Ухвала суду № 42274050, 29.12.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 201/2170/12 Провадження № 22-ц/772/3985/2014Головуючий в суді першої інстанції Питель О. В.Категорія 39Доповідач Пащенко Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Пащенко Л.В.

Суддів: Медяного В.М., Жданкіна В.В.

При секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Барського районного суду від 24 листопада 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Войнашівська сільська рада Барського району Вінницької області, про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Войнашівська сільська рада Барського району, про визнання заповіту недійсним.

В заяві зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_5. Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 та на інше майно. Так як спільних дітей у них не було, то ОСОБА_5 склала заповіт на його-ОСОБА_4 ім'я.

25.01.2012 року він-позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та дізнався, що 29.11.2011 року ОСОБА_5 склала новий заповіт на іншу особу, але на кого саме йому не повідомили.

Оскільки на час складання заповіту ОСОБА_5 перебувала у такому тяжкому стані (згідно діагнозу поставленого у Барській селищній лікарській амбулаторії), що не могла навіть поворухнути пальцями рук, не усвідомлювала де знаходиться, то позивач виключав можливість складання ОСОБА_5 заповіту у вказаний період на чиєсь ім'я, так як, на його думку, це було неможливо ні фізично, ні психічно.

Тому просив визнати заповіт, вчинений ОСОБА_5 29.11.2011 року, недійсним з тієї підстави, що ОСОБА_5, як дієздатна особа, вчинила заповіт у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач ОСОБА_4 помер. Ухвалою суду від 01.10.2013 року було залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_4 - його мати ОСОБА_2 (т.1 а.с.151а).

В січні 2014 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна, визнання права власності на спадкове майно, яка була об'єднана з первісним позовом (т.1 а.с.164-170,235).

Ухвалою Барського районного суду від 24.11.2014 року вказана зустрічна позовна заява ОСОБА_3 залишена без розгляду на підставі письмової заяви представника останнього (т.2 а.с.177,179).

В судовому засіданні (до початку розгляду справи) представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, доповнив позов ще однією підставою. Посилаючись на покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (які прийняті експертами під час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи), згідно яких ОСОБА_5 упізнавала їх за голосом, що вона не бачила, представник позивача вважав, що остання не могла прочитати заповіт самостійно, тому заповіт мав бути посвідчений нотаріально у присутності свідків (т.2 а.с.22).

Тому представник позивача просив визнати заповіт ОСОБА_5 від 29.11.2011 року недійсним, оскільки остання на момент вчинення цього заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, а також оскільки не було дотримано вимоги закону щодо нотаріального посвідчення заповіту (ст.ст. 1248. 1253 ЦК України).

Рішенням Барського районного суду від 24 листопада 2014 року взадоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, яка проживала АДРЕСА_1 (копія свідоцтва про смерть-т.1 а.с.4). ОСОБА_5 була дружиною ОСОБА_4 (копія свідоцтва про укладення шлюбу-т.1 а.с.5).

Згідно заповіту від 29.11.2011 року, посвідченого секретарем Войнашівської сільської ради Барського району ОСОБА_10 і зареєстрованого у реєстрі за №23, усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде їй належати за законом ОСОБА_5 заповіла відповідачу по справі-ОСОБА_3 В зв'язку з хворобою заповідачки ОСОБА_5 заповіт посвідчено у неї вдома, заповіт до підписання останньою прочитаний вголос та власноручно нею підписаний. Заповідач особисто вчинила на заповіті такий напис: «Текст заповіту прочитано ОСОБА_5 особисто вголос його зміст відповідає дійсним моїм намірам» (т.1 а.с.25,52).

Ці обставини сторонами в судовому засіданні не заперечувалися.

Згідно довідки №14 від 30.01.2012 року, виданої лікарем Барської селищної лікарської амбулаторії ОСОБА_7, ОСОБА_5 станом на 28.11.2011 року знаходилася у вкрай важкому стані: діагноз - цукровий діабет І тип важка форма, стадія декомпенсації, інфікована рана лівої культі, інфіковані рани правої ступні, порушення кровообігу 3-го ступеню, атеросклеротичний міокардіосклероз, церебросклероз, розлад психіки і поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку судинного ґенезу (т.1 а.с.6, т.2 а.с.25).

З копії домової книги будинку АДРЕСА_1 видно, що в названому будинку зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.36-37).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №320399 від 17.05.2010 року ОСОБА_4 був інвалідом третьої групи безстроково (копія-т.1 а.с.38).

Відповідно до даних копії актового запису про смерть №62 від 02.12.2011 року причиною смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 56 років, є: атеросклеротичний кардіосклероз: документом, що підтверджує факт смерті є лікарське свідоцтво про смерть №109 від 02.12.2011 року, видане Барською лікарською селищною амбулаторією загальної практики-сімейної медицини Барського району (т.1 а.с.45). Актовий запис зареєстровано у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про смерть 26.12.2011 (т.1 а.с.46).

Матеріалами спадкової справи №38/2012 щодо майна померлої ОСОБА_5 (копія-т.1 а.с.188-199, оригінал досліджувався в ході судового розгляду) встановлено, що 25.01.2012 року ОСОБА_4 подав заяву про прийняття спадщини за законом після смерті дружини ОСОБА_5 та видачу йому свідоцтва про право власності на частку у спільному сумісному майні подружжя (т.1 а.с.189); що згідно копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 був пенсіонером у зв'язку з 3-ю групою інвалідності (посвідчення видане 16.06.2010 року, термін його дії - безстроково -т.1 а.с.194) та що 16.02.2012 року відповідач ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 (т.1 а.с.195).

В період розгляду справи судом позивач ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1-т.1 а.с.98).

Після смерті ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини подала його мати - ОСОБА_2 (т.1 а.с.99).

Також суд встановив, і це видно з копії Наглядового провадження, що в ході перевірки факти, викладені у зверненні ОСОБА_4, щодо незаконних та протиправних дій посадових осіб Войнашівської сільської ради щодо посвідчення заповіту ОСОБА_5 від 29.11.2011 року, підтвердження не знайшли, у діях посадових осіб Войнашівської сільської ради порушень вимог чинного законодавства не встановлено (т.1 а.с.200-214).

Згідно висновку №2065/12-21 судово-технічної експертизи документів у записі лікаря ОСОБА_7 дати 28.11.2011 року в амбулаторній картці ОСОБА_5 були виправлення, запис дати піддавався виправленням шляхом дописки та домальовування, первинні цифри у записі дати 28.11.2011 року у даній амбулаторній картці були 28.11.2012 (копія висновку-т.1 а.с.215-219, а оригінал, що знаходиться у матеріалах цивільної справи №201/3754/12, було досліджено в судовому засіданні).

Відповідно до акта №12 посмертної судово-психіатричної експертизи від 03.07.2014 року Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка, на момент підписання заповіту від 29.11.2011 року ОСОБА_5 на хронічне психічне захворювання не страждала; за своїм психічним станом ОСОБА_5 на час складання заповіту від 29.11.2011 року могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім цього, в акті зазначено, що експертна комісія діагноз ОСОБА_5, встановлений її сімейним лікарем ОСОБА_7 (розлад психіки і поведінки внаслідок органічного ураження головного мозку судинного ґенезу-довідка від 30.01.2012 року т.1 а.с.6, т.2 а.с.25), не підтверджує у зв'язку з відсутністю опису психічного стану на дату, що вказана у довідці, мало інформативністю, непрофесійністю і суперечливістю заяв лікаря у залі судового засідання, які покладені в основу кваліфікації психічних розладів експертної (т.2 а.с.138-142).

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п.16 постанови №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст.225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст.145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до ст. 212 ЦПК.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст.225 ЦК суд відповідно до ст.145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Згідно з ст.ст.1233,1235 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст.1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч.4 ст.207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу.

Згідно з ст.1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Вирішуючи спір, суд врахував вищевказані обставини справи, вимоги закону та дійшов правильного висновку про відмову в позові за відсутністю підстав для визнання заповіту недійсним, оскільки встановлено, що ОСОБА_5 на момент складання заповіту 29.11.2011 року розуміла значення своїх дій та могла ними керувати та що при посвідченні заповіту ОСОБА_5 було дотримано вимоги щодо його форми і порядку його посвідчення, які встановлені законами та підзаконними нормативно-правовими актами (Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25.08.1994 року, яка була чинна на момент посвідчення заповіту), і це підтверджено доказами (документальними і поясненнями свідків, зокрема ОСОБА_12), що є в матеріалах справи і які були досліджені судом.

При цьому суд дав оцінку зібраним по справі доказам та навів в рішенні мотиви, за якими приймає до уваги чи відхиляє ті чи інші з них.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Як видно зі змісту скарги позивача ОСОБА_2 (т.2 а.с.188), остання фактично вважає невірним висновок суду лише відносно другої підстави позову, тобто щодо не дотримання вимог закону стосовно нотаріального посвідчення заповіту. Однак це твердження позивача не обґрунтоване жодними доказами, а тому не може бути прийнято до уваги.

Що стосується посилання в скарзі на те, що суд встановив факт, який не підлягав встановленню, так як не був підставою цього позову, і який може бути підставою для іншого позову, а саме: факт власноручного підписання спірного заповіту ОСОБА_2, то це посилання теж є безпідставним, оскільки суд в рішенні зазначив про власноручне підписання заповіту ОСОБА_2, виходячи з даних вказаних в тексті заповіту, які в ході розгляду цієї справи ніким не оспорювалися.

Решта доводів апеляційної скарги також безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Барського районного суду від 24 листопада 2014 рокузалишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді:

З оригіналом вірно: /підпис/