Постанова № 42279665, 23.12.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

23 грудня 2014 року Справа № 814/3131/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

приватного підприємства "Панас",

вул. Декабристів, 1/1, м. Миколаїв, 54001

до

ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва

Головного управління Міндоходів у Миколаївській обл.,

вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

про

визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Панас" (надалі - позивач або Підприємство) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - відповідач або ДПІ), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії відповідача, які полягають у внесенні до інформаційних баз даних Міндоходів України змін (коригувань) показників податкової звітності позивача на підставі акту від 21.07.2014 р. № 546/14-03-22-08/24056985;

2) зобов'язати відповідача відновити показники податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих позивачем, що були відкориговані (змінені) в інформаційних базах даних Міндоходів України на підставі акту від 21.07.2014 р. № 546/14-03-22-08/24056985.

В обґрунтування позовних вимог вказано на відсутність у відповідача права на коригування податкових даних позивача на підставі акту перевірки.

Відповідач не надав письмових заперечень на позовну заяву.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Згідно ст. 128 ч. 4 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

У липні 2014 р. ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 21.07.2014 р. № 546/14-03-22-08/24056985. Перевіркою виявлено заниження суми податку на додану вартість у розмірі 674450,00 грн., у зв’язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення. Крім того, не підтверджено реальність здійснення господарських операцій Підприємства з отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг від контрагентів постачальників на загальну суму ПДВ 250126,87 грн. та подальшої реалізації на загальну суму ПДВ 313110,87 грн. Податкове повідомлення-рішення за вказані порушення не приймалося.

Наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 р. № 1197 (надалі - наказ № 1197) з 01.01.2013 р. було введено в експлуатацію інформаційну систему "Податковий блок".

Як свідчить лист відповідача від 23.09.2014 р. № 4738/10/14-03-22-08, на підставі акту перевірки від 21.07.2014 р. № 546/14-03-22-08/24056985 до бази даних "Податковий блок" внесено коригування, зменшено податковий кредит і податкові зобов’язання позивача.

Як визначено ст. 74 п. 74.1. абз. 2 ПК України, перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Отже, законом визначено, що форми і методи опрацювання інформації у відповідних системах, повинні бути визначені центральним податковим органом.

Слід зазначити до 14.06.2013 р. діяв Примірний порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 р. № 266. Цей нормативний акт втратив чинність на підставі наказу від 14.06.2013 р. № 165 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця" (надалі - Методичні рекомендації). При цьому, Методичні рекомендацій не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки регулюють повноваження відповідача під час здійснення камеральних перевірок податкової звітності.

На теперішній час відсутній будь-який нормативний акт, якій би визначав форми і методи, підстави, порядок, строки та інше, для внесення даних до інформаційної системи "Податковий блок" в частині результатів перевірок платників податків або їх контрагентів. Наказ № 1197 містить тільки загальні норми щодо затвердження та введення в дію інформаційної системи "Податковий блок".

Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв’язку із відсутністю спеціалізованого нормативного акту, який би надавав ДПІ право коригувати показники платника податків на підставі його акту перевірки, суд виходить із загальних засад податкового законодавства.

Системний аналіз ст. ст. 46-50, 54, 58 ПК України дозволяє зробити висновок про те, що податковим законодавством передбачено тільки два способи коригування даних податкової звітності платника податків та, як наслідок, внесення цих відкоригованих (змінених) даних до інформаційних систем: у випадку виявлення відповідачем факту порушення податкового законодавства у вигляді заниження/завищення податкових зобов’язань, він зобов’язаний визначити суму податків, яка підлягає сплаті до бюджету, шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення (податкової вимоги), або платник податків подає податкову звітність, в тому числі уточнену, до податкового органу.

В даному спорі відповідач не приймав податкового повідомлення-рішення на суму зменшених податкових зобов’язань у розмірі 250126,87 грн. Ніякі положення ПК України не дають підстав вважати, що акт перевірки платника податків є підставою для зміни його показників податків.

Діяльність податкового органу щодо ведення інформаційних систем спрямована на забезпечення виконання публічних владних контрольних функцій, а тому також носить характер владної діяльності, яка створює та змінює правовідносини між податковим органом і платником податків, а тому суд не може погодитись із доводами відповідача про те, що внесення до інформаційної системи даних, на підставі акту перевірки, не порушує прав позивача, так як в даному випадку штучно створюється ситуація, коли між задекларованими даними позивача і даними відповідача, які зберігаються в інформаційній системі, виникають розбіжності. Той факт, що негативні наслідки мають відстрочений у часі характер, не змінюють того, що вони мають місце.

Слід врахувати і те, що відповідно до ст. 2 КАС України, адміністративний суд захищає в тому числі і інтереси юридичних осіб. В даному випадку інтересом позивача, є відсутність розбіжностей між його податковою звітністю та даними інформаційних систем ДПІ.

Також суд вважає за необхідне вказати на те, що навіть у випадку вірності висновку ДПІ про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, він не мав права вносити до інформаційної системи власні дані з ПДВ - відповідач повинен був прийняти податкове повідомлення-рішення і після узгодження грошового зобов'язання, визначеного цим рішенням, вносити відповідні зміни до інформаційної системи.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі 73,08 грн. і на підставі вищенаведеної норми КАС України, зазначена сума судового збору підлягає присудженню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, які полягають у внесенні до інформаційних баз даних Міндоходів України змін (коригувань) показників податкової звітності приватного підприємства "Панас" на підставі акту перевірки від 21.07.2014 р. № 546/14-03-22-08/24056985.

3. Зобов’язати державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відновити показники податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларованих приватним підприємством "Панас", що були відкориговані (змінені) в інформаційних базах даних Міндоходів України на підставі акту перевірки від 21.07.2014 р. № 546/14-03-22-08/24056985.

4. Присудити приватному підприємству "Панас" судовий збір в сумі 73,08 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н.В. Лісовська