Ухвала суду № 42265510, 11.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 рокусправа № 808/6509/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі №808/6509/13-а за позовом Якимівського міжрайонного управління водного господарства до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування пунктів вимог 2,3, 4, 6, -

в с т а н о в и в :

24 липня 2013 року Якимівське міжрайонне управління водного господарства звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати: п. 2, 3, 4, 6 обов'язкових для виконання вимог по усуненню порушень виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржувані приписи не відповідають вимогам чинного законодавства прийняті не в порядку та не межах повноважень визначених Законами та Конституцією України та підлягають скасуванню у зв'язку з тим, що порушують права та законні інтереси позивача.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано: п. 2, 3, 4 , 6 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово - господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Державна фінансова інспекція в Запорізькій області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Як вбачається з апеляційної скарги відповідача, він оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування пунктів обов'язкових до виконання вимог 2, 3, 4..

У відповідності до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в межах доводів апеляційної скарги.

За викладених обставин, з урахуванням того, що позивачем не заявлено жодних доводів стосовно незгоди з рішенням суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе переглянути дану справи в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Державною фінансовою інспекцією в Запорізькій області в період з 29.03.2013 по 30.05.2013 (із зупиненнями 27.04.2013 по 19.05.2013) було проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

За результатами ревізії був складений акт від 30.05.2013 №07-21/5, в якому відображено порушення фінансово-господарської дисципліни з боку позивача, та вимоги щодо їх усунення.

12.07.2013 позивачем були отриманні обов'язкові для виконання вимоги по усуненню порушень, виявлених ревізію фінансово-господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013.

Вважаючи, що пункти п.п. 2, 3, 4, 6 обов'язкових для виконання вимог про усунення порушень виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Якимівського міжрайонного управління водного господарства №08-07-14-14/5726 від 10.07.2013 року є необґрунтованими, незаконними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що пункти вимог №2, 3, 4 є протиправним та необґрунтованими, прийнятими відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, що є підставою для їх скасування. В свою чергу, п. 6 вимог відповідає вимогам Закону, та підстави для його виконання відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку п.2 обов'язкових до виконання вимог суд першої інстанції виходить з наступного.

Як вбачається із змісту п. 2 вимог суб'єктом владних повноважень зобов'язано позивача перерахувати зі спеціального фонду Управління по державного бюджету кошти у сумі 229 211.66 грн., як то передбачено п. 3.2. Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 р. №242..

Підставою для прийняття ДФІ такого висновку стало зафіксоване в акті перевірки порушення позивачем ч. 4 ст. 13, ч. 8 ст. 13 Бюджетного кодексу України п. 23 Порядку складання, розгляду затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.202 року та іншого, а саме: при наявності надходжень для здійснення оплати електроенергії за рахунок плати за подачу технічної води здійснено покриття видатків, які мають здійснюватись за рахунок спеціального фонду на загальну суму 229 211,66 грн., в т.ч. у 2011 році - 35 348,59 грн., у тому числі 2012 року - 193 873, 07 грн..

Отже, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем порушено вимоги чинного законодавства шляхом покриття видатків на подачу технічної води в 2011 -2012 років за рахунок власних надходжень підприємства, отриманих за надання платних послуг.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Згідно п.23 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 із змінами - видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - складовими частинами спеціального фонду бюджету є доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування;

Згідно ч.4 статті 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна). У складі другої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів, у тому числі заходів з відчуження для суспільних потреб земельних ділянок та розміщених на них інших об'єктів нерухомого майна, що перебувають у приватній власності фізичних або юридичних осіб; підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право. Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи);

Відповідно до ч.9 ст. 51 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - Якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв. Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою. У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов'язаннями із спеціального фонду бюджету.

Згідно з ч.8 ст. 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - Платежі за рахунок спеціального фонду бюджету здійснюються в межах коштів, що фактично надійшли до цього фонду на відповідну мету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Відповідно до ч.2 ст. 57 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - на кінець бюджетного періоду центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету та щодо субвенцій із спеціального фонду державного бюджету на рахунках спеціального фонду місцевих бюджетів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету. Бюджетні зобов'язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов'язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов'язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

Згідно з п. 19. Постанови КМ України, від 28.02.2002, № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» - Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання. Розподіл видатків бюджету або надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді. Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

Відповідно до п.23 Постанови КМ України, від 28.02.2002, № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» визначено, що видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

в п.12 статті 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» - установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), які утримуються за рахунок державного бюджету, в тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету.

Відповідно до п.14 ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є: власні надходження бюджетних установ (у тому числі наукових установ Національної академії наук України і галузевих академій наук), які утримуються за рахунок державного бюджету, в тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, 50 відсотків орендної плати за користування іншим майном, що належить бюджетним установам, які утримуються за рахунок державного бюджету;

Встановлені обставини справи свідчать про те, що надання платних послуг позивачем здійснювалось у відповідності до Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету України по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 21.05.2011 № 92/243/104, затвердженого спільним наказом Держводгоспу, Мінфіну та Мінекономіки від 21.05.2001 р. № 92/243/104(у редакції наказу від 27.03.2009 № 61/482/273), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 344/16360.

Згідно п.4 Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету України по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 21.05.2011 № 92/243/104, затвердженого спільним наказом Держводгоспу, Мінфіну та Мінекономіки від 21.05.2001 р. № 92/243/104(у редакції наказу від 27.03.2009 № 61/482/273), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 344/16360 - кошти, отримані за надання платних послуг, спрямовуються до спеціального фонду Державного бюджету України і використовуються згідно із затвердженим кошторисом водогосподарської організації.

Відповідно до п.7 Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету України по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб, затвердженого наказом Державного комітету України по водному господарству від 21.05.2011 № 92/243/104, затвердженого спільним наказом Держводгоспу, Мінфіну та Мінекономіки від 21.05.2001 р. № 92/243/104(у редакції наказу від 27.03.2009 № 61/482/273), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 344/16360 при розрахунку договірної ціни для поливу зрошуваних або зволоження осушуваних земель необхідно враховувати, що загальним фондом державного бюджету передбачаються видатки лише на подачу води для поливу сільгоспкультур до точок водовиділу в межах видатків, передбачених законами про Державний бюджет України на відповідний рік. Точкою водовиділу вважати гідротехнічну споруду або насосну станцію з каналами та трубопроводами, що перебувають на балансі водогосподарської організації, з яких здійснюється подача води водокористувачам.

Відповідно до укладених договорів водокористування, водоспоживачі сплачують вартість отриманих послуг по договірних цінах, куди включено в тому числі і витрати витрати на електроенергію та будь-які інші супутні витрати.Договірна ціна послуг розраховувалась, виходячи з планових витрат, затверджених кошторисом на поточний рік. На протязі року, при внесенні змін до кошторисів, змінювалися і фактичні статті витрат.

Оскільки електроенергія є лише складовою частиною договірної ціни на послуги з подачі води, а не видом наданих платних послуг (чи сумою відшкодування витрат на електроенергію), то всі кошти, які надходять на спеціальний рахунок управління за послуги з подачі води обліковувались позивачем як власні надходження від основної діяльності по коду доходів бюджету -25010100, що підтверджується виписками Державної казначейської служби.

Власні надходження позивача формувались за видами (групами), визначеними ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI відповідно до переліків платних послуг, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 р. № 1379 із змінами та від 26.10.2011 р. № 1101 .

В перевіряємий період позивачем було отримано понадпланових власних надходжень, а саме: у 2011 році в сумі 1 205 202,76 гривень, у 2012 році - 816 394,92 гривень, що підтверджується Довідками згідно з додатком №29 до Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та отримувачами бюджетних коштів

Зазначені кошти було використано відповідно до ч.9 ст. 51 Бюджетного кодексу України.

Розподіл фактично спожитої електроенергії між видатками загального і спеціального фондів здійснювався позивачем щомісячно, виходячи з вимог п.7, п.8 та п.9 Порядку надання платних послуг бюджетними установами й організаціями, що належать до сфери управління Державного комітету України по водному господарству, на замовлення юридичних і фізичних осіб, затвердженому спільним наказом Держводгоспу, Мінфіну та Мінекономіки від 21.05.2001 р. № 92/243/104 (у редакції наказу від 27.03.2009 № 61/482/273), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 344/16360.

Отже, з огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем було незаконно включено у видатки спеціального фонду видатки насосних станцій, що не надавали платних послуг у відповідних періодах та розділено власні надходження управління на статті витрат, включені в калькуляцію при визначенні договірної ціни, що суперечить вищеназваним законодавчим та нормативним документам.

Посилання відповідача не те, що кошти виділені із державного бюджету на покриття витрат на електроенергію, використану при подачі технічної води водокористувачам було протиправно використано позивачем на преміювання працівників не приймається судом апеляційної інстанції в якості доводів на користь протиправного погашення підприємством видатків на електроенергію за рахунок власних надходжень . вказана, оскільки питання цільового використання конкретних грошових коштів наданих позивачу на покриття видатків з державного бюджету не предметом розгляду у даній справі.

За таких обставин, враховуючи що позивачем у ревізуємому періоді вірно було розподілено видатки за електричну енергію між загальним та спеціальним коштом та вірно здійснено сплату за неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що п. 2 обов'язкових для виконання вимог є незаконним та необґрунтованим та підлягає скасуванню, як такий що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку п. 3 обов'язкових для виконання вимог суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту обов'язкових для виконання вимог, п. 3 вимог ДФІ зобов'язано позивача після повного виконання всіх послуг із виготовлення технічної документації із землеустрою передбачених договорами від 11.10.2012 року №041/5, №042/5, №042/5, укладеними між з ПП НВФ «Кадастр», надати відповідні підтверджуючі документи стосовно погодження документації із землеустрою у відділі Держземагенства Якимівському районі та документи що посвідчують право власності на земельні ділянки.

Вказану вимогу прийнято у зв'язку з виявленням під час перевірки порушень ч. 1 вимог ст. 46 , ч. 1 ст. 49 БКУ, за якими позивач у жовтні 2012 року за договорами від 11.10.2012 року №041/5, №042/5, №42/5 укладеними з ПП «Науково - впроваджувальна фірма «Кадастр» здійснено перерахування коштів у загальній сумі 67 543, 95 грн. за виконання робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки водного господарства та оформлення державного акта на право постійного користування землею без фактичного виконання таких робіт.

Отже, відповідач дійшов висновку, що позивачем укладено договори без їх фактичного виконання, у зв'язку з чим, зобов'язано надати перевіряючому органу пакет документів виконаних на замовлення позивача ПП «НВФ «Кадастр».

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією ДФІ в Запорізькій області з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - Стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; 2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також: порядків використання бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт і послуг; 5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань; 6) використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI - Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що що між Якимівським МУВГ і ПП НВФ «Кадастр» було укладено Договори на виконання робіт №041/5 на суму 43483,41 грн., №042/5 на суму 12609,60 грн., №043/5 на суму 11450,94 грн. Загальна сума за договорами складає 67543,95 грн.

Відповідно до п.4.2 Договору (у всіх трьох Договорах цей пункт тотожній) Виконавець має право виконати роботи достроково. Оплата в цьому разі проводиться у погоджений сторонами строк.

Пунктом 1.3 Договору визначено склад проектної документації, технічні вимоги до неї, порядок її узгодження і затвердження: «матеріали відведення земельної ділянки, сформовані у справу (у трьох примірниках) підготовлені до затвердження в установленому законом порядку».

Згідно додатку №1, у відповідності до п.1.2. Договору визначено, що документація виготовляється у трьох примірниках (один - замовнику, другий - відділу Держкомзему у Якимівському районі, третій - ПП НВФ «Кадастр»).

Зазначені Договори були підписані сторонами 11.10.2012 року. Того ж дня, 11.10.2012 року виконавець, за актами здачі - приймання виконаних проектно-вишукувальних робіт №12, №13, №14 передав замовнику технічну документацію із землеустрою по Давидівській, Новоданилівській і Розівській сільським радам. Оплата виконаних ПП НВФ «Кадастр» робіт, у відповідності до п. 2.2. Договору, була проведена 23.10.2012 року, тобто на 9 банківський день після прийняття робіт. Сторонами вищевказані договори виконані відповідно до досягнутих домовленостей, чинного законодавства України та без порушення Бюджетного Кодексу України.

Яв вбачається з матеріалів справи в жовтні 2012 року, відповідно до п.1.19 Інструкції про порядок складання, ведення і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, один примірник виготовленої документації переданий до Якимівського районного відділу Держкомзему України.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, з урахуванням приписів чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договори укладені позивачем з ПП «НВФ «Кадастр» є належним чином укладеними, а тому підстави для витребування документації із землеустрою щодо складання документі, що посвідчують право на земельні ділянки водного господарства та оформлення державного акта на право постійного користування землею без фактичного виконання таких робіт у відповідача відсутні.

Надаючи правову оцінку п. 4 обов'язкових для виконання вимог суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

У відповідності до змісту обов'язкових для виконання вимог, п. 4 вимог зобов'язано позивача скласти акти на зменшення вартості підрядних робіт, на підставі яких відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість у загальній сумі 7 310.50 грн., стягнути з ТОВ «Будівельник М» кошти у загальній сумі 7 310.50 грн на підставі ст.ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, в іншому випадку відшкодувати в повному обсязі за рахунок осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у загальній сумі 7 310,50 грн., на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України.

Вказану вимогу ревізуючим органом було складено у зв'язку з виявленням допущених позивачем порушень пп. 1.1.1. п. 3.1.10.4, п. 3.1.10.9. п. 3.1.10.12 «Державних будівельних норм в правил визначення вартості будівництва», затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174, із змінами та доповненнями при виконання робіт з капітального ремонту Західного головного колектора за договором від 23.07.2010 року №83, укладеним ТОВ «Будівельник М» позивачем зайво проведено оплату внаслідок завищення вартості виконаних підрядником робіт на суму 7 310.50 грн..

Отже, з огляду на порушення підрядник обліку виконаної роботи та її часу, відповідач дійшов висновку про необхідність зобов'язання позивача стягнути зайво сплачені кошти або відшкодувати їх у повному обсязі за рахунок винних осіб.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками ДФІ в Запорізькій області з огляду на наступне.

Згідно з п. 1.4.4 Наказу Держбуд України, від 27.08.2000, № 174 "Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)" - Нормативно-розрахунковою базою для визначення прямих витрат на експлуатацію будівельних машин і механізмів, у тому числі заробітної плати робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні цих машин, є: - кошторисні норми часу роботи будівельних машин і механізмів, наведені в ресурсних елементних кошторисних нормах; - кошторисні норми ресурсів, необхідних для їх роботи, наведені в ресурсних кошторисних нормах експлуатації будівельних машин і механізмів;- поточні ціни машино-години, що розраховуються на підставі ресурсних кошторисних норм експлуатації будівельних машин і механізмів. Правила визначення вартості експлуатації будівельних машин і механізмів викладено в Розділі 3.

Відповідно до п.3.1.10.4, 3.1.10.9, 3.1.10.12 Наказу Держбуд України, від 27.08.2000, № 174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000)» прямі витрати враховують у своєму складі заробітну плату робітників, вартість експлуатації будівельних машин і механізмів та матеріалів, виробів, конструкцій. Вони визначаються в локальних кошторисах шляхом множення визначеної за ресурсними елементними кошторисними нормами кількості трудових і матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання обсягів робіт, обчислених за робочими кресленнями, на відповідні поточні ціни цих ресурсів. Кошторисна вартість експлуатації будівельних машин і механізмів, зайнятих у будівельному виробництві, в прямих витратах визначається виходячи з нормативного часу їх роботи, необхідного для виконання встановленого обсягу будівельних та монтажних робіт, та вартості експлуатації будівельних машин і механізмів за одиницю часу їх застосування (машино-година) в поточних цінах. У вартості експлуатації будівельних машин і механізмів у тому числі зазначається заробітна плата робітників, зайнятих на керуванні та обслуговуванні будівельних машин і механізмів. Поточні ціни на матеріали для будівництва визначаються франко-приоб'єктний склад будівельного майданчика і на встановлену одиницю виміру враховують такі елементи вартості: - відпускну ціну;- вартість тари, упаковки і реквізиту;- вартість транспортування і вантажних робіт; заготівельно-складські витрати. Як приоб'єктний склад при визначенні кошторисної вартості будівництва приймається передбачене проектом організації будівництва: - для матеріалів зберігання просто неба - майданчик, що використовується для їх розміщення на території будівництва об'єкта (будівлі, споруди); - для інших матеріалів - склад (місце складування) їх для даного об'єкта (будівлі, споруди). Витрати на доставку матеріальних ресурсів обчислюються або калькуляційним методом, або за усередненими показниками вартості транспортних витрат на 1 т відповідного будівельного вантажу за середньою відстанню перевезень, що надаються Держбудом.

Відповідно до п.2.15 Наказу Мінфіну від 24.05.1995, № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Будівельник М» було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт з капітального ремонту Західного головного колектора.

Відповідно до п.5 Договору підряду, укладеного між Якимівським МУВГ і ТОВ «Будівельник-М» передбачалось, що підставою для остаточного розрахунку з Виконавцем за виконані роботи є Акт прийому-передачі виконаних робіт (форма №КБ-2в), довідка про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), що повинні бути підписані відповідальними представниками Замовника і Виконавця, а також копії накладних на видаткові матеріали.

Підрядником (виконавцем) було надано Замовнику Акт прийому-передачі виконаних робіт (форма №КБ-2в), довідку про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), копії накладних на видаткові матеріали, калькуляції вартості матеріалів, товарно-транспортні накладні. На підставі вищезазначених документів було здійснено оплату виконаних робіт ТОВ «Будівельник-М».

У відповідності до ст.879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

В свою чергу, замовник(позивач) перевіряє надані підрядником(виконавцем) первинні бухгалтерські документи за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників і не має законного права контролювати правильність ведення бухгалтерської документації Підрядником, зокрема перевіряти правильність надання видаткових накладних, правильність встановлення річних норм роботи крану та екскаватора.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до принципу індивідуальності юридичної відповідальності юридична особа несе відповідальність лише за правопорушення, що вчинені посадовими особами підприємства. Застосування юридичної відповідальності до особи без вчиненого нею (її посадовими особами) правопорушень не допускається.

Отже, враховуючи відсутність порушень вимог чинного законодавства з боку позивача в частині завищення грошових коштів при залученні осіб для проведення підрядних робіт з капітального ремонту Західного головного колектора, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для стягнення з позивача грошових коштів або зобов'язання його здійснити дії по поверненню зазначених коштів як зайво сплачених відсутні

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що позивачем було порушено вимоги чинного законодавства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційгу скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у справі №808/6509/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим