Рішення № 42276847, 26.12.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.12.2014 Справа №607/11670/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої Герчаківської О.Я.,

з участю секретаря Мандзія В.П.,

представника третьої особи,

яка заявляє самостійні вимоги Кузнєцової М.І.,

представника відповідача

ОСОБА_2 ОСОБА_3,

представника відповідача

ОСОБА_4 ОСОБА_5,

представника відповідача

ОСОБА_6 ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування, частини нежилого приміщення; позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - товариства з обмеженою відповідальністю «СаТер» про визнання недійсним договору дарування частини нежилого приміщення, встановлення нікчемності договору дарування частини нежилого приміщення, по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_8 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16 серпня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір дарування частини нежилого приміщення, а саме 40/100 частини приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме: 1-8 каб. пл. 14,7 м2, 1-9 туал., пл. 2,3 м2, 1-10 кор. пл. 2,0 м2, 1-11 каб. пл. 18,2 :. 1-12 клад. пл. 6,2 м2, 1-13 клад. пл. 8.7 м2, 1-14 каб. пл. 34.7 м2, загальна площа відчужуваного приміщення 86,8 м2. Відповідно до п.9 оскаржуваного Договору слідує те, що вказане приміщення нібито не перебувало під забороною та іншим обтяженням. З 16 серпня 2011 року та до дня звернення із позовом до суду ОСОБА_2 права власності на підставі оскаржуваного договору дарування не зареєстрував, а відтак не набув права власності на спірне приміщення. 21 серпня 2013 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Згідно п.1.1. Договору від 21 серпня 2013 року ОСОБА_8 купила нежитлове приміщення загальною площею 135,6 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме офісне приміщення № 1 що складається з 1-8 каб. пл. 14,7 м. , 1-9 туал., пл. 2,3 м , 1-10 кор. пл. 2,0 м , 1-11 каб. пл. 18,2 м2, 1-12 клад. пл. 6,2 м2, 1-13 клад. пл. 8.7 м2, 1-14 каб. пл. 34.7 м2, 1-15 каб. пл. 22.2 м2, 1-16 каб. пл. 16,2 м2, 1-17 каб пл. 10.4 м2. Дане приміщення відповідно до п.2.1. Договору придбане за 980 130 грн. Вказаний договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 76. На підставі цього договору ОСОБА_8 зареєструвала за собою право власності на вказаний об'єкт. Так, з 23 червня 2005 року по 21 серпня 2013 року вказане приміщення було під забороною відчуження, оскільки перебувало в іпотеці на підставі договору іпотеки від 23 червня 2005 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк». За вказаних обставин, на момент укладення спірного договору дарування від 16 серпня 2011 року нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 перебувало під забороною відчуження, а тому позивач просить суд визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення від 16 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2

В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю «СаТер» звернулось в суд із позовною заявою, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 16 серпня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено договір дарування частини жилого приміщення, а саме 40/100 частини приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1. З часу укладення договору і станом на день звернення до суду із позовом ОСОБА_2 права власності на підставі договору дарування не зареєстрував. 21 серпня 2013 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 135,6 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1. На підставі цього договору ОСОБА_8 зареєструвала за собою право власності на вказане нерухоме майно. Згодом, ОСОБА_8 відчужила нежитлове приміщення загальною площею 135,6 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1 на користь TOB «СаТер». Таким чином, станом на день звернення із позовом саме TOB «СаТер» є власником приміщення загальною площею 135,6 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1. ТОВ «СаТер» також вважає, що вказаний договір дарування укладено всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки з 23 червня 2005 року по 21 серпня 2013 року вказане приміщення було під забороною відчуження, оскільки перебувало в іпотеці на підставі договору іпотеки від 23 червня 2005 року, укладеного між ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк». За таких обставин, на момент укладення спірного договору дарування від 16 серпня 2011 року нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 перебувало під забороною відчуження, а тому третя особа, яка заявила самостійні вимоги - ТОВ «САТер» просить суд визнати недійсним договір дарування нежитлового приміщення від 16 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №795; встановити нікчемність договору дарування нежитлового приміщення від 16 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №795.

