Ухвала суду № 42275380, 12.01.2015, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.01.2015

Справа № 320/3554/14-ц

2015 рік

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2015 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Калугіної І.О.,

при секретарі Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль», зацікавлена особа ОСОБА_2, на дії головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ ОСОБА_3 посилаючись на те, що 31.03.2014 року на адресу Запорізької обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» надійшли дві постанови головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ ОСОБА_3 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26.03.2014 року ВП №42656137 та ВП №42656387 від 26.03.2014 року. Як зазначено в оскаржуваних постановах, заяви про примусове виконання виконавчих листів, надійшли 24.03.2014 року, однак заявник вказує, що заяви про відкриття виконавчих проваджень були подані до ВДВС 21.03.2014 року. Підставою для винесення вказаних постанов вказано те, що, згідно відміток державного виконавця від 07.03.2014 року на виконавчих листах, останні були повернуті стягувачу за його заявою відповідно до п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». У звязку з цим державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернено стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів. З вказаним рішення державного виконавця заявник не погоджується, посилаючись на ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно предявити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.22 цього Закону. Виконавчі листи, згідно вказаної статті, можуть бути предявлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Таким чином, заявник вважає, що скористався своїм правом на повторне предявлення виконавчих документів до виконання на підставі ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» та в межах строків, передбачених ст..22 ЗУ «Про виконавче провадження», а тому просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ ОСОБА_3 при винесенні постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП 42656137 та ВП 42656387 від 26.03.2014 року, скасувати вказані постанови та зобовязати Відділ ДВС Мелітопольського МРУЮ прийняти до виконання виконавчі листи №2-786/09, виданий 14.07.2009 року, та №2-3542/2009, виданий 25.01.2010 року, і винести постанови про відкриття виконавчого провадження.

Представник заявника - Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль» - у судовому засіданні на задоволенні вимог скарги наполягав. Зазначив, що дійсно банк звертався до державної виконавчої служби із заявами про повернення виконавчих листів, оскільки вони не виконувалися, бажаючи їх потім повторно предявити. Банк повторно предявив виконавчі листи до виконання через 14 днів після їх повернення, отже строки на їхнє повторне предявлення не пропущені, а відтак є достатні підстави для задоволення скарги.

Зацікавлена особа - головний державний виконавець ВДВС Мелітопольського МРУЮ Запорізької області Садомова Н.В. - у судовому засіданні вимоги скарги не визнала та пояснила, що 24.03.2014 року до ВДВС за заявою начальника відділу стягнення Управління проблемних кредитів Дніпропетровської обласної дирекції Департаменту проблемних кредитів ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» предявлено виконавчі листи №2-3542/09, виданий Мелітопольським міськрайонним судом 25.01.2010 року, та №2-786/09, виданий Мелітопольським міськрайонним судом 14.07.2009 року. 26.03.2014 року, керуючись п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» нею були винесені постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. Згідно вказаної статті, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий лист повернено стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів, про стягнення аліментів та інших періодичних платежів. Оскільки характер стягнення за виконавчими листами не передбачає стягнення аліментів та інших періодичних платежів, а є стягненням суми кредитної заборгованості, підстав для повторного прийняття таких виконавчих документів вона не мала. Посилання заявника на ч.5 ст.47 Закону України, згідно якої повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно предявити вказаний виконавчий документ для виконання, державний виконавець вважає безпідставними, оскільки вказана норма закону є загальною та встановлює умови і порядок повернення виконавчого документа стягувачу, а не регулює порядок та підстави відкриття виконавчого провадження. При надходженні виконавчого документа до державного виконавця, він перевіряє правомірність відкриття виконавчого провадження та у разі виявлення обставин, що виключають можливість здійснення виконавчого провадження, відмовляє у відкритті, керуючись при цьому спеціальною нормою статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження». Також пояснила, що під час здійснення виконавчого провадження державною виконавчою службою вживалися всі передбачені законом заходи, спрямовані на виконання судових рішень, однак боржник від усіх запропонованих варіантів відмовлявся. Зокрема, державним виконавцем були оголошені прилюдні торги з реалізації належної боржнику ОСОБА_2 квартири, а також нежитлових виробничих приміщень на загальну суму приблизно одного мільйону гривень. Оскільки вказану квартиру та виробничі приміщення не вдалося реалізувати, тому банку було запропоновано в рахунок погашення заборгованості набути право власності на вказане нерухоме майно, однак стягувач відмовився, мотивуючи тим, що у цьому випадку змушений буде понести додаткові затрати. Крім того, у боржника ОСОБА_2 ще є одна квартира, що знаходиться в іпотеці у банку. Боржник ОСОБА_2 погоджується припинити іпотеку у відповідності до ст.49 Закону України «Про іпотеку» та віддати її стягувачу в рахунок погашення боргу, однак від цієї пропозиції банк також відмовився. Таким чином, державний виконавець вважає, що заявник умисно затягує процес виконання рішення суду, зловживає своїми правами, а відтак просить відмовити йому у задоволенні вимог скарги.

