Постанова № 42280796, 12.01.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 906/1321/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Павлюк І. Ю. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на ухвалу господарського суду Житомирської області від 18.12.2014 р. у справі №906/1321/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкономКомфорт"

до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Бречко Петра Георгійовича

про визнання недійсним (скасування) рішення

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.12.2014 року (суддя Лозинська І.В.) зупинено провадження у справі №906/1321/14 до вирішення Нетішинським міським судом Хмельницької області справи №2/679/563/2014, порушеної за позовом Бречка Петра Георгійовича до ТОВ "ЕкономКомфорт" про визнання договорів недійсними, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своєї ухвали суд першої інстанції вказав, що під час розгляду Нетішинським міським судом Хмельницької області справи №2/679/563/2014, Бречко П.Г. як позивач та сторона, яка діяла під впливом обману повинна довести наявність умислу з боку ТОВ "ЕкономКомфорт" на цілеспрямоване введення його в оману, істотність значення обставин, щодо яких введено в оману, і сам факт обману. Суд дійшов висновку, що вказаний факт за приписами ст.35 ГПК України повинен бути врахований під час розгляду справи №906/1321/14.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Житомирське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та передати справу на розгляд господарського сулу Житомирської області.

Апелянт, зокрема, зазначає, що справи №906/1321/14 та №2/679/563/2014 не пов'язані між собою, оскільки мають різні підстави та предмет позовів. Так, зауважує, що підставою винесення оскарженого рішення Житомирським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було поширення ТОВ "ЕкономКомфорт" оманливої реклами, а не укладення договорів із Бречко П.Г. Крім того, апелянт наголошує на тому, що відповідальність за порушення, визначене ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" настає саме за поширення інформації, що вводить в оману та не містить умов для її застосування в залежності від укладення подальших цивільно-правових угод споживачем з товариством внаслідок рекламованих останнім послуг.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, оскаржену ухвалу залишити без змін. У відзиві вказує на те, що лише в рамках розгляду справи №2/679/563/14 можливо встановити, яким чином ТОВ "ЕкономКомфорт" ввело Бречко П.Г. в оману.

Третя особа своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалась.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, про що виносить ухвалу.

Зазначена норма визначає сукупність обставин, за наявністю яких суддя зобов'язаний зупинити провадження у справі. Так, за змістом зазначеної норми такими обставинами є: розгляд іншої справи іншим судом; взаємозв'язок такої справи зі справою, що розглядається; неможливість розгляду такої справи до вирішення пов'язаної з нею справи іншим судом.

Апеляційним судом встановлено, що провадження у даній справі зупинено судом першої інстанції у зв'язку з розглядом Нетішинським міським судом Хмельницької області справи №2/679/563/2014 за позовом Бречка Петра Георгійовича до ТОВ "ЕкономКомфорт" про визнання договорів недійсними, стягнення матеріальної та моральної шкоди. При цьому, суд виходив з того, що встановлений у справі №2/679/563/2014 факт наявності чи відсутності ведення Бречка П.Г. в оману за приписами ст.35 ГПК України повинен бути врахований під час розгляду справи №906/1321/14, що у свою чергу зумовлює зупинення провадження.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає такий висновок місцевого господарського суду необґрунтованим з наступних підстав.

Згідно із п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Рішенням адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.09.2014 року №1.16/-37р у справі №3.4-41/2014 вирішено визнати дії ТОВ "ЕкономКомфорт", які полягають у повідомленні суб'єктом господарювання невизначеному колу осіб в рекламі неповних відомостей, зокрема, внаслідок замовчування окремих фактів, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів (придбання (замовлення) послуг з надання позик) цього суб'єкта господарювання, порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману. За вчинення вказаного порушення накладено на ТОВ "ЕкономКомфорт" штраф відповідно до абз. 1 ст. 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у розмірі 68000 грн. Зобов'язано ТОВ "ЕкономКомфорт" у двохмісячний строк з дня одержання рішення припинити порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, вказане у п. 1 цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є вимога про визнання недійсним (скасування) оскарженого рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.09.2014 року.

Натомість, при вирішенні питання про зупинення провадження у справі №906/1321/14 до вирішення Нетішинським міським судом Хмельницької області справи №2/679/563/2014, господарський суд Житомирської області послався на положення ч.1 ст.79 ГПК України та зазначив, що наявність або відсутність факту введення Бречка П.Г. в оману має значення при вирішенні господарським судом справи №906/1321/14.

Проте, в ухвалі від 18.12.2014 року суд першої інстанції не зазначив, яким саме чином з'ясування обставин при розгляді справи №2/679/563/2014, предметом спору якої є визнання недійсними договорів №02513/14 від 07.04.2014 року та №02514/14 від 07.04.2014 року, укладених між ТОВ "ЕкономКомфорт" та Бречко П.Г., вплине на результати розгляду справи №906/1321/14, в рамках розгляду якої вирішується питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оскарженого рішення адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.09.2014 року.

Відповідно до ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" поширення інформації, що вводить в оману є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

При цьому, рішенням адміністративної колегії Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.09.2014 року притягнуто ТОВ "ЕкономКомфорт" до відповідальності за повідомлення невизначеному колу осіб в рекламі неповних відомостей, зокрема, внаслідок замовчування окремих фактів, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів, а не введення в оману конкретно Бречко П.Г. шляхом укладення договорів, зміст яких не відповідає наданій в рекламі інформації.

Тобто, зупиняючи провадження у справі №906/1321/14 судом першої інстанції не було враховано, що рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області у справі №2/679/563/2014 навіть в разі визнання недійсними договорів №02513/14 від 07.04.2014 року та №02514/14 від 07.04.2014 року, укладених з Бречко П.Г. не може бути безумовною підставою для скасування оскарженого рішення №1.16/-37р від 22.09.2014 року у справі №3.4-41/2014, оскільки рішення антимонопольного комітету було прийняте саме в контексті виявлення допущеного порушення щодо повідомлення інформації невизначеному колу осіб, а не лише Бречко П.Г..

Крім того, місцевим господарським судом виходячи із предмету та підстави позову, не зазначено, які обставини не можуть бути встановлені при розгляді справи №916/1198/13 самостійно господарським судом та чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

У той же час, саме лише посилання в мотивувальній частині оскарженої ухвали від 18.12.2014 року на те, що справа №2/679/563/2014 має значення при вирішення господарським судом Житомирської області справи №906/1321/14 без належного наведення мотивів такого висновку, не є підставою для зупинення провадження у справі, з урахуванням також того, що станом на день прийняття відповідачем оскарженого рішення, такі договори недійсними визнані не були.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що порушення провадження у справі №2/679/563/2014 не перешкоджає з'ясуванню обставин у справі №916/1198/13, з огляду на що у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як неможливість розгляду справи, оскільки у межах цієї справи суд вправі самостійно встановити обставини, які мають значення для її розгляду,

Відповідно до ст.43 ГПК України обов'язком господарського суду є оцінка доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на те, що саме обов'язком суду є встановлення обставин справи, проведення оцінки наданих сторонами доказів, колегія приходить до висновку про порушення місцевим господарським судом приписів ч. 1 ст. 79 ГПК України.

За таких обставин, апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, ухвала про зупинення провадження у справі №906/1321/14 скасуванню, матеріали справи відповідно до ч.7 ст. 106 ГПК України - передачі до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що рішення іншого суду, не позбавляє сторін прав звернення до господарського суду в порядку ст. 112 ГПК України.

Згідно із п. 4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року №7, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч. 7 ст. 106 ГПК України з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105, 106 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволити.

Ухвалу господарського суду Житомирської області від 18.12.2014 р. про зупинення провадження у справі №906/1321/14 до вирішення Нетішинським міським судом Хмельницької області справи №2/679/563/2014 - скасувати.

Справу №906/1321/14 передати на розгляд господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Грязнов В.В.