, Запорізька митниця не вказує.

Крім того, у спірному рішенні митницею не вказано, якою саме ціновою інформацією ДМСУ та за який період вона керувалася при визначенні митної вартості, та невідомо, чи було внесено до вказаної бази рішення, що скасовано в судовому порядку та наразі оскаржується.

Відповідачем також не враховано, що об'єктивна неможливість подання всіх витребуваних документів у зв'язку з їх відсутністю у комбінату, не може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості товару.

Згідно ч. 3 ст.264 МКУ щодо права декларанта на звернення до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом, позивачем правомірно було застосовано „Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобовязання при ввезені їх на митну територію України», затверджений наказом Держмитслужби України №230 від 17.03.2008.

Порядком №230 передбачено, що випуск у вільний обіг товарів може бути здійснено на підставі письмового звернення декларанта, яке розглядається митним органом у дводенний термін. При наданні згоди, митний орган обовязково повідомляє декларанта про право митного органу здійснити контроль за правильністю визначення митної вартості після закінчення митного контролю, оформлення та пропуску товарів через митний кордон України.

Випуск товарів у вільний обіг здійснюється митним органом на підставі вантажної митної декларації, заповненої у звичайному порядку, а також інших документів, передбачених законодавством. При цьому в графі 47 ВМД зазначаються відповідні коди способу розрахунку.

Після завершення процедури з митного оформлення та пропуску товарів через митний кордон, митний орган, у разі необхідності, повідомляє декларанта про терміни здійснення контролю на підставі статті 60 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», інших нормативно-правових актів (п.12. Порядку №230).

В межах даної перевірки митний орган має право вжити додаткових форм контролю, передбачених ст.41 МКУ, в тому числі витребувати від декларанта необхідні відомості, які декларант зобовязаний подати (п.13-14 Порядку №230).

За результатами перевірки, у разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством, а до оригіналу та електронної копії ВМД, згідно з якою було здійснено оформлення випуску товарів у вільний обіг, уносяться відповідні зміни.

21.02.2011 Запорізька митниця прийняла рішення щодо можливості випуску товарів, які імпортовані по контракту під гарантійні зобовязання - сплата до державного бюджету суми податків і зборів (обовязкових) платежів, згідно з митною вартістю товарів, визначених за рішенням №112000006/2011/000296/1 від 17.02.2011. Однак, 13.05.2011. Запорізька митниця листом №07-02-09-24/3468 остаточно надала відповідь, що, враховуючи вимоги ст. 264 МКУ та результати проведеної перевірки наданих декларантом відомостей, застосування заявленої декларантом митної вартості не є можливим.

Внаслідок винесення вказаних рішень, а також неправомірних дій митного органу ВАТ «Запоріжсталь» вимушено було здійснити надмірну сплату до бюджету митних та інших платежів, контроль за якими покладається на митні органи України, загальна сума якої складає 77 073,43 грн. податків та зборів. Відповідні кошти були сплачені у безготівкову порядку до державного бюджету.

Отже, враховуючи вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття рішення щодо визначення митної вартості товару за методом № 3 (за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів).

Щодо вимоги визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, №07-02-09-24/3468 від 13.05.2011, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядком №230 передбачено, що декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.

Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а у разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобовязань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів д митного органу вищого рівня та до суду.

У разі прийняття митним органом рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обовязкових платежів) повертається декларанту в місячний строк з дня прийняття рішення в порядку, передбаченому законодавством. До оригіналу та електронної копії ВМД, згідно якої було здійснено оформлення випуску товарів у вільний обіг, вносяться відповідні зміни.

Матеріалами справи встановлено, що позивачу було надано відповідь на звернення субєкта зовнішньоекономічної діяльності, оформлену листом від 13.05.2011 №07-02-09-24/3468 про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Порядком №230 прямо передбачено, що митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом. Отже, цей лист від 13.05.2011 №07-02-09-24/3468 є повідомленням про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, а не рішенням, як зазначає позивач. Тобто, відповідач повідомив про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, тим самим підтвердив, що оскаржуване Рішення з митної оцінки товару №112000006/2011/000296/1 від 17.02.2011 залишається без змін. Крім того, приписами Порядку №230 не передбачено форми такого рішення, тому не має підстав вважати його рішенням. Таким чином, лист від 13.05.2011 №07-02-09-24/3468, який просить скасувати позивач, не тягне за собою ніяких правових наслідків для позивача.

З наведених підстав, дана вимога позивача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України субєкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з огляду на викладене суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Частиною ст. 94 КАС України, встановлено, що у разі, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Отже, обґрунтовані та підтверджені судові витрати слід присудити з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94,158, 160- 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці з митної оцінки товару з митної оцінки товару №112000006/2011/000296/1 від 17.02.2011 р.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» (ЄДРПОУ 00191230) 1,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 08.08.2011.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3