Ухвала суду № 42278690, 15.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/9991/71616/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011

у справі № 2а-8850/11/2070

за позовом Приватного підприємства «ЛВВ»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова від 06.07.2011 № 0000071820 та № 0000061820. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.

ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковими повідомленнями-рішеннями від 06.07.2011 № 0000061820 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 289858 грн. основного платежу та в сумі 72464,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та за податковим повідомленням-рішенням від 06.07.2011 № 0000071820 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23187 грн. основного платежу та в сумі 57971,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки документальної позапланової невиїзної перевірки за період з 10.07.2009 по 31.12.2010, викладені в акті від 21.06.2011 № 2675/182/21172337, про порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, що полягали у неправомірному віднесенні до складу валових витрат та податкового кредиту витрати та податок на додану вартість, відповідно, за операціями з придбання товару у ТОВ «Техно-Асавир».

Відповідач вважає, що позивач не має права на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Техно-Асавир», оскільки останні не були спрямовані на настання реальних правових наслідків. Реальність господарських операцій з придбання позивачем товару поставлена відповідачем під сумнів з огляду на те, що перевіркою постачальника позивача встановлено відсутність у останнього адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, а також встановлено відсутність останнього за юридичною адресою.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту слід застосовувати положення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а щодо формування платником податку на прибуток валових витрат - положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

За умови реального здійснення платником податку (покупцем) господарської операції з придбання товару, що призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм законів, підстави для позбавлення останнього права на валові витрати та податковий кредит відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушеннями постачальником правил ведення фінансово-господарської діяльності та порушеннями при вчиненні господарських операцій з його контрагентами.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товару судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які відповідають дійсності, в т.ч. податковими накладними, що підтверджують податковий кредит, договором, додатковою до нього угодою, специфікаціями, видатковими накладними. Товар придбано з метою використання в господарській діяльності в оподатковуваних операціях (у подальшому товар поставлено позивачем ВАТ «Завод Елокс»).

Платник податків (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи валові витрати за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію. Будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю. І. Цвіркун