Рішення № 42269217, 01.12.2014, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/9203/14-ц

Провадження № 2/0202/4922/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 грудня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Зосименко С.Г.

при секретарі Котула А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2014 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо стягнення заборгованості за договором оренди , в якій посилається на те, що 09 вересня 2011 року між ним та відповідачем був укладений договір оренди № 143. Предметом договору було те, що ФОП ОСОБА_1 передав за плату в оренду відповідачу електронні автомати для розвитку спритності. Відповідачем орендна плата не сплачувалася. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди за період з вересня 2011 року до серпня 2014 року у розмірі 172800 грн. грн. та судовий збір.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання з'явився. Позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що він ніколи не підписував договір оренди майна з позивачем. Хоча з позивачем він дійсно знайомий, бо раніш придбавав у позивача на готівку деталі та запасні частини для музичного обладнання. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. Суду пояснила, що підтвердження фіктивності договору оренди є те, що його копія не відповідає оригіналу, в договорі не зазначено технічні характеристики майна, у позивача відсутні документи на це майно. Допитані у судовому засіданні свідки давали суперечливі показання. Просила у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши докази по справі, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1. Як стверджує позивач, 09 вересня 2011 року між ОСОБА_1, як приватним підприємцем, та ОСОБА_2 було укладено договір оренди № 143, згідно якого ПП ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 у володіння та користування електронні автомати у кількості 11 шт. Згідно даного договору орендна плата складає 4800 грн. або еквівалент 600 доларів США Передплата за перший та останній місяць наперед готівкою або на розрахунковий рахунок орендодавця. Строк дії договору до 09 вересня 2012 року. Згідно наданої позивачем копії акту приймання-передачі від 09 вересня 2011 року від ПП ОСОБА_1 ОСОБА_2 було передано: електронний автомат «Игрософт» - 5 шт., залоговою вартістю 650 доларів США, електронний автомат «Мегаджек» - 6 шт., залоговою вартістю 800 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Представник позивача надав суду оригінал даного договору оренди від 09.09.2011 року, однак оригінал договору не відповідає його копії, а саме на копії відсутня печатка ФОП ОСОБА_1 Пояснити ці розбіжності представник позивача у судовому засіданні не зміг. Крім того, позивачем не надано суду доказів належності йому на праві власності даного майна, яке за договором було передано в оренду. Також позивачем не надано суду доказів сплати відповідачем у відповідності до умов договору залогової вартості майна, орендної плати за перший та останній місяць оренди. Яким чином повинні були проводитися розрахунки за договором представник позивача не знає і позивачем це не зазначено ні в договорі, ні в позові. Позивач у позові та його представник у судовому засіданні стверджують, що оплата за договором оренди не проводилася. Однак представник позивача не зміг пояснити яким чином було пролонговано договір, якщо його дія скінчилася 09.09.2012 року. Позивачем будь-яких претензій щодо невиконання умов договору відповідачу не направлялося. Також за весь цей час позивач не вимагав розірвання договору оренди чи повернення орендованого майна.

Акт прийому-передачі від 09 вересня 2011 року було складено за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Роторна, 23, однак згідно фотографії, наданої представником відповідача, за цією адресою знаходиться Ломбард «Капітал». Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду показав, що обладнання було в приміщенні офісу у м. Нікополі по вул. К. Лібкнехта та передавалося відповідачу саме Нікополі, однак згідно акту прийому-передачі обладнання знаходилося у м. Дніпропетровську по вул. Роторна, 23. Свідок ОСОБА_4, яка складала текст спірного договору оренди, також не змогла пояснити суду цю розбіжність і вона не пам'ятає де було обладнання і як його передавали.

Відповідач у судовому засідання відмовився від проведення почеркознавчої експертизи документу для спростування належності йому підпису на договору оренди від 09.09.2011 року через скрутне матеріальне становище. Позивач до позовної заяви та його представник у судовому засіданні не надали суду доказів того, що за договором оренди від 09.09.2011 року було передано майно, в матеріалах справи відсутні будь-які фінансові документи на підтвердження виконання або невиконання грошових зобов'язань за даним договором, підтвердження наявності заборгованості за договором у розмірі 172800 грн.

Таким чином, у судовому засіданні позовні вимоги не знайшли свого підтвердження, тому суд не вбачає підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 759 ЦК України, ст.ст.10, 11,15, 27, 59, 60, 64, 76, 88, 215 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги .

.

Суддя С.Г. Зосименко