Рішення № 4226585, 21.07.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2009 р. Справа № 4/131/09

Позивач Державне підприємство «ІВЦ ДПА України»в особі

Миколаївської філії ДП «ІВЦ ДПА України»

вул. Лягіна,6, к.128, м. Миколаїв, 54009

Відповідач Акціонерний комерційний банк “Київ” в особі

Миколаївської філії АКБ “Київ”

вул. Декабристів, 1-а, м. Миколаїв, 54001

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача - Лічний В.Л. довіреність № 33 від 12.06.09р.

Від відповідача - Фертіков А.І. довіреність № 5-06/128 від 27.03.09р.

СУТЬ СПОРУ: зобов’язання виконати платіжне доручення № 294 від 17.06.09р. на переказ коштів, шляхом перерахування грошових коштів у сумі 255000,00грн.

Відповідач надав відзив, яким позов визнав, але заявив клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення дії мораторію та до повної реорганізації банку до 09.08.09р. Оскільки, Постановою Правління Національного банку України від 09.02.09 № 53 “Про призначення тимчасової адміністрації в АКБ “Київ” строком на 1 рік”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 09.02.09р. до 09.08.09р. з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку та постановою Правління НБУ від 23.03.09р. № 161 призначено тимчасового адміністратора.

Відповідно до Постанови КМУ № 566 в АКБ “Київ” проводиться процедура капіталізації банку шляхом придбання державою акцій додаткової емісії на суму 3565294000,00 грн. в обмін на облігації внутрішньої державної позики, тобто АКБ “Київ” реорганізується в Публічне АТ “АКБ “Київ”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить зобов’язати відповідача виконати платіжне доручення № 294 від 17.06.09р. на переказ коштів, шляхом перерахування грошових коштів у сумі 255000,00грн. державному підприємству “Інформаційно-видавничий центр ДПА України”. Відповідач порушив умови п.п. 1.1, 2.3.3 договору від 05.03.07р. та вимоги ст.ст. 1066-1068 ЦК України щодо зобов’язань банківської установи перед позивачем за договором банківського рахунку.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

05.03.07р. між сторонами було укладено договір про відкриття та розрахунково-касове обслуговування рахунку в національній валюті, згідно якого позивач зобов'язувався відкрити поточний рахунок в національній валюті України, зберігати грошові кошти на рахунку, здійснювати оплату послуг відповідача згідно з тарифами, а відповідач проводити розрахункове і касове обслуговування позивача у відповідності з вимогами чинного законодавства та договору.

Відповідно до п. п. 2.3.1, 2.3.7 договору відповідач зобов’язаний виконувати доручення позивача, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження та виключно в межах залишку грошей на рахунку позивача.

23.01.09р., 02.02.09р. та 03.02.09р. позивач надав відповідачу платіжні доручення №№ 30, 38, 46 про перерахування грошових коштів на рахунки ПП ЮА “Консультант” в сумі 1278,88 грн, Держбюджету Центрального району м. Миколаєва в сумі 195000,00 грн., Центральному відділу Пенсійного фонду України в сумі 6056,00 грн. (арк.спр. 14-15).

26.01.09р. та 03.02.09р. відповідач повідомив позивача, що не має достатньо коштів на кореспондентському рахунку, щоб виконати платіжні доручення позивача.

17.06.09р. позивач звернувся до відповідача із платіжним дорученням № 294 для перерахування грошових коштів в сумі 255000,00 грн. Головному підприємству –ДП “ІВЦ ДПА України”, але відповідач повернув його без виконання, мотивуючи це введенням мораторію на платежі та залишок коштів на рахунку платника станом на 09.02.09, згідно Постанови НБУ від 06.02.09 № 53.

При цьому, як свідчать виписки банку станом на 02.02.09р. на поточному рахунку позивача рахувалось 252078.43грн., а станом на 01.06.09р. - 255326.61грн. Тобто, у позивача було достатнього власних коштів для виконання платіжних доручень в межах залишку грошей на його рахунку .

Проте, посилання відповідача на Постанову Правління Національного банку України від 06.02.09 № 53 “Про призначення тимчасової адміністрації в АКБ “Київ” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 09.02.09р. до 09.08.09р. з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку та призначено тимчасового адміністратора строком на 1 рік з 09.02.09 до 09.02.10, як на підставу правомірності його дій по невиконанню своїх зобов’язань за договором, а саме: обслуговування банківського рахунку щодо непроведення операцій по платіжним документам позивача не заслуговує на увагу, оскільки, відповідно до вимог ст. 56 Закону України „Про Національний банк України” від 20.05.1999 р. № 679-ХІV (із змінами), нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку України, котрі не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України, підлягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Визначена Постанова Правління Національного банку України від 06.02.09 № 53 в Міністерстві юстиції України не зареєстрована.

Крім того, із змісту ст. 85 Закону «Про банки та банківську діяльність»випливає, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором і не поширюється на ті зобов’язання, строк виконання яких настав після введення мораторію або тимчасової адміністрації, якщо рішення про призначення останньої прийнято одночасно із введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Про що також визначено у ст. 2 Закону «Про банки та банківську діяльність», згідно з якою під поняттям „мораторій” слід розуміти зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, під поняттям «боржник»в цивільному законодавстві слід розуміти не тільки грошові зобов’язання, які мають власну специфіку і пов’язані з зобов’язанням боржника сплатити кредитору саме визначену грошову суму з певних підстав.

Натомість , згідно до ст. ст. 1066, 1073, 1074 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивача було штучно утворено кредитором та заблоковано його власні кошти у розмірі 255000,00 грн. і на теперішній час він позбавлений можливості вільно розпоряджатися цими грошовими коштами.

Згідно ст.ст. 1091, 1092 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до Цивільного Кодексу та закону.

Вказане свідчить про те, що банк, отримавши від клієнта кошти, зобов’язаний віддати ці кошти клієнту або особі, яка зазначена ним в платіжному документі (перерахувати кошти одержувачу) шляхом проведення відповідної платіжної операції.

При цьому, згідно ст.ст. 8.1, 30.1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк зобов’язаний виконати доручення позивача, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Ініціювання переказу вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі .

Таким чином, позивач вправі вимагати від відповідача виконання платіжного доручення № 294 відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень.

Заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги як підставу у відмові в позові. Клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п.3 ч.2 ст.79 ГПК України реорганізація підприємства не є обов»язковою умовою для зупинення провадження у справі. Реорганізація установи банку не перешкоджає розгляду справи по суті та не звільняє відповідача від виконання своїх обов»язків за договором.

Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати слід віднести за рахунок відповідача, стягнувши суму 2465,00 грн. держмита у прибуток Держбюджету України, оскільки позивачем було сплачено мито в сумі 85грн., як за спір немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов’язати акціонерний комерційний банк “Київ” в особі Миколаївської філії АКБ “Київ” (вул. Декабристів, 1-а, м. Миколаїв код 19298864) виконати платіжне доручення № 294 від 17.06.09р. на суму 255000,00 грн. на користь Державного підприємства «ІВЦ ДПА України»в особі Миколаївської філії ДП “ІВЦ ДПА України” (вул. Лягіна,6, к.128, м. Миколаїв, код 34481294) на переказ коштів, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 255000,00 грн. –державному підприємству “Інформаційно-видавничий центр ДПА України”.

Стягнути з акціонерного комерційного банку “Київ” в особі Миколаївської філії АКБ “Київ” (вул. Декабристів, 1-а, м. Миколаїв код 19298864) на користь Державного підприємства “ІВЦ ДПА України” в особі Миколаївської філії ДП “ІВЦ ДПА України” (вул. Лягіна,6, к.128, м. Миколаїв, код 34481294) суму 85 грн. держмита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати позивачу.

Стягнути з акціонерного комерційного банку “Київ” в особі Миколаївської філії АКБ “Київ” (вул. Декабристів, 1-а, м. Миколаїв код 19298864) доход державного бюджету України (розрахунковий рахунок № 31118095700006, банк ГУДКУ у Миколаївській області, отримувач УДК у Миколаївській області; код банку 826013, код ЄДРПОУ 23626096) суму 2465,00 грн. держмита.

Наказ видати ДПІ в Центральному р-ні м. Миколаєва.

Рішення може бути оскаржене у 10-денний строк.

Суддя Т.М.Дубова

Рішення підписано та оформлено суддею згідно ст. 84 ГПК України 22.07.2009 р.