Ухвала суду № 42274040, 12.01.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 138/2625/13-ц Провадження № 22-ц/772/20/2015Головуючий в суді першої інстанції Лисенко Т. Ю.Категорія 27Доповідач Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої: Шемети Т. М.,

суддів: Матківської М. В., Марчук В. С.,

при секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 вересня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 та висував вимогу звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 28.02.2007 року: чотирикімнатну квартиру, загальною площею 81,93 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності.

Проте, відповідач порушив умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості, а тому позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 вересня 2014 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ТОВ «Кредитні ініціативи» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційну скаргу мотивує тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки - це не відчуження нерухомого майна, а тому суд безпідставно застосував закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.02.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промисловий-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 06-2.1/183, згідно якого відповідачу надано кредит в сумі 45000,00 доларів США зі сплатою 13% річних в доларах США та кінцевим терміном повернення кредиту та процентів за ними 26 лютого 2027 року, для ремонту та облаштування квартири (а.с. 129-132).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за вказаним вище кредитним договором, 28.02.2007 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промисловий-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до п. 1.2 якого ОСОБА_2 передав ЗАТ «Акціонерний комерційний промисловий-інвестиційний банк» в іпотеку належну йому на праві приватної власності квартиру, загальною площею 81.93 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 138-140).

17 грудня 2012 року було укладено договір про відступлення права вимоги та договір про передачу прав за договорами забезпечення, у відповідності до яких ПАТ «Акціонерний комерційний промисловий-інвестиційний банк» відступив (передав), а позивач прийняв право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки (а.с. 112-122).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, загальна заборгованість згідно кредитного договору №06-2.1/183 від 27.02.2007 року станом на 01.09.2013 року становить 276181.33 гривень (а.с. 142).

Відповідно до ч.1 ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем доведено наявність у відповідача невиконаних зобов'язань за кредитним договором №06-2.1/183 від 27.02.2007 року, внаслідок чого, в силу положень ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» та умов договору іпотеки від 27.02.2007 року в нього виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, послався на те, що згідно п.1 ч.1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

В розглядуваній справі кредитний договір був укладений в іноземній валюті, кошти отримані на споживчі цілі, на забезпечення його виконання відповідачем було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, площа якої становить 81,93 кв.м..

-2-

Однак судом першої інстанції не було з'ясовано чи є вказане житло єдиним житловим приміщенням, належним відповідачеві на праві власності, тому такі відомості було витребувано апеляційним судом та згідно інформації, отриманої на виконання ухвали Апеляційного суду від 10.11.2014 року, квартира АДРЕСА_1 є єдиним нерухомим житловим майном, яке перебуває у власності ОСОБА_2, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Таким чином, висновок суду про застосування положень закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до даних правовідносин є вірним. Твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не є відчуженням іпотечного майна (відносно якого встановлено мораторій), - є надуманим та не ґрунтується на нормах закону, так як звернення стягнення на предмет іпотеки це і є реалізація предмета іпотеки (тобто відчуження) за рішенням суду (без згоди майнового поручителя): ст.ст. 33, 39 закону України «Про іпотеку».

Таким чином, розглядаючи справу за апеляційною скаргою на оскаржуване рішення, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази, вірно визначився з характером правовідносин, викладене в апеляційній скарзі не спростовує вірний висновок суду першої інстанції, тому на підставі ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» відхилити.

Заочне рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: Т.М.Шемета

Судді : М.В. Матківська

В. С. Марчук