Ухвала суду № 42265487, 13.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2014 рокусправа № 811/3430/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Шлай А.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В

представника позивача: Валявської Ольги Олександрівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Протеїн-Продакшн" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ "Торговий дім Протеїн-Продакшн" звернувся 25.10.2013 року до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області. Просив скасувати податкові повідомлення-рішення:- від 12.08.2013 року, №0000472206, № 00004902206, № 0000482206.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки в у перевіряємому періоді ним сформовано валові витрати, а також податковий кредит з ПДВ на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих від контрагентів - ТОВ "УкрОліяПром" та ТОВ "Аквалон М", які відповідають вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 р. Зазначає, що на час здійснення спірних господарських операцій зазначені контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року позов задоволено, скасовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що судом не встановлено, а Кіровоградською ОДПІ не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Аквалон М» та ТОВ «УкрОліяПром».

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, податковим органом подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що податковий орган вважає свої дії законними та правомірними, а винесені податкові повідомлення-рішення такими, що відповідають чинному законодавству. Зазначає, що у ТОВ «Укроліяпром» і ТОВ «Аквалон-М» у перівіряємому періоді відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій., відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, вважає, що між зазначеними підприємствами та позивачем не було проведено господарських операцій в розумінні пп.14.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, тому не підлягає скасуванню. Суду пояснив, що господарські операції проведені з контрагентами належним чином, що підтверджується документами.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Торговий дім Протеїн-Продакшн" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 12.02.2009 р., здійснює господарську діяльність, зокрема з виробництва олії та тваринних жирів (а.с. 48, 49, т.1). Податковим органом на підставі наказу №252 від 11.07.2013 р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТД «Протеїн - Продакшн» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ТОВ "Аквалон М" за жовтень 2012 р. та з ТОВ "УкрОліяПром" за січень, лютий, березень, травень, червень 2012 р. За результатами перевірки складено акт від 25.07.2013 р. № 16/11-23-22-06/36390340. Відповідно до висновків акта перевірки встановлені порушення: п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ; п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ.

На підставі акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №0000472206 від 12.08.2013 року, яким за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 679 953 грн. (а.с. 51, т.1).

- № 0000482206 від 12.08.2013 року, яким за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 166 512 грн. (а.с. 51, т.1).

- № 00004902206 від 12.08.2013 року, яким за порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 842 827 грн., з яких 1 228 551 грн. основний платіж та 614 276 грн. - штрафні санкції (а.с. 50, т.1).

Позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що операції за договорами поставки по ланцюгу від ТОВ "УкрОліяПром" та ТОВ "Аквалон М" до ТОВ «ТД «Протеїн - Продакшн» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, порушують вимоги ст. 228 ЦК України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

Дані висновки податкового органу ґрунтуються на відповідних актах перевірки контрагентів позивача - ТОВ "УкрОліяПром" (а.с. 170-176, т.3) та ТОВ "Аквалон М" (а.с. 152-176,т.3).

Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», норми Цивільного кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі п. 201.1, п.201.4, п.20.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в паперовому вигляді, або в електронній формі.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право на віднесення сум ПДВ, сплачених суб'єктом господарювання при придбанні товару (робіт, послуг), до складу податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання на підставі наявності податкових накладних, складених уповноваженою особою, зареєстрованою платником ПДВ фактичного придбання товару (робіт, послуг) та використання їх у господарській діяльності підприємства.

Як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно матеріалів справи між ТОВ «УкрОліяПром» (постачальник) та ТОВ Торговий дім «Протеїн-Продакшн» (покупець) укладено договір поставки №25/06/10 від 25.10.2010 р., згідно з яким постачальник зобов'язується поставити покупцю насіння сої на умовах, що викладені в договорі та в специфікаціях (а.с. 111-113, т. 1). Матеріали справи також містять додаткову угоду №1 та додаткову угоду №2 якими продовжено строк дії вказаного договору до 31.12.2011 р. (а.с. 114, т.1), та до 31.12.2012 р. (а.с. 115 т. 1). Конкретні партії поставки насіння сої визначені специфікаціями (а.с. 122-143, т. 1).