Зацікавлена особа ОСОБА_2 у судове засідання не зявився з невідомих причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно вимог ст.386 ЦПК України, його неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представника заявника, зацікавленої особи - головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ Запорізької області Садомової Н.В., вивчивши матеріали скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На виконанні у відділі ДВС Мелітопольського МРУЮ до 07.03.2014 року перебували виконавчі листи: №2-3542, виданий Мелітопольським міськрайонним судом 25.01.2010 року, та №2-786, виданий Мелітопольським міськрайонним судом 14.07.2009 року (а.с.8,10).

07.03.2014 року постановою головного державного виконавця Захарчук Н.В. (ВП №171 71638) виконавчий лист №2-3542 від 25.01.2010 року, на підставі заяви начальника відділу стягнення Управління проблемних кредитів Дніпропетровської обласної дирекції Департаменту проблемних кредитів ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» від 06.03.2014 року, було повернуто стягувачеві (а.с.3,4).

07.03.2014 року постановою головного державного виконавця Захарчук Н.В. (ВП №13973568) виконавчий лист №2-786 від 14.07.2009 року, на підставі заяви начальника відділу стягнення Управління проблемних кредитів Дніпропетровської обласної дирекції Департаменту проблемних кредитів ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» від 06.03.2014 року, було повернуто стягувачеві (а.с.4,5)

Постановою головного державного виконавця ВП №42656387 від 26.03.2014 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3542, виданого 25.01.2010 року, на підставі п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з тим, що 07.03.2014 року вказаний виконавчий документ було повернуто стягувачу за його заявою (а.с.7).

Відповідно до ст.5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону

Відповідно ст.. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі листи можуть бути предявлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішення законної сили.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Згідно п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Суд бере до уваги розяснення п. 22 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах «Ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 47 у взаємозв'язку з вимогами пункту 7 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження, повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.»

21.03.2014 року начальник відділу стягнення Управління проблемних кредитів Дніпропетровської обласної дирекції Департаменту проблемних кредитів ПАТ «ОСОБА_1 Аваль» повторно звернувся до ВДВС Мелітопольського МРУЮ із заявами про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчих листів №2-786 від 14.07.2009 року та №2-3542 від 25.01.2010 року (а.с.6).

Отже, заявник скористався своїм законним правом на повторне предявлення виконавчих документів до виконання.

Постановою головного державного виконавця ВП №42656137 від 26.03.2014 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-786/09 від 14.07.2009 року, на підставі п.7 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з тим, що 07.03.2014 року вказаний виконавчий документ було повернуто стягувачу за його заявою (а.с.9).

Аналізуючи вищенаведене розяснення Пленуму, суд приходить до висновку, що відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження саме з цих підстав є неправомірною, а тому вимоги в цій частині скаржника підлягають задоволенню.

Стосовно зобовязання Відділу ДВС Мелітопольського МРУЮ прийняти до виконання виконавчі листи №2-786/09, виданий 14.07.2009 року, та №2-3542/2009, виданий 25.01.2010 року, і винести постанови про відкриття виконавчого провадження, суд виходить з наступного.

Виконавчі листи можуть бути предявлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішення законної сили.

Так, згідно копії заяв про відкриття виконавчого провадження /а.с.17 та а.с.20/, вони були подані після встановлених строків предявлення виконавчих листів до виконання, а саме граничний термін їх предявлення до 06.01.2013 року /а.с.18/ та до 09 травня 2012 року /а.с.21/

В даному випадку суд не вирішує питання про поновлення строку предявлення виконавчих листів до виконання, а тому суд вважає за необхідне відмовити в частині вимог заявника стосовно зобовязання прийняти до виконання виконавчі листи та винести постанови про відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 210, 383-389 ЦПК України, ст.ст. 6, 11, 22, 26, 47 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «ОСОБА_1 Аваль», зацікавлена особа ОСОБА_2, на дії головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ ОСОБА_3 задовольнити частково

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ ОСОБА_3 при винесенні постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП 42656137 та ВП 42656387 від 26.03.2014 року.

Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП 42656137 від 26.03.2014 року головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ ОСОБА_3.

Скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП 42656387 від 26.03.2014 року головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ ОСОБА_3.

В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційний суд Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: