Рішення № 42279471, 06.01.2015, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" січня 2015 р. Справа № 906/1398/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрук О.В., дов. № 08/17304-010074 від 29.12.2014р.;

від відповідача: Сахнюк Ю.О., дов. № 458 від 18.11.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго"

до Коростишівського міського комунального підприємства "Водоканал"

про стягнення 512982,23 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача боргу за активну електроенергію в сумі 438876,15 грн., пені - 44225,04 грн., 3% річних - 7288,05 грн.; 212592,99 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.11.2014р.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2014р. відкладено розгляд на 18.11.2014р.

Ухвалою суду від 18.11.2014р. відкладено розгляд справи на 08.12.2014р.

Ухвалою суду від 08.12.2015р., в порядку ст. 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору до 06.01.2015р. та відкладено розгляд справи до 11:00 год. 05.01.2015р.

В судовому засіданні від 05.01.2015р., в порядку ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 11:00 год. 06.01.2015р.

Представник позивача підтримала позовні вимоги. Пояснила, що відповідачем сплачено основний борг в сумі 438876,15грн. шляхом проведення взаєморозрахунків. Подала заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 66 т.3). Просить стягнути з відповідача 27937,97грн. пені, 4768,65грн. 3% річних та 7193,54грн. інфляційних (а.с. 63-65 т.3).

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки подана заява не суперечить нормам ст. 22 ГПК України, суд приймає її до розгляду та вирішує спір в межах зменшених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти порядку нарахування позивачем пені, інфляційних та 3% річних. Подала власний розрахунок, за яким пеня становить 43168,53грн., 3% річних - 4942,14грн., інфляційні - 27614,33грн. (а.с. 93 т.3)

Крім того, представник відповідача заявила клопотання про зменшення розміру пені, посилаючись на важке фінансове становище підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

18.05.2004 р. між Коростишівським РЕМ, який є виробничим підрозділом ВАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", правонаступником якого є ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (позивач, постачальник) та Коростишівським міським комунальним підприємством "Водоканал" (споживач, відповідач) укладено договір №7 про постачання електричної енергії споживачам (а.с.7-12).

За умовами розділу 1 Договору, енергопостачальна організація (позивач) постачає електричну енергію відповідачу (споживачу), а відповідач оплачує позивачу її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору і додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п.2.2.3 договору відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати за використану енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та за іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 21 числа по 20 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

Відповідно до п.7.3 договору оплата електроенергії здійснюється споживачем самостійно, авансовими платежами в такі терміни:

- до 5 числа розрахункового місяця - 25%;

- до 20 числа розрахункового місяця - 50%;

- до 30 числа розрахункового місяця - 100% вартості заявленого споживання електроенергії згідно з Додатком №1 до Договору, з врахуванням сальдо на початок місяця.

Остаточний розрахунок - не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.

Позивач умови договору виконав належним чином та виставив відповідачу рахунки на оплату за активну електроенергію: за травень 2013р. на суму 135921,80грн., за червень 2013р. на суму 145052,26грн., за липень 2013р. на суму 156138,26грн., за серпень 2013р. на суму 139543,67грн., за вересень 2013р. на суму 163413,13грн., за жовтень 2013р. на суму 123311,88грн., за листопад 2013р. на суму 131307,58грн., за грудень 2013р. на суму 133153,50грн., за січень 2014р. на суму 133018,46грн, за лютий 2014р. на суму 132692,65грн., за березень 2014р. на суму 133572,25грн., за квітень 2014р. на суму 156419,69 грн., за травень 2014р. на суму 158224,27грн., за червень 2014р. на суму 169423,63грн., за липень 2014р. на суму 17586,73 грн., за серпень 2014р. на суму 175993,44 грн., за вересень 2014р. на суму 183185,06грн., які знаходяться в матеріалах справи (а.с.18-34 т.1).

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію в повному обсязі не виконав, в результаті чого станом на 01.10.2014р. у нього виникла заборгованість перед позивачем за активну електричну енергію в сумі 438876,15грн.

За умовами п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком, споживач сплачує енергопостачальній організації пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

На підставі вищевказаного пункту договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 27937,97 грн. пені.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 4768,65грн. 3% річних та 7193,54грн. інфляційних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами №7 від 18.05.2004р. про постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, що відповідає приписам ст. 275 ГК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач умови договору виконав належним чином. При цьому відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати за отриману електроенергію виконав неналежним чином.

Судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідач погасив основний борг в сумі 438876,15 грн. шляхом проведення взаєморозрахунків, що вбачається з матеріалів справи та підтверджується учасниками судового процесу.

За таких обставин, в частині стягнення 438876,15грн. основного боргу провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Щодо вимоги про стягнення 27937,97грн. пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку, пеня в сумі 27937,97 грн. розрахована, згідно п. 4.2.1 Договору за період з 21.04.2013р. по 20.09.2014р..

Перевіривши розрахунок пені (а.с. 63 т.3), суд встановив, що пеня позивачем нарахована арифметично вірно, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, зокрема, приписів ч. 6 ст. 232 ГК України із врахуванням щомісячних оплат, які надходили від відповідача (а.с. 178-250 т. 1; а.с. 1-243 т.2) та субвенцій з державного бюджету (а.с. 153-169 т. 1).

Стосовно клопотання відповідача про зменшення неустойки суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд при прийнятті рішення вправі у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Врахувавши сплату відповідачем суми основного боргу, а також, той факт, що відповідач є збитковим підприємством комунального сектора економіки, фінансування якого безпосередньо залежить від субвенцій державного бюджету місцевим бюджетам та платіжної дисципліни споживачів, зокрема населення, а також ту обставину, що у разі стягнення судом штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі збільшиться збитковість підприємства, що ускладнить роботу по своєчасному наданню послуг по водовідведенню та водопостачанню, очистці води і стоків, а також складну економічну ситуацію в країні вцілому, суд задовольняє клопотання відповідача і зменшує суму нарахованої пені на 50% до 13969,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних в сумі 4768,65грн. та інфляційних в сумі 7193,54грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що 3% річних нараховані за періодами з 21.04.2013р. по 20.09.2014р. на суми простроченої заборгованості, які складають 4768,65грн. Інфляційні в свою чергу нараховані періодами з 21.04.2013р. по 20.08.2014р., які склали 7193,54 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних суд встановив, що їх нараховано арифметично вірно, відповідно до умов договору та норм чинного законодавства.

Отже, вимоги про стягнення 3% річних в сумі 4768,65грн. та інфляційних в сумі 7193,54грн. заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача з приводу нарахування пені, 3% річних та інфляційних, то суд не приймає їх до уваги, оскільки з поданого відповідачем контрольного розрахунку вбачається, що розмір пені, інфляційних та 3% річним є значно більшим ніж заявлений позивачем.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на викладене, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25931,19грн. з яких: 13969,00грн. - пеня, 4768,65грн. - 3% річних,7193,54грн.- інфляційні.

В частині стягнення боргу за в сумі 438876,15грн. провадження у справі суд припиняє на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Оскільки позивач заявою про зміну предмету позову зменшив розмір позовних вимог до 478776,31 грн., тому сума судового збору становить 9575,53грн.

З платіжного доручення № 8424 від 15.10.2014р. вбачається , що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 10259,65грн. (а.с.6 т.1).

За таких обставин, позивачу слід повернути з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 684,12грн. на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Коростишівського міського комунального підприємства "Водоканал" (12501, Житомирська область, м.Коростишів, пров. Назаренка,6, ідентифікаційний код 20417222)

на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м.Житомир, вул. Пушкінська,32/8, ідентифікаційний код 22048622)

- 13969,00грн. пені;

- 4768,65 грн. 3% річних;

- 7193,54 грн. інфляційних.

- 9575,53грн. судового збору.

3. В частині стягнення 438876,15грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10008, м.Житомир, вул. Пушкінська,32/8, ідентифікаційний код 22048622)

з Державного бюджету України надлишок сплаченого, згідно платіжного доручення № 8424 від 15.10.2014р., судового збору в сумі 684,12грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.01.15

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (оригінал) (рек. із повід.)

3- відповідачу (рек. з повід.)