Постанова № 42265161, 03.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2014 року 810/5494/14

м. Київ

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Бучанське управління житлово-комунального господарства" Бучанської міської ради до Відділу Державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області про визнання неправомірними дій, скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство "Бучанське управління житлово-комунального господарства" Бучанської міської ради (далі - позивач, підприємство) з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій, скасування постанов.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії державного виконавця щодо винесення спірних постанов є протиправними, оскільки постанови винесено з порушенням визначеного законом строку. Просить визнати ці дії протиправними та скасувати постанови.

Представник позивача подав письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, позов просив задовольнити.

Представник відповідача подав заяву про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, у задоволенні адміністративного позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

У Відділі державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції у Київській області з 22.10.2013 по 28.07.2014 перебувало виконавче провадження з примусового виконання наказу №911/3028/13, виданого 15.10.2013 Господарським судом Київської області, про стягнення з КП «Бучанське управління житлово-комунального господарства» на користь ТОВ «Анкорбілд» заборгованості у розмірі 86835,17 грн (ВП №40374991, постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2013).

28 липня 2014 року державним виконавцем на підставі п.8 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення цього виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду у повному обсязі.

Після цього у порядку окремих виконавчих проваджень відповідачем 04.08.2014 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 8683,52 грн та постанову про стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій в розмірі 50,00 грн (ВП №44271328, ВП №44270812).

Не погоджуючись із цими постановами, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" (надалі – Закон).

Відповідно до ст.11 Закону державного виконавця зобов'язано вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною другою ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частинами першою та сьомою ст. 28 цього ж Закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 нього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

Аналогічний строк для винесення зазначених вище постанов передбачено також і в п.3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 40374991 закінчено ще 28.07.2014, а оскаржені постанови про відкриття виконавчого провадження №44271328 щодо примусового стягнення з позивача виконавчого бору та № 44270812 щодо примусового стягнення витрат на проведення виконавчих дій відповідачем винесено лише 04.08.2014, що суперечить приписам ст. ст. 25, 28 Закону.

Частиною п’ятою ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Згідно з п. 3.13.2. Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 цього розділу.

Тобто, повноваження державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з боржника витрат на організацію та проведення виконавчих дій, як і у випадку стягнення виконавчого збору, обмежені встановленим законодавством строком, який спливає по завершенню наступного робочого дня після завершення (закінчення) відповідного виконавчого провадження.

Ураховуючи те, що виконавче провадження № 40374991 закінчено 28.07.2014, а оскаржені постанова про відкриття виконавчого провадження №44270812 щодо примусового стягнення витрат на проведення виконавчих дій та постанова про відкриття виконавчого провадження №44271328 щодо стягнення виконавчого збору, відповідачем винесено не наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження, а лише 04.08.2014, тобто з порушенням встановленого законом строку, то суд дійшов висновку про їх протиправність, що утворює підстави для їх скасування.

Надаючи оцінку позовній вимозі про визнання протиправними дій, суд зазначає, що оскаржені дії державного виконавця по винесенню постанов про відкриття виконавчих проваджень фактично полягають у виготовленні тексту таких постанов та належного оформлення постанов (підписання, реєстрація тощо). Ці дії вже відбулися в минулому та призвели до виникнення певних правових наслідків (наявність відкритого виконавчого провадження).

Суд бере до уваги, що позивач на власний розсуд визначає як те, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, так і те, яким способом здійснити захист порушених прав. Проте, ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин. Закріплення частиною другою ст.2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Суд зазначає також, що принцип верховенства права, встановлений у ч.1 ст. 8 Конституції України, слід розуміти у взаємозв’язку з положеннями ст. 3 Конституції України. Саме так цей принцип викладено у ч.1 ст.8 КАС України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Отже, оскільки наслідком розв’язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного права позивача, то вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред’явлення позову з іншим предметом оскарження - щодо визнання протиправною та скасування такої постанови.

Тому суд визнає, що позовна вимога про визнання протиправними дій державного виконавця по винесенню постанов про відкриття виконавчого провадження задоволенню не підлягають як така, що не може призвести до захисту прав позивача, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Суд також зазначає, що спірні постанови про відкриття виконавчих проваджень від 04.08.2014 винесено відповідачем поза межами визначеного законом строку, тому вони суперечить наведеним вище вимогам ст. ст. 25, 28 Закону України “Про виконавче провадження”, отже є протиправними і підлягають скасуванню.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем сплачено за подання позовної заяви судовий збір, розмір якого згідно з приписами ст. 94 КАС України підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до частини задоволених позовних вимог. Судом задоволено одну з двох заявлених позовних вимