Рішення № 42279134, 12.01.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 911/4672/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Штрубе Україна ГмбХ»

до Публічного акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод»

про стягнення 9 656 230,50грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Кривобок В.В. (дов. № 01/10/14 від 01.10.2014р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Штрубе Україна ГмбХ» (далі - позивач) звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод», яке було перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Рокитнянський цукровий завод» (далі - відповідач) про стягнення 9 823 759,58грн. заборгованості, з яких: 5 643 750грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0000107 від 16.04.2013р. згідно договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р., товар, 1 010 005,50грн. пені, 959 437,50грн. інфляційних втрат, 2 043 037,50грн. 36 % річних та 167 529,08грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р. товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2014р. порушено провадження у справі № 911/4672/14, розгляд справи призначено на 14.11.2014р.

14.11.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання № 21/11 від 13.11.2014р. (вх. 25496/14 від 14.11.2014р.) про заміну неналежного відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Рокитнянський цукровий завод» на належного - Публічне акціонерне товариство «Рокитнянський цукровий завод», в задоволенні якого відмовлено, оскільки зміна найменування з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство не є зміною організаційно-правової форми товариства, а відтак не може бути підставою для заміни неналежного відповідача та процесуального правонаступництва відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2014р. розгляд справи відкладено на 28.11.2014р.

28.11.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог № 26/11 від 27.11.2014р. (вх. № 26742/14 від 28.11.2014р.), згідно якого останній, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив суму позовних вимог в частині стягнення 167 529,08грн. 3 % річних та просив суд стягнути з відповідача 5 643 750грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0000107 від 16.04.2013р. згідно договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р., товар, 1 010 005,50грн. пені, 959 437,50грн. інфляційних втрат, 2 043 037,50грн. 36 % річних. Вказане клопотання прийнято судом.

Абзацами четвертим та п'ятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.11.2014р. розгляд справи відкладено на 12.12.2014р.

У судовому засіданні 12.12.2014р. оголошено перерву до 22.12.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2014р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 12.01.2015р.

У судовому засіданні 12.01.2015р. представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 12.01.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Штрубе Україна ГмбХ» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Рокитнянський цукровий завод», яке перейменоване у Публічне акціонерне товариства «Рокитнянський цукровий завод» (Покупець) укладено договір поставки № К/2013/АБ/70, згідно якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 2.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 25.12.2013р., а щодо невиконаних до цього дня зобов'язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 2.2 договору строки й порядок та умови поставки, вибірки (отримання) товару встановлюються сторонами в специфікації.

Датою поставки товару вважається дата прийняття покупцем товару за видатковою накладною (п. 2.6 договору).

Згідно п. 4.1 договору ціна товару вказується в специфікації. Ціна товару розрахована по середньому значенні курсу продажу відповідної іноземної валюти, визначеної в специфікації, на міжбанківському валютному ринку України до української гривні на дату підписання договору. Покупець зобов'язаний сплатити проіндексовану вартість товару, вказану у відповідному рахунку по індексації вартості товару.

Відповідно до п. 4.5 ціна товару та сума договору визначається сторонами в національній валюті України - гривні, із зазначенням еквіваленту відповідної іноземної валюти.

Пунктом 4.6 договору визначено, що строк оплати зазначається в специфікації.

Згідно п. 6.3 договору факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною.

21.02.2013р. сторони договору погодили специфікацію № 1 до договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р.

Згідно п. 3 специфікації № 1 від 21.02.2013р. загальна вартість товару за даною специфікацією складає 8 062 500грн., що еквівалентно 750 000 євро.

Відповідно до п. 4 специфікації оплата здійснюється в національній валюті - гривні у наступному порядку: 4.1. попередня оплата в розмірі 30 % від загальної вартості товару за специфікацією у строк до 15.03.2013р.; 4.2. решта оплати в розмірі 70 % від загальної вартості товару за данною специфікацією у строк до 01 листопада 2013р.

Пунктом 8 специфікації визначено, що оплата здійснюється на підставі виставленого до оплати рахунку та/або договору на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у договорі, в сумах, визначених даною специфікацією та видатковою накладною з урахуванням індексації вартості товару згідно п. 4.1 договору.

На виконання п. 1.1. договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 8 062 500грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000107 від 16.04.2013р. (а.с. 18), підписаною обома сторонами договору та довіреністю № 14 від 15.04.2013р. (а.с. 19).

Відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.6. договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р. та специфікацією № 1 від 21.02.2013р., виконав частково, сплативши позивачу 2 418 750грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 09.04.2013р. (а.с. 20), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0000107 від 16.04.2013р. згідно договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р., товар на момент судового розгляду справи склав 5 643 750грн. (8 062 500грн. - 2 418 750грн.), що підтверджується довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 01-В-34-1/14/1238 від 27.11.2014р.

Предметом позову, з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог № 26/11 від 27.11.2014р. (а.с. 66), є вимоги про стягнення 5 643 750грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0000107 від 16.04.2013р. згідно договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р., товар, 1 010 005,50грн. пені, 959 437,50грн. інфляційних втрат та 2 043 037,50грн. 36 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р. позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 8 062 500грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000107 від 16.04.2013р. (а.с. 18), підписаною обома сторонами договору та довіреністю № 14 від 15.04.2013р. (а.с. 19); відповідач свій обов'язок, передбачений п. 4.6. договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р. та специфікацією № 1 від 21.02.2013р., виконав частково, сплативши позивачу 2 418 750грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 09.04.2013р. (а.с. 20), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0000107 від 16.04.2013р. згідно договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р., товар на момент судового розгляду справи склав 5 643 750грн. (8 062 500грн. - 2 418 750грн.), що підтверджується довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» № 01-В-34-1/14/1238 від 27.11.2014р.

Враховуючи вищезазначене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення 5 643 750грн. боргу за поставлений, підставі видаткової накладної № РН-0000107 від 16.04.2013р. згідно договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р., товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р., позивачем за період з 01.11.2013р. по 31.10.2014р. нараховано 1 010 005,50грн. пені на суму боргу 5 643 750грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару та заборгованості по індексації, покупець сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (п. 8.3.1 договору).

Відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 12), суд обмежив період нарахування пені шістьмома місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, оскільки інше не встановлено сторонами у договорі поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р., як-то передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

При цьому умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений наведеною нормою, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Вищого господарського суду України від 25.12.2014р. у справі № 912/1831/14 та від 15.12.2014р. у справі № 910/21617/13.

Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 01.11.2013р. по 01.05.2014р. на суму боргу 5 643 750грн. становить 381 610,27грн., а вимога про стягнення 1 010 005,50грн. пені підлягає задоволенню частково у розмірі 381 610,27грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р., позивачем за період з 01.11.2013р. по 31.10.2014р. нараховано 2 043 037,50грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 36 % річних від суми боргу на підставі п. 8.3.2 договору за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару та заборгованості по індексації та 959 437,50грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2013р. по 30.09.2014р.

Суд, встановив, що п. 8.3.2 договору встановлений порядок нарахування відсотків за неправомірне користування чужими коштами, а саме в розмірі 36% річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 36 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 36 % річних (а.с. 12), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих з 01.11.2013р. по 30.09.2014р. та 36 % річних, нарахованих за період з 01.11.2013р. по 31.10.2014р. складає 959 437,50грн. інфляційних втрат та 2 031 750грн. 36 % річних. Відтак, вимога про стягнення 959 437,50грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення 2 043 037,50грн. 36 % річних підлягає задоволенню частково в розмірі 2 031 750грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 5 643 750грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0000107 від 16.04.2013р. згідно договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р., товар, 381 610,27грн. пені, 959 437,50грн. інфляційних втрат та 2 031 750грн. 36 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Рокитнянський цукровий завод» (09600, Київська обл., смт. Рокитне, вул. Ентузіастів, буд. 6; ідентифікаційний код 00372434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Штрубе Україна ГмбХ» (02098, м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1, офіс 115; ідентифікаційний код 36300896) 5 643 750 (п'ять мільйонів шістсот сорок три тисячі сімсот п'ятдесят гривень) 00 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № РН-0000107 від 16.04.2013р. згідно договору поставки № К/2013/АБ/70 від 21.02.2013р., товар, 381 610 (триста вісімдесят одну тисячу шістсот десять гривень) 27 коп. пені, 959 437 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста тридцять сім гривень) 50 коп. інфляційних втрат, 2 031 750 (два мільйони тридцять одну тисячу сімсот п'ятдесят гривень) 00 коп. 36 % річних та 67 075 (шістдесят сім тисяч сімдесят п'ять гривень) 06 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 13.01.2015р.

Суддя П.В.Горбасенко