Одержання вказаного насіння сої позивачем від ТОВ «УкрОліяПром» підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними (а.с. 116-117,119-120, 144-250 т. 1, а.с. 1-100, т.2), реєстрами товарно-транспортних накладних (а.с. 188-194, 200-204, 213-230, 249-250, т. 3, а.с. 1-11, 25-36, 51-55 т. 4), податковими накладними (а.с. 101-173, т. 2) та копіями журналу доставки насіння сої, у яких зазначено дати, час поставки, номер транспортного засобу (а.с. 195-199, 205-212, 231-248, т. 3, а.с. 12-24, 37-50, 56-59, т. 4).

Оплату вартості одержаного зерна сої позивачем здійснено на банківський рахунок ТОВ «УкрОліяПром» у ВАТ ВТБ Банк у м. Кіровограді, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 118, 121, т. 1, а.с. 184-228, т.2).

На дату складання податкових накладних ТОВ «УкрОліяПром» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник податку на додану вартість (а.с. 102-105, 109-110, т.1).

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції при йшов до правильного висновку встановивши реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «УкрОліяПром».

Досліджуючи взаємовідносини позивача та його контрагента ТОВ «Аквалон М», суд апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно матеріалів справи між позивачем та контрагентом ТОВ «Аквалон М» укладено договір поставки №08/10-2012 від 08.10.2012 р. За умовами цього договору ТОВ «Аквалон М» (продавець) зобов'язується поставити ТОВ ТД «Протеїн-Продакшн» (покупцю) сою на умовах, викладених у договорі, додаткових угодах та специфікаціях до нього, які є невід'ємною частиною договору (а.с. 71-74, т. 1). Відповідно до специфікації №1 товариством «Аквалон М» 17.10.2012 р. поставлено позивачу насіння сої в кількості 100 тонн на загальну суму 430 тис. грн. (з ПДВ) (а.с. 75, т. 1). Згідно специфікації №2 товариством «Аквалон М» 25.10.2012 р. поставлено позивачу насіння сої в кількості 32 тонни на загальну суму 139,2 тис. грн. (з ПДВ) (а.с. 76, т. 1). Згідно специфікації №3 товариством «Аквалон М» 27.10.2012 р. поставлено позивачу насіння сої в кількості 30 тонн на загальну суму 130,5 тис. грн. (з ПДВ) (а.с. 77, т. 1).

Поставка зазначених партій насіння сої підтверджується видатковими накладними (а.с. 78, 80, 82,84, 86, 88, т. 1), товарно-транспортними накладними (а.с. 79,81, 83, 85, 87, 89, т. 1) та податковими накладними (а.с. 90-95, т. 1). Оплату насіння сої позивачем здійснено на підставі платіжних доручень (а.с. 96-99, т. 1).

На час проведення господарських операцій з позивачем ТОВ «Аквалон М» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник податку на додану вартість (а.с.67-70, т. 1).

Згідно матеріалів справи придбане у ТОВ «Аквалон М» та ТОВ «УкрОліяПром» зерно сої позивачем передано на переробку давальницької сировини до ПАТ з іноземними інвестиціями «Протеїн-Продакшн», на підтвердження чого складено акти приймання-передачі насіння сої (а.с. 100, т. 1, а.с. 174-178). За результатами переробки зерна сої ПАТ з іноземними інвестиціями «Протеїн-Продакшн» передано позивачу соєву олію та продукти переробки зерна сої, що підтверджується актами приймання-передачі готової продукції (а.с. 101, т. 1, а.с. 179-183, т. 2).

Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що зазначені документи підтверджують те, що фактично зерно сої, яке закуповувалося у ТОВ «Аквалон М» та ТОВ «УкрОліяПром», використано позивачем у своїй господарській діяльності.

Позивачем зазначені господарські операції відображено в податковому обліку та у встановлені строки подано податкові декларації з податку на додану вартість з відповідними додатками (а.с. 229-254, т. 2, а.с. 1-140, т. 3).

Отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність фактичного здійснення господарських операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, за необхідне зазначити, що податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання щодо виконання вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Податковим органом не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Аквалон М» та ТОВ «УкрОліяПром».

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2013 р №0000472206, № 00004902206, № 0000482206 підлягають задоволенню.

Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Протеїн-Продакшн" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: Л.П. Туркіна