Позивач ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася, однак подала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, подану позовну заяву підтримує в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - товариства з обмеженою відповідальністю «СаТер», в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову ОСОБА_8 заперечив та просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що остання є неналежним відповідачем, оскільки власником відчуженого за спірним договором майна є ТОВ «СаТер». Щодо заявленого позову ТОВ «СаТер» вважає, що спірний договір укладався між ОСОБА_2 та ОСОБА_6, третя особа, яка заявила самостійні вимоги не була стороною договору, безперешкодно користується майном по АДРЕСА_1, а тому права підприємства не є порушеними та відповідно не підлягають захисту.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти заявленого позову ОСОБА_8 та позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги - ТОВ «СаТер», заперечив та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень посилався на те, що ОСОБА_4 є неналежним відповідачем в даній справі, оскільки вчинила всі необхідні дії для нотаріального посвідчення спірного правочину. Крім того зазначив, що заявлені позови є безпідставними, оскільки позивачами не доведено, що укладенням спірного правочину порушено буд-чиї права.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 в судовому засіданні при вирішення заявленого позову ОСОБА_8 та позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги - ТОВ «СаТер», покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення та доводи учасників судового розгляду, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступне.

16 серпня 2011 року між ОСОБА_6 (Дарувальник) та ОСОБА_2 (Обдаровуваний) укладено договір дарування частини нежилого приміщення, згідно якого Дарувальник подарувала, а Обдарований прийняв в дар 40/100 частини приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме: 1-8 каб. пл. 14,7 м2, 1-9 туал., пл. 2,3 м2, 1-10 кор. пл. 2,0 м2, 1-11 каб. пл. 18,2 м2, 1-12 клад. пл. 6,2 м2, 1-13 клад. пл. 8.7 м2, 1-14 каб. пл. 34.7 м2, загальна площа відчужуваного приміщення 86,8 м2.

Відповідно до п.9 спірного Договору, згідно даних Єдиного реєстру заборон приміщення, що відчужується під забороною не перебуває, що підтверджується витягом №32597063 від 16 серпня 2011 року, а також відсутня інформація про податкові застави щодо дарування, згідно даних Державного реєстру обтяжень рухомого майна, що підтверджується витягом №32597056 від 16 серпня 2011 року.

21 серпня 2013 року між ОСОБА_6 (Продавець) та ОСОБА_8 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. Згідно п.1.1. Договору ОСОБА_8 купила нежитлове приміщення загальною площею 135,6 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме офісне приміщення № 1 що складається з 1-8 каб. пл. 14,7 м2 , 1-9 туал., пл. 2,3 м2 , 1-10 кор. пл. 2,0 м2 , 1-11 каб. пл. 18,2 м2, 1-12 клад. пл. 6,2 м2, 1-13 клад. пл. 8.7 м2, 1-14 каб. пл. 34.7 м2, 1-15 каб. пл. 22.2 м2, 1-16 каб. пл. 16,2 м2, 1-17 каб пл. 10.4 м2. Вказане приміщення відповідно до п.2.1. Договору придбане за 980 130 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_12 та зареєстрований в реєстрі за №76.

На підставі вказаного договору ОСОБА_8 зареєструвала за собою право власності на дане нерухоме майно, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 січня 2014 року №16497104.

Як вбачається із договору іпотеки від 23 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, приватний нотаріус ОСОБА_6 (Іпотекодавець) передала в іпотеку Акціонерному комерційному банку «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) нерухоме майно, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме: приміщення 1-1 кор. пл.1,9 кв.м., 1-2 каб. 28.2 кв.м., 1-3 каб. пл.21,7 кв.м., 1-4 каб. пл.19,5 кв.м., 1-5 кор. 4,1 кв.м., 1-6 клад. пл. 4,0 кв.м., 1-7 вбир. пл.1,9 кв.м., 1-8 каб. пл.14,7 кв.м., 1-9 туал. пл. 2,3 кв.м., 1-10 кор. пл. 2,0 кв.м., 1-11 каб. пл.18,2 кв.м., 1-12 клад. пл.6,2 кв.м., 1-13 пл.8,7 кв.м., 1-14 каб. пл.34,7 кв.м., 1-15 каб. пл. 22,2 кв.м., 1-16 каб. пл.16,2 кв.м., 1-17 каб. пл.10 кв.м., 1-18 клад. пл.0,8 кв.м., 1-19 клад. пл.0.6 кв.м. Загальна площа - 218,3 кв.м.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №8300383 від 21 серпня 2003 року іпотеку за вищевказаним договором припинено 21 серпня 2013 року о 17:12:15 год. на підставі повідомлення, серія та номер: 137-530/1617, виданого 21 серпня 2013 року Публічним акціонерним товариством «УКРСББАНК».

