Ухвала суду № 42278725, 22.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року м. Київ К/9991/58531/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Вербицька О.В. Ланченко Л.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного підприємства «ВАММ»

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.06.2012 р.

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р.

у справі №2а/2470/634/12

за позовом Приватного підприємства «ВАММ»

до Чернівецької обласної митниця

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «ВАММ» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Чернівецької обласної митниця (далі-відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.06.2012 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками митного органу проведено невиїзну документальну перевірку достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів позивача, про що складено акт від 27.02.2012 р. №Н/0002/12/408000000/32866837, яким встановлено порушення позивачем вимог ст.ст.259, 260, 262, 264, 266, 267-273 Митного кодексу України, що призвело до заниження митної вартості на 144 751,13 дол. США, а отже несплати до Державного бюджету України податків (обов'язкових платежів) у розмірі 258 024,73 грн., у тому числі 020 (мито) - 66 599,82 грн., 028 (ПДВ) - 191 424,91 грн.

За результатами проведеної перевірки митним органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012 р. №58, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на 239 281,14 грн., з яких 191 424,91 грн. за основним платежем та 47 856,23 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а також №57, яким визначено суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на 83 249,78 грн., з яких 66 599,82 грн. за основним платежем та 16 649,96 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, при перевірці відомостей, зазначених у вантажних митних деклараціях, які підлягали перевірці відповідачем, та товаросупровідних документах, що слугували підставою для їх митного оформлення, встановлено, що позивач на підставі контракту від 01.09.2009 р. №01-09/2009 здійснював поставку в Україну товару за наступними кодами УКТ ЗЕД:

- 5801350000 - тканина з осново ворсовим переплетенням з розрізаним ворсом висотою до 3 мм, ворсова поверхня з акрилу в рулонах шириною;

- 5509329000 - пряжа акрилова багато кручена щільністю150х2 ТЕКС, фарбована, кручена в два складання (вид крутки Z/S), складається зі штапельних волокон підданих гребенечесанню, що утворюють щільну нитку, не розфасована для роздрібної торгівлі.

Відповідно до п.3.1 Контракту підприємство здійснювалася поставка товару на умовах «FCA - Стамбул» у кількості, асортименті та по цінам згідно інвойсів.

Відповідно до Договору від 26.05.2009 р. №88/2009 про надання консультаційних послуг та здійснення декларування вантажів в митних органах декларантом ОСОБА_4 було подано до митного оформлення ВМД ІМ 40 від 29.10.2009 р. №408010008/9/005389, ВМД ІМ 40 від 14.12.2009 р. №408010008/9/006750, ВМД ІМ 40 від 19.02.2010 р. №408010008/0/000987. Загальна сума сплачених податків зборів за вказаними ВМД 235 938,56 грн.

Службою боротьби з контрабандою та порушення митних правил Чернівецької обласної митниці 29.04.2011 р. за вих. №16-5/4-2284 на адресу митних органів Туреччини був направлений проект запиту щодо надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на митну територію України позивачем вказаних товарів.

Листом Держмитслужби України від 09.02.2012 р. №20/1-11/01279 на адресу відповідача були надіслані завірені належним чином копії документів митних органів Туреччини щодо поставки товарів на адресу позивача.

При перевірці наданих митними органами Республіки Туреччина документів встановлено, що митним органам України під час митного оформлення товарів позивачем подавалися інвойси із значно заниженою фактурною вартістю товарів, та іншими умовами поставок (під час митного оформлення товарів подавалися інвойси з умовами поставок «FCA-Стамбул», а в інвойсах, які надійшли з Туреччини - «Istanbul/Turkey»).

При співставленні отриманих рахунків-фактур з рахунками-фактурами поданими декларантом для здійснення митного оформлення за вказаними ВМД було виявлено розбіжності щодо вартості товарів у розмірі 144 751,13 дол. США.

Відповідно до п. 35 ст. 1 Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митного контролю митних процедур.

У пункті 19 ст. 1 Митного кодексу України міститься визначення терміну «митні процедури», згідно з яким це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Аналіз наведеного визначення дає підстави вважати, що митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів, митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ст. 69 Митного кодексу України).

Аналіз положень наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України (ст. 265 Митного кодексу України).

Відтак, за умови обґрунтованої підозри про те, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Згідно пп. 3, 4 ст. 37 Митного кодексу України, відповідно до міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, митними органами України спільно з митними органами суміжних держав може здійснюватися: узгоджене застосування процедур митного контролю, митного оформлення та взаємне визнання документів, що використовуються митними органами для здійснення митних процедур; проведення спільних заходів, спрямованих на запобігання, виявлення і припинення контрабанди та порушень митних правил.

Відповідно до п. 54.4 ст. 54 Податкового кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Враховуючи встановлені розбіжності вартості задекларованого позивачем товару, що останнім не було спростовано, митним органом правомірно визначено базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податку з податку на додану вартість та ввізного мита, з огляду на що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Посилання позивача на єдиний порядок отримання інформації і документів від Уповноважених органів іноземних держав, який закріплений в ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право», обґрунтовано не взяті до уваги судами попередніх інстанцій, з огляду на те, що відносини, які виникають у процесі виконання завдань органу державної влади з відповідними органами іноземних держав та міжнародних організацій є публічними та регулюються нормами міжнародного публічного права.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «ВАММ» залишити без задоволення.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.06.2012 р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2012 р. у справі №2а/2470/634/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Вербицька О.В. Ланченко Л.В.