Постанова № 42279324, 11.11.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11 листопада 2014 року Справа № 814/2394/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот", вул. Комінтерна, 31,Миколаїв,54031

до

ДПІ у Ленінському р-ні м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській обл., вул. Гмирьова, 1/1,Миколаїв,54028

про

визнання протиправною та скасування вимоги від 06.05.2014р. № Ю-3419/196-25,

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" (далі – Позивач) до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі – Відповідач).

Позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 06.05.2014 р. № Ю-3419/196-25. Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що визначена у вимозі заборгованість була сплачена за місцем реєстрації в м. Севастополі. Заборгованість виникла при передачі особової справи до м. Миколаєва за новим місцем реєстрації.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що заборгованість Позивача рахується в картці особового рахунку і відповідає даним, зазначеним у поданому звіті Позивача за березень 2014 р.

Сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

Позивач як юридична особа є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Під час виплати заробітної плати за першу половину березня 2014 р. Позивач вніс відповідні суми єдиного внеску за місцем реєстрації на рахунок ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя, доказом чого є платіжні доручення банку.

26.03.2014 р. Позивач змінив своє місцезнаходження з м. Севастополя на м. Миколаїв. Єдиний внесок за другу половину березня 2014 р. був сплачений за місцем нової реєстрації у м. Миколаєві.

Оскільки звітним періодом для єдиного внеску є календарний місяць, звіт за березень 2014 р. подано Позивачем до Відповідача 18.04.2014 р. Зазначений звіт містив суми єдиного внеску, сплачені в м. Севастополі (за першу половину березня) та в м. Миколаєві (за другу половину березня).

З переданої з м. Севастополя картки особового рахунку Позивача, Відповідач встановив відсутність інформації щодо списання банком сум єдиного внеску за першу половину березня 2014 р. з розрахункового рахунку, в зв’язку з чим встановлено наявність заборгованості в розмірі 55960,67 грн. На зазначену суму заборгованості Відповідачем сформовано вимогу від 06.05.2014 р. № Ю-3419/196-25.

Частиною 5 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі – Закон) передбачено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону, днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Таким чином, Позивач виконав усі вимоги Закону щодо подачі звітності та сплати єдиного внеску за березень 2014 р. Судом встановлено, що єдиний внесок за першу половину березня 2014 р. у сумі 55960,67 грн. сплачено Позивачем на рахунок органу доходів і зборів за місцем попередньої реєстрації шляхом подання платіжних доручень до банківської установи. Відповідні кошти списано з рахунку Позивача, а, отже, вони вважаються сплаченими навіть до зарахування на рахунок отримувача. Ненадходження списаних з Позивача коштів на рахунок Відповідача не є підставою для подвійної сплати єдиного внеску.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки судом встановлено, що заборгованість, визначена в оскаржуваній вимозі, була належним чином сплачена Позивачем, у Відповідача відсутні підстави для формування вимоги про сплату боргу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС України).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 1827,00 грн., що й підлягає відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 06.05.2014 р. № Ю-3419/196-25.

3. Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерфлот" (ідентифікаційний код 31656426) судовий збір у сумі 1827,00 грн. з Державного бюджету України.

Повний текст постанови суду буде виготовлено протягом п'яти робочих днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. В. Лісовська