Рішення № 42279486, 24.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22921/14 24.12.14

За позовомДержавного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перлина краю"пророзірвання договору оренди, зобов'язання звільнити майно та стягнення заборгованості. Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Єремов М.С. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились

Рішення прийняте 24.12.2014 у зв'язку з оголошенням перерви з 22.12.2014 на 24.12.2014.

У судовому засіданні 24.12.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного публічного акціонерного товариства " Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перлина Краю" про розірвання Договору №14-18-580/480 від 15.10.2012 року, зобов'язання звільнити майно та стягнення 18 495,39 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2013 порушено провадження у справі №910/22921/14, розгляд справи призначений на 24.11.2014.

В судовому засіданні 24.11.2014, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 08.12.2012.08.12.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 17.12.2014.

В судовому засіданні 22.12.2014, оголошено перерву на 24.12.2014.

У відзиві на позов відповідач зазначив про пропуск строку позовної давності щодо нарахування пені. Крім того, відповідач зазначив про недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання та вказав про недотримання позивачем порядку розірвання договору визначеному у п. 10.3 Договору.

Відповідач також повідомив суду, що сплатив поточну заборгованість у розмірі 25 770,44 грн., на підтвердження чого надав платіжні доручення.

24.11.2014 позивач звернувся до суду із заявою відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 13 038, 08 грн. заборгованості, 3 381, 34 грн. пені, 2 714, 93 грн. інфляційних та 560, 53 грн. 3 % річних.

Суму основного боргу позивач просить стягнути за жовтень 2014 року.

Заява подана в порядку ст. 22 ГПК України та розцінюється як заява про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 24.12.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

15.10.2014 між позивачем (орендодавець за договором) та відповідачем (орендар за договором) укладений договір №14-18-580/480 (далі -Договір) за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, площею 69,8 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.. Мечникова, 16А на першому поверсі (каб. №125) адмінбудинку, що знаходиться на балансі орендодавця - Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і становить за експертною оцінкою станом на 31.08.2012 725 547 ,00 грн.

Згідно свідоцтва про право власності від 09.12.2014 (яке видане замість втраченого свідоцтва від 04.02.2005) нежитловий будинок по вул. Мечникова, 16а (літера А) належить позивачу на праві державної власності.

Відповідно до п. 1.2 Договору, приміщення передається в оренду з метою використання орендарем для здійснення підприємницької діяльності в сфері громадського харчування ( з продажею товарів підакцизної групи).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (вересень 2012 року) - 9 078,41 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди жовтень визначається шляхом коригування орендної плати за вересень на індекс інфляції жовтня 2012 року.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних для сторін причин та в інших випадках передбачених чинним законодавством. (п. 3.5).

Орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, згідно п. 3.6 Договору.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або в не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю у терміни визначені п. 3.6 відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до акту від 15.10.2012, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 69,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул.Мечникова, 16а.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у встановлені терміни та в повному обсязі орендні платежі відповідач не сплачував, допускав систематичне та грубе порушення їх умов, у зв'язку з чим у нього постійно виникала заборгованість по сплаті платежів за договором оренди.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо нарахування пені та зазначив про недопустимість односторонньої відмови від договору оренди.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

В силу ст. 530 ЦК України, ст. 629 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глав 58, 63 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказані Договір оренди та Договір № 0625 є підставами для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6 Договору оренди, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за вересень 2014 року в сумі 12 732,36 грн. та за жовтень 2014 року в сумі 13 038,08 грн., за вказаним Договором на момент звернення позивача з даним позовом до суду з урахуванням заяви від 21.11.2014 (подана до суду 24.11.2014), настав.

З поданих до матеріалів справи документів, судом встановлено, що за період з жовтня 2012 року по вересень 2014 року включно, відповідач сплачував орендну плату однак з порушенням строків встановлених в п. 3.6 Договору.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В матеріалах справи наявний лист відповідача,в якому він звертається до позивача з проханням відтермінувати погашення заборгованості та укласти відповідну додаткову угоду.

У відповідь на цей лист позивач у листі №14/1737 від 15.07.2014 зазначив про можливі переговори щодо визначення умов договору оренди після погашення наявної заборгованості в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував. Доказів сплати вказаної суми заборгованості з орендної плати за жовтень 2014 року, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 13 038,08 грн., визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів, позивач заявив до стягнення 3 381,34 грн. пені, 2 714,93 грн. інфляційних втрат та 560 ,53 грн. 3 % річних.

