Постанова № 42265175, 02.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року 810/6262/14

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Мкртчян Н.Ц., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-позивач) до Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів не дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога та рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування. Вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у 2012 році, не сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та заниження грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб. Господарські операції позивача мали реальний характер та підтверджуються всіма необхідними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні адміністративного позову просив відмовити, проти позову заперечував повністю, надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013. За результатами перевірки складено акт від 08.10.2014 №3636/1703/НОМЕР_1, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198 ПК України, що призвело до нарахування податку на додану вартість у сумі 92658,28 грн; п.177.1, п.177.2 ст.177 ПК України, що призвело до нарахування суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2013 рік на суму 80824,10 грн; п.п.1 п.2 ст.6 Закону України "Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого фізична особа-підприємець не утримав та не перерахував суму єдиного соціального внеску, яка в 2013 році підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 38157,27 грн.

Перевіркою встановлено, що виявлені порушення за своєю суттю зведені виключно до невизнання податковим органом господарських операцій позивача з ТОВ "Промфінівест-груп", ТОВ "ГРЕСЛЕНД" та ТОВ "ПРОМ-Голдінг". Так до податкового органу надійшли акти ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 18.11.2013 за №1949/2207/38569602 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ПРОМ-Голдінг"; ДПІ у Печерського району ГУ Міндоходів м. Києва від 29.05.2013 №1873/22.3/37633760 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ГРЕСЛЕНД", яким встановлено, що у ТОВ "ПРОМ-Голдінг" та ТОВ "ГРЕСЛЕНД" відсутні власні чи орендовані складські приміщення, відсутня інформація щодо наявності основних фондів, трудових та технічних ресурсів для здійснення господарської діяльності. Отже, правочини між ТОВ "ПРОМ-Голдінг", ТОВ "ГРЕСЛЕНД" та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків. Господарські операції між ТОВ "ПРОМ-Голдінг", ТОВ "ГРЕСЛЕНД" та контрагентами-постачальниками і покупцями не підтверджуються, виходячи з реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

На підставі Акту перевірки від 08.10.2014 №3636/1703/НОМЕР_1 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 22.10.2014 за № 0010861702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 138987,42 грн, у тому числі за основним платежем - 92658,28 грн, за штрафними санкціями - 46329,14 грн, № 0010871702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 101030,13 грн, у тому числі за основним платежем - 80824,10 грн, за штрафними санкціями - 20206,03 грн.

Крім того, податковим органом винесено вимогу від 22.10.2014 №0010891702 про сплату боргу із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 38157,27 грн та рішення №0010881702 від 22.10.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 19078,64 грн.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 (покупець) з ТОВ "Гресленд" (постачальник) укладено договір поставки товару №22/08 від 27.08.2012. Факт виконання договору підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками на оплату. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками банку.

Також ФОП ОСОБА_1 (покупець) з ТОВ "Пром-Голдінг" (постачальник) укладено договір поставки товару №27 від 25.04.2013. Факт виконання договору підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками на оплату. Всі документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками банку.

ФОП ОСОБА_1 (покупець) з ТОВ "Промфінінвест-Груп" (постачальник) укладено договір заявку №У/31 від 21.02.2013, за цим договором позивач приймав участь у Міжнародній агропромисловій виставці "Агро-2013". Факт виконання договору підтверджується актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, схеми розміщення виставкового місця на плані виставкового центру, фотокартками із розміщенням виставкового обладнання, дипломом за активну участь у виставці. Всі первинні бухгалтерські документи мають заповнені реквізити, підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Оплата по цих операціях здійснювалось позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вищезазначеного контрагента, що підтверджується виписками банку.

На підтвердження факту отримання товарів від постачальників позивачем, товариством надано довіреності на отримання товару, копії реєстру довіреностей та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Подальша реалізація придбаного товару позивачем підтверджується видатковими накладними, договорами купівлі-продажу, виписками банку.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та включено до податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідний період.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд бере до уваги, що первині документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з господарськими операціями з ТОВ "Промфінівест-груп", ТОВ "ГРЕСЛЕНД" та ТОВ "ПРОМ-Голдінг", які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту надання послуг за господарськими операціями, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки товару ТОВ "Промфінівест-груп", ТОВ "ГРЕСЛЕНД" та ТОВ "ПРОМ-Голдінг", використання позивачем придбаного товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту та врахування при формуванні прибутку підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ "Промфінівест-груп", ТОВ "ГРЕСЛЕНД" та ТОВ "ПРОМ-Голдінг" є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка мали право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрована платниками податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Оскільки ст. 228 ЦК України передбачено, що для правочину, який порушує публічний порядок, передбачено наявність умислу сторін на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватися під час розслідування кримінальної справи і розгляду її судом або у момент винесення постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасників такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили, чи постанова суду (компетентних органів) про притягнення названих осіб до адміністративної відповідальності. Відомостей про наявність таких судових та інших рішень відповідачем не надано.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ "Промфінівест-груп", ТОВ "ГРЕСЛЕНД" та ТОВ "ПРОМ-Голдінг" було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Пунктом 198.3, ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Вимоги до податкової накладної визначено, зокрема, пунктом 201.1 статті 201 ПК України.

В акті перевірки відповідачем наведено податкові накладні, які було виписано ТОВ "Промфінівест-груп", ТОВ "ГРЕСЛЕНД" та ТОВ "ПРОМ-Голдінг" для позивача, їх копії наявні у матеріалах справи і досліджені судом. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ "Промфінівест-груп", ТОВ "ГРЕСЛЕНД" та ТОВ "ПРОМ-Голдінг", які засвідчують факт виконання послуг, з урахуванням бухгалтерських та інших документів у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ та на формування валових витрат у відповідному періоді.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкову накладну на кожне повне або часткове надання товару (робіт, послуг).

Податкова накладна, яка надавалась для проведення перевірки, є документом, що засвідчує факт придбання платником податків товару (робіт, послуг), з дати отримання якої, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарської операції між позивачем і ТОВ "Промфінівест-груп", ТОВ "ГРЕСЛЕНД" та ТОВ "ПРОМ-Голдінг" підтверджується дослідженими доказами у справі: підтверджено рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, установлено наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій, підтверджено зв'язок між фактом надання послуг і господарською діяльністю платника податку.

Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг на користь позивача було спростовано наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Отже, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами, що зазначені господарські операції є фіктивними чи безтоварними, не доведено фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарській операції з ТОВ "Промфінівест-груп", ТОВ "ГРЕСЛЕНД" та ТОВ "ПРОМ-Голдінг" та неправомірне віднесення коштів, сплачених за придбання товару, до податкового кредиту та витрат, не спростовано твердження позивача з цих обставин справи, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування, а відтак, не доведено правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Зазначена позиція узгоджується і з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування вимоги від 22.10.2014 року про сплату боргу (недоїмки) форми Ф № 0010891702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 22.10.2014 за № 0010881702 суд зазначає про наступне.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону №2464-VI).

В свою чергу, згідно ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з акта перевірки позивача підставою для висновків контролюючого органу для донарахування єдиного соціального внеску було збільшення суми чистого оподаткованого доходу за результатами перевірки.

Таким чином, враховуючи, що судом встановлено правомірність формування витрат по взаємовідносинах із контрагентами, збільшення відповідачем суми чистого оподатковуваного доходу, в результаті чого позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та, відповідно, застосовано до позивача штрафні санкції також є протиправним, а, відтак, оскаржувані вимога від 22.10.2014 про сплату боргу (недоїмки) форми Ф № 0010891702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 22.10.2014 за № 0010881702 є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі сплаченої ним суми судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0010861702, №0010871702 від 22.10.2014, видані Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф 0010891702 від 22.10.2014 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0010881702 від 22.10.2014, видані Васильківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 грудня 2014 р.