Ухвала суду № 42278687, 15.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/800/40145/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Карука О.О.

представника відповідача Гайдая В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014

у справі № 826/3595/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінтез Ресурс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2014. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 03.03.2014 № 0009150226. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 4872,00 грн.

ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Вважає, що суди порушили норм матеріального права: п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого надали неправильну юридичну оцінку обставинам, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 03.03.2014 № 0009150226 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2013 року в сумі 5054463,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2527251,50 грн. слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 14.02.2014 № 33/26-59-15-02-27, про порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

До податкового кредиту за вересень 2013 року включено податок на додану вартість в сумі 6400098,33 грн. на підставі податкових накладних ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», - в сумі 1946986,28 грн. на підставі податкових накладних ПАТ «Кримський титан», - в сумі 3575812,14 грн. на підставі податкових накладних ПАТ «Сумихімпром».

Зауважень щодо правомірності відображення в обліку позивача задекларованих сум податкового кредиту за період з січня по вересень 2013 року у податкового органу немає, реальність господарських операцій під сумнів не поставлена.

Позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2013 року, у рядку 23.1 якої визначив бюджетне відшкодування на рахунок платника в банку в сумі 5054463,00 грн.

Дана сума сформована позивачем з урахуванням залишку від'ємного значення за попередні звітні (податкові) періоди: вересень, жовтень 2013 року.

За висновками перевірки порушення позивачем наведеної вище норми кодексу полягало у тому, що заявлена позивачем - отримувачем товарів до бюджетного відшкодування сума податку на додану вартість не дорівнює фактично сплаченій ним у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів сумі податку. Так, позивачем до розрахунку суми бюджетного відшкодування включено суми податку на додану вартість, які фактично сплачені постачальникам, але не за товари отримані в періодах, що перевіряються.

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що по бухгалтерському рахунку 63 обліковується дебіторська заборгованість. У наданих позивачем документах на оплату ТМЦ - банківських виписках за вересень-листопад 2013 року призначення платежу - оплата/попередня оплата за договором не містить вказівки на рахунок фактуру або видаткову накладну, на підставі яких здійснюється оплата.

При перевірці правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.1999 № 291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186, за кредитом рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» відображається заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги, за дебетом - її погашення, списання тощо.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Правило переносу від'ємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар, сформовано податковий кредит та фактично отримано товар.

Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій на підставі безпосередньо досліджених доказів - платіжних доручень, позивач сплатив контрагентам суми за укладеними договорами (контрактами).

При цьому суди встановили, що реквізит «призначення платежу» у платіжному дорученні включає в себе номери та дати договорів, за якими проводиться оплата, що є достатнім для ідентифікації господарської операції, за якою здійснюється оплата товару.

З огляду на те, що суди повно встановили обставини у справі та правильно застосували норми матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун