Ухвала суду № 42265580, 27.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 листопада 2014 рокусправа № 811/922/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Наумушкіна О.В.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Компанійської районної державної адміністрації Кіровоградської області та ОСОБА_3

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 р. у справі № 811/922/13-а

за позовом Селянського (фермерське) господарства ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5

до Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області

третя особа ОСОБА_3

про визнання розпорядження голови державної адміністрації незаконним, -

ВСТАНОВИВ:

"21" березня 2013 р. Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, за участю третьої особи - ОСОБА_3, звернулись до суду з адміністративним позовом до Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області в якому просили:

- визнати незаконною відмову відповідача надати копії розпоряджень про передання земельної ділянки, що перебуває в користуванні СФГ "ОСОБА_4" іншій особі.

- визнати незаконними і скасувати розпорядження голови Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 766-р від 20.09.2012 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки громадянці ОСОБА_3" та розпорядження голови Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 853-р від 12.10.2012 року "Про передачу в оренду земельної ділянки громадянці ОСОБА_3".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до норм чинного законодавства голова державної адміністрації не має права на власний розсуд припиняти право селянського (фермерського) господарства на постійне користування землею та передавати її у користування іншій особі. Тому вважають розпорядження голови Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області № 766-р від 20.09.2012 року та № 853-р від 12.10.2012 року незаконними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 р. у справі № 811/922/13-а адміністративний позов Селянського (фермерське) господарства ОСОБА_4, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 до Компаніївської районної державної адміністрації Кіровоградської області, за участю третьої особи - ОСОБА_3, про визнання розпорядження голови державної адміністрації незаконним - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що спірні розпорядження винесені на підставі розпорядження відповідача, яке визнано протиправним та скасовано в судовому порядку, отже відсутні правові підстави для винесення розпорядження № 853-р від 12.10.2012 року.

Не погодившись з постановою суду, Компанійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 р. у справі № 811/922/13-а, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував того, що спірна земельна ділянка надавалась ОСОБА_7, який помер в жовтні 2010 року. Позивачами не надано доказів їх відношення до спірної земельної ділянки. Скаржник вказує на те, що не мав законодавчо визначених підстав відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_3, оскільки на момент звернення ОСОБА_3 про надання землі в оренду, спірна земельна ділянка перебувала в землях запасу Голобієвицької сільської ради.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_3, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, про відмову у задоволенні позовних вимог. скаржник наполягає на правомірності та обґрунтованості спірного розпорядження.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, рішенням третьої сесії Компаніївської районної ради Кіровоградської області від 11.03.1995 року №16 надана у постійне користування ОСОБА_7 земельна ділянка розташована на території Голубієвицької сільської ради площею 23 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КР 0000015.

26.04.1995 року проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_7 і обрано ОСОБА_7 головою СФГ ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Членами СФГ на загальних зборах обрано головою фермерського господарства ОСОБА_4

28.03.2011 року СФГ ОСОБА_7 перейменовано у СФГ ОСОБА_4.

Члени СФГ вирішили розпаювати земельну ділянку, що належала на праві постійного користування господарству. Звернувшись з відповідними документами до Компаніївської районної державної адміністрації, позивачі дізнались, що рішенням відповідача №624-р припинено право постійного користування зазначеною земельною ділянкою. Відповідно до вказаного розпорядження голова Компаніївської районної державної адміністрації припинив право постійного користування землею, наданого гр.. ОСОБА_7 для ведення селянського (фермерського) господарства на території Голубієвицької сільської ради та відніс вказану земельну ділянку до земель запасу Голубієвицької сільської ради.

В подальшому, розпорядженням № 766-р від 20.09.2012 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання в оренду земельної ділянки громадянці ОСОБА_3 відповідно до якого, голова Компаніївської державної адміністрації надав дозвіл громадянці ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 10 років земельну ділянку загальною площею 23 га ріллі для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням № 853-р від 12.10.2012 року "Про передачу в оренду земельної ділянки громадянці ОСОБА_3", затверджено акт визначення збитків власникам землі та землекористувачам, пов'язаних з вилученням та наданням в оренду терміном на 10 років земельної ділянки загальною площею 23,4804 га ріллі громадянці ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) Голубієвицької сільської ради, згідно з яким збитки відсутні; затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 10 років земельної ділянки загальною площею 23,4804 га ріллі громадянці ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) Голубієвицької сільської ради; передано в оренду терміном на 10 років громадянці ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 23,4808 га ріллі для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) Голубієвицької сільської ради.

Не погодившись з діями відповідача щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою та передачі земельної ділянки іншій особі, позивачі звернулись до суду за захистом порушеного права.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Компаніївської районної державної адміністрації щодо розпорядження земельними ділянками визначені ст. 17 Земельного кодексу України та положеннями ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Згідно до ст.. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель;

в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;

г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом;

д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст;

е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів;

ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування є безстроковим і може бути припинено лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев'ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Згідно ст. 412 ЦК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється у разі: поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача; спливу строку, на який було надано право користування; викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю.

Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 24 ЗК України у разі ліквідації державного чи комунального підприємства, установи, організації землі, які перебувають у їх постійному користуванні, за рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування переводяться до земель запасу або надаються іншим громадянам та юридичним особам для використання за їх цільовим призначенням, а договори оренди земельних ділянок припиняються.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність законодавчо визначених підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою, оскільки смерть голови селянського (фермерського) господарства не є, відповідно до вищенаведеного, законною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою

Крім того, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.11.2012 року у справі №1170/2а-3451/12 скасовано розпорядження голови Компаніївської районної державної адміністрації №624-р від 31.07.2012 року «Про припинення права постійного користування землею площею 23 га ріллі наданого гр. ОСОБА_7». Ухвалою суду апеляційної інстанції вказане судове рішення залишене без змін.

За таких обставин спірні рішення відповідача про надання згоду на розробку проектної документації та надання спірної земельної ділянки в оренду є протиправними та такими, що винесені без врахування всіх обставин та не у спосіб передбачений законом.

Щодо вимоги визнати протиправною відмову у наданні інформації, що стосувалась подальшої долі земельної ділянки площею 23 га ріллі, право постійного користування на яку було припинено Розпорядженням № 624-р від 31.07.2012 року:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно до ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Частиною 1 ст.16 Закону визначено, що розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту.

Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст. 20 Закону).

Положеннями ст..22 Закону визначені підстави та порядок відмови у наданні публічної інформації. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями представника позивача, відповідачем не надано відмови у наданні інформації у формі визначеній законом, натомість позивачам в усній формі відмовлено у наданні інформації щодо долі земельної ділянки з посиланням на приписи Закону України «Про захист персональних даних». Проте, колегія суддів вважає таку підставу відмови необґрунтованою, оскільки адвокатський запит, складений адвокатом позивачів, містив вимогу про надання інформації щодо земельної ділянки, яка була у користування СФГ, а не про паспортні або інші персональні дані гр.. ОСОБА_3

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо протиправності дій відповідача як розпорядника публічної інформації щодо відмови у наданні відповіді на адвокатський запит щодо спірної земельної ділянки.

Доводи апеляційних скарги, які повністю повторюють заперечення до адміністративного позову, розглянуті та спростовані судом першої інстанції , свого підтвердження під час апеляційного перегляду судового рішення, свого підтвердження не знайшли.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції в повному обсягу встановлено та досліджено обставини по справі та надано їм ґрунтовну юридичну оцінку, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, в межах доводів апеляційних скарг не вбачається підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Компанійської районної державної адміністрації Кіровоградської області та ОСОБА_3 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 р. у справі № 811/922/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 березня 2014 р. у справі № 811/922/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко