Рішення № 42280122, 12.01.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.15р. Справа № 904/9879/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "ІНДУСТРІЯ ІНВЕСТ", м. Запоріжжя

до приватного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ РЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м.Нікополь, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Проскура А.С. - доручення № 14 від 12.01.15р.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Індустрія Інвест", м.Запоріжжя (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод", м.Нікополь, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 7605,96грн. - основного боргу; 849,37грн. - пені; 140,03грн. - три відсотки річних; 1058,80грн. - інфляційних нарахувань.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 08/12-14-2 від 08.12.2014р. ухвалою суду від 15.12.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 12.01.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 30.12.2014р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 26.12.2014р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 23.12.2014р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 18.12.2014р.

12.01.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів витребуваних ухвалою суду.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав клопотання за вих.№58 від 09.01.2015р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з терміновим відрядженням представника відповідача та неможливістю направити іншого представника для участі у судовому засіданні, витребуванні судом документи не представив.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні проти відкладення розгляду справи заперечував, просив суд розглянути справу без участі повноважного представника відповідача, оскільки останній про розгляд справи був повідомлений належним чином та вчасно, про що подав відповідне клопотання.

Дослідивши позиції сторін щодо відкладення розгляду справи господарський суд дійшов наступних висновків:

По-перше, представництво сторони в судовому засіданні господарського суду не обмежене певним колом осіб;

По-друге, обставини, викладені в клопотанні за вих.№58 від 09.01.2015р. не підтверджені документально;

По-третє, у відповідача в період з 18.12.2014р. по 12.01.2015р. був майже місяць для належного виконання вимог суду, однак відповідач без поважних причин не вчинив дій спрямованих на належне виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Враховуючи, що суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, в задоволенні клопотання відповідача за вих.№58 від 09.01.2015р. про відкладення розгляду справи відмовлено.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.01.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21.06.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Індустрія Інвест" (далі по тексту - позивач, постачальник) та приватним акціонерним товариством "Нікопольський ремонтний завод" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір №210613/1 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 якого на умовах, викладених у розділах даного договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі по тексту - товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови та строки поставки товару вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна товару, який постачається за даним договором, визначається в гривнях та вказана у специфікаціях до даного договору. Ціна товару не включає НДС, порядок нарахування якого встановлено Податковим кодексом України.

Пунктом 2.4 договору визначено, що сума договору є фіксованою та складається з сум специфікацій, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника на підставі виставлених постачальником рахунків по факту поставки кожної узгодженої сторонами партії товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів, які визначаються з дня наступного за днем поставки даної партії товару та виставлення рахунку на оплату даної партії товару. Сторони в специфікації на поставку кожної конкретної партії товару можуть узгоджувати інший порядок розрахунків, який відрізняється від порядку вказаного в даному пункті, як у відношенні всієї партії товару, так і у відношенні окремих найменувань товару, які входять в дану партію. При оплаті з відстрочкою платежу оплата здійснюється покупцем за фактично прийняту вагу (прийняту кількість).

Пунктом 7.1 договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх зобов'язань по даному договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України з відшкодуванням добросовісній стороні фактично спричиненого збитку.

Пунктом 7.5 договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за даним договором покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Даний договір вступає в силу з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2014р., а в частині не виконаних зобов'язань по договору - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 10.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору підписано специфікацію №210613/4/5 від 05.02.2014р., де сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися позивачем.

Також визначено, що покупець здійснює розрахунок за даним договором на наступних умовах: протягом 60 календарних днів з моменту поставки.

Строк поставки товару - 20.02.2014р.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив на адресу відповідача обумовлений товар на загальну суму 7605,96грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000349 від 25.02.2014р., яка підписана повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками.

Від відповідача товар отримано спеціалістом з документарного супроводу закупівель Носуль Оксани Геннадіївни, повноваження якої підтверджуються довіреністю №186 від 25.02.2014р.

Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору за отриманий від позивача товар не розрахувався.

19.11.2014р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№14/11/14-юр-9 від 14.11.2014р. з вимогою погашення заборгованості за договором.

Доказом направлення вказаної претензії на адресу відповідача є лист з описом вкладень та фіскальний чек №1028 від 19.11.2014р.

Відповідачем претензію залишено без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що досудовий порядок вирішення спору не дав бажаних результатів позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7605,96грн. основного боргу, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення пункту 4.1 договору та специфікації, строк оплати товару за видатковою накладною №РН-0000349 від 25.02.2014р. є таким, що настав.

Доказів оплати отриманого від позивача товару у сумі 7605,96грн., чи повернення вказаного товару позивачу, суду першої інстанції відповідачем не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

Частина 2 ст. 266 Господарського кодексу України встановлює, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення ((асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначається специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем своїх зобов'язань по даному договору, винна сторона несе відповідальність у відповідності з діючим законодавством України з відшкодуванням добросовісній стороні фактично спричиненого збитку.

Пунктом 7.5 договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за даним договором покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за період з 29.04.2014р. по 27.10.2014р. на суму 849,37грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 140,03грн. та інфляційні втрати у розмірі 1058,80грн. за період з 29.04.2014р. по 08.12.2014р.

Господарський суд перевірив розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав їх вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 536, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Нікопольський ремонтний завод" (53201, Дніпропетровська область, м.Нікополь, проспект Трубників, буд. 56; ідентифікаційний код 31167067) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Індустрія Інвест" (69057, м.Запоріжжя, пр.Леніна, буд.174-А, кв. 28; ідентифікаційний код 32242911) 7605,96грн. (сім тисяч шістсот п'ять грн. 96 коп.) - основний борг; 849,37грн. (вісімсот сорок дев'ять грн. 37 коп.) - пеня; 140,03грн. (сто сорок грн. 03 коп.) - три відсотки річних; 1058,80грн. (одна тисяча п'ятдесят вісім грн. 80 коп.) - інфляційних нарахувань; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.01.2015р.

Суддя І.В. Петренко