На даний час власником приміщення площею 135,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, є Товариство з обмеженою відповідальністю «СаТер», розмір частки - 1/1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 03 березня 2014 року Серія САК №622421.

Вказане також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 березня 2014 року №18509008, який містить інформацію про передані у власність приміщення площею 135,6 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1, зокрема: 1-8 каб. пл.14,7 кв.м., 1-9 туал. пл. 2,3 кв.м., 1-10 кор. пл. 2,0 кв.м., 1-11 каб. пл.18,2 кв.м., 1-12 клад. пл.6,2 кв.м., 1-13 пл.8,7 кв.м., 1-14 каб. пл.34,7 кв.м., 1-15 каб. пл. 22,2 кв.м., 1-16 каб. пл.16,2 кв.м., 1-17 каб. пл.10 кв.м.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна №26561446 від 09 вересня 2014 року, слідує, що 03 березня 2014 року на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: 18508367, виданого 03 березня 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «СаТер» зареєструвало право власності на приміщення в АДРЕСА_1, розмір частки - 1/1. Відповідно, 03 березня 2014 року на підставі рішення державного реєстратора, серія та номер:11341519 припинено право власності ОСОБА_8 на вищевказане нерухоме майно.

Таким чином, власником приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1, яке ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_2, що слідує із спірного договору дарування від 16 серпня 2011 року, є ТОВ «СаТер». Право власності ОСОБА_8 на нерухоме майно за вже вказаною адресою припинено, вона не була стороною оспорюваного правочину, а тому є неналежним позивачем в даній справі.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні будь-які правові підстави для звернення ОСОБА_8 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування частини нежилого приміщення від 16 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №795, та відмовляє в задоволенні заявлених нею позовних вимог за їх безпідставністю.

Щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю «СаТер» про визнання недійсним договору дарування частини нежилого приміщення від 16 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №795, встановлення нікчемності даного договору, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.2 ст.16, ст.215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 216 ЦК України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину. Зокрема, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Положення ч.1 ст.216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Разом із тим віндикація як спосіб захисту права власності застосовується, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном.

Отже, право на звернення до суду з вимогою про витребування майна від набувача має власник цього майна.

На час судового розгляду власником нерухомого майна - приміщення площею 135,6 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, є Товариство з обмеженою відповідальністю «СаТер», яке безперешкодно володіє, користується та розпоряджається даним майном. Право власності третьої особи, яка заявила самостійні вимоги, ніким не оспорюється. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «СаТер» не було стороною договору дарування частини нежилого приміщення від 16 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №795, та в судовому засіданні не встановлено, яке невизнане чи оспорюване право позивача було порушено вчиненням спірного договору дарування.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, під час укладення між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 договору дарування частини нежилого приміщення від 16 серпня 2011 року, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №795, вказане в договорі нерухоме майно перебувало іпотеці Акціонерного комерційному банку «УкрСиббанк», яка припинена на підставі повідомлення банку 21 серпня 2013 року.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом, однак він не має права без згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним (ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

За вказаних обставин суд вважає, що в силу закону договір дарування частини нежилого приміщення від 16 серпня 2011 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №795, є нікчемним правочином, його недійсність прямо встановлена Законом України «Про іпотеку» та не потребує визнання його таким судом.

З наведеного вбачається, що укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 договір дарування частини нежилого приміщення від 16 серпня 2011 року, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №795, є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не порушує прав і законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «СаТер», а тому суд відмовляє в задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визнання недійсним договору дарування частини нежилого приміщення від 16 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №795, та встановлення нікчемності даного договору, у зв'язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

Також, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що з огляду на п.26 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», особами, які беруть участь у справі про визнання правочинів недійсними, є насамперед сторони правочину. Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.

З наведеного слідує, що приватний нотаріус ОСОБА_4 є неналежним відповідачем в даній справі, оскільки предметом оскарження є договір дарування, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, а не нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, чи нотаріальний акт, з підстав недотримання нотаріусом вимог чинного законодавства при їх вчиненні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.9, 12 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.16, 203, 215, 216, 388 ЦК України, ст.ст.61, 88, 169, 197, 209, 213-215, 217, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування частини нежилого приміщення від 16 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №795; позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - товариства з обмеженою відповідальністю «СаТер» про визнання недійсним договору дарування частини нежилого приміщення від 16 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №795, встановлення нікчемності даного договору, по справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, про визнання недійсним договору дарування частини нежилого приміщення від 16 серпня 2011 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №795 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча О.Герчаківська