Суд перевірив розрахунок позивача та встановив, що позивач помилково враховує до періоду дату фактичної сплати частини (повної) заборгованості.

Крім цього, позивачем при визначенні початкової дати деяких періодів не враховано положення ч. 5 ст. 254 ЦК України, в яких зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або в не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується орендодавцю у терміни визначені п. 3.6 відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7 Договору).

За перевіреним судом розрахунку позивача, розмір 3 % річних заявлений до стягнення є обґрунтованим та підлягає задоволенню - 523,00 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

При здійсненні перерахунку інфляційних втрат за період вказаний позивачем, суд звернув увагу, що позивач здійснював нарахування інфляційних за період, що складає менше місяця, у зв'язку з чим задоволенні підлягають сума інфляційних витрат у розмірі 1 414,23 грн.

Щодо вимог про стягнення пені, суд зазначає про обґрунтованість заявленої пені, однак при цьому слід взяти до уваги наступне.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Згідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Позивач звернувся з позовом до суду 17.10.2014 (згідно поштового штемпеля на конверті), тому за період з 16.11.2012 року по 16.10.2013 року включно, позивач нарахував пеня з пропуском строку позовної давності, тому розмір пені заявлений до стягнення за цей період задоволенню не підлягає.

З урахуванням часткових проплат здійснених відповідачем, ч. 5 ст. 254 ЦК України, за перерахунком суду розмір пені в межах річного строку позовної давності (з 17.10.2013), підлягає задоволенню в сумі 2 679,50 грн.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У п. 10.1 Договору оренди сторонами погоджено, що він діє з 15.10.2012 до 15.09.2015.

Відповідно до п. 10.3 Договору, зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Договір може бути розірваний за рішенням суду у випадках передбачених чинним законодавством, згідно п. 10.4 Договору.

Частиною 3 ст. 26 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Судом встановлено, що за період дії договору з жовтня 2012 року по жовтень 2014 року, зобов'язання з оплати орендної плати виконувались відповідачем з порушенням умов договору.

Таким чином, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.

Погашення заборгованості орендарем після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення спору про розірвання договору оренди, оскільки законодавець повязує виникнення права орендодавця відмовитись від договору оренди саме з фактом невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

При цьому слід зазначити, що істотне порушення орендарем договору оренди як систематичне, несвоєчасне та не в повному обсязі внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи, що відповідач не надав суду доказів належного виконання умов договору оренди стосовно здійснення повної та своєчасної оплати за майно, що орендується, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору.

Відповідач надав до суду договір добровільного страхування від 19.11.2014, який укладений з ПрАТ "Страхова компанія "Уніка" строком з 19.11.2014 по 18.11.2015, договір від 05.11.2013, чим спростував твердження позивача щодо порушення п. 5.8 Договору оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з п. 10.10 Договору оренди у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обовязок щодо складання акта покладається на орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на викладене, вимога позивача про зобов'язання відповідача звільнити приміщення є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір №14-18-580/480 від 15.10.2012 оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, який укладений між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" ( 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16А, код 30401456) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перлина краю" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 37450562).

3.Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина краю" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 37450562) звільнити індивідуально визначене нерухоме майно, а саме нежитлове приміщення загальною площею 69,8 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул.Мечникова, 16а на першому (каб. №125) поверсі адмінбудинку, що перебуває на балансі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" ( 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16А, код 30401456).

4.Стягунти з Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина краю" (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 37450562) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" ( 01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16А, код 30401456) заборгованість у розмірі 13 038,08 грн. (тринадцять тисяч тридцять вісім гривень 08 коп.), пеню - 2 679,50 грн. (дві тисячі шістсот сімдесят девять гривень 50 коп.), 3 % річних - 523,00 грн. (п'ятсот двадцять три гривні 00 коп.), інфляційні - 1 414,23 грн. (одна тисяча чотириста чотирнадцять гривень 23 коп.) та 4 073,75 грн. (чотири тисячі сімдесят три гривні 75 коп.) судового збору.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення: 29.12.14.

Суддя М.Є. Літвінова