Ухвала суду № 42265587, 11.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 рокусправа № 804/2226/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю:

представника позивача: Крутовських С.В.,

представника відповідача: Ваховської Г.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №804/2226/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Інвест Буд» до державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

06 лютого 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро Інвест Буд» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому провило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000392203 від 22 січня 2014 року, винесене державною податковою інспекцію в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем неправомірно зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, при цьому порушень при формування податку на додану вартість, що мали місце з боку позивача податковим органом не виявлено. Підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення стала відсутність реального характеру у господарських відносин позивача із його контрагентами, проте позивачем до суду надано у повному обсязі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує правомірність формування податкового кредиту та отримання від'ємного значення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Інвест Буд» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000392203 від 22.01.2014 року, винесене державною податковою інспекцію в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у позивача не виникло права на отримання від'ємного значення з огляду на те, що податковий кредит ним було сформовано з порушенням вимог чинного податкового законодавства, за рахунок господарських відносин що не мали на меті настання наслідків ними обумовлених.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 03 грудня 2013 року по 16.12.2013 року посадовими особами ДПІ в АНД районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Інвест Буд» з питань правомірності формування залишку від'ємного значення за жовтень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, за результатами якого складено акт перевірки №1239/04-61-22-3/33422573 від 23.12.2013 року.

За результатами перевірки встановлено:

В порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами то доповненнями) та п. 5 «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 (із змінами та доповненнями) невірно задекларовані показники податкової декларації з ПДВ за жовтень 2013 року, а саме:

Завищено показник рядка 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) у розмірі 1 078 467,00 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000392203 від 22.01.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення с3уми податку на додану вартість у розмірі 1078467 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №0000392203 від 22.01.2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено реальність здійснення господарських операції, за наслідками яких належним чином сформовано податкову звітність та отримано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим, підстави для зменшення позивачу залишку від'ємного значення не існує.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності ж з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно із пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстрочення або відстрочення відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у перердніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів / послуг аюо до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави отримання та віднесення платником податків до податкового кредиту наступного звітного періоду суми від'ємного значення з податку на додану вартість, яка визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Як вбачається зі змісту акту перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність у позивача права на віднесення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість до податкових зобов'язань наступного звітного періоду, у зв'язку з відсутністю реальності настання наслідків обумовлених господарськими операціями, що мали місце між позивачем та його контрагентами та мали вплив на формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Однак, із такою позиціє податкового органу неможливо погодитись з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було належним чином складено та подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість, в яких відображено податкові накладні з контрагентами позивача за відповідний період.

Згідно із пп. 20.1., 021.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою ( за наявності) податкову накладну.

Право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ, податкова накладна є документом первинного бухгалтерського та підтверджує факт здійснення господарської операції.

Податковим кодексом встановлено, що до податкового кредиту відносяться лише ті суми податку на додану вартість, що підтверджені податковими накладними, митними накладними, або іншими документами передбаченими п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України.

Матеріали справи містять декларації з податку на додану вартість із доданими до них розрахунками бюджетних відшкодувань також реєстром отриманих та виданих податкових накладних, та розшифровками податкових зобов'язань в розрізі контрагентів позивача, з квитанціями - повідомленнями про їх відправлення та отримання податковим органом.

В той же час, матеріали справи не містять документів, що свідчили б про недоліки зазначених документів податкової звітності, або їх фактичне неприйняття у зв'язку із невідповідності відомостей, що містяться в документах дійсним обставинам справи.

Також, на підтвердження реального характеру настання наслідків за господарськими операціями, які мали вплив на формування від'ємного значення позивачем до суду надано копії документів бухгалтерського обліку, а саме: відомості руху коштів по рахункам позивача, звіти про використання матеріалів для будівництва, локальні кошториси, рахунки - фактури, товарно - транспортні накладні, акти здавання - приймання науково - технічної продукції (етапів робіт), договори із контрагентами, акти звірки, видаткові накладні, сертифікати приймання, акти звірки, рахунки, документи про якість матеріалів, накладні, реєстри документів, акти - рахунки, тощо.

Зазначені документи відповідають вимогам чинного законодавства щодо своє форми та змісту, та приймаються судом у якості належних доказів, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивача, що мали вплив для формування від'ємного значення.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами наслідком яких є поставка та придбання товару та надання послуг.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем було правомірно складено податкову звітність з податку на додану вартість та віднесено відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту, внаслідок чого отримано від'ємне значення, висновки відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, а прийняте ДПІ в АНД районі податкове повідомлення - рішення №0000392203 від 22 січня 2014 року є неправомірним та необґрунтованим й підлягає скасуванню в судовому порядку як таке, що порушує права та законні інтереси позивача.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційгу скаргу державної податкової інспекції в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №804/2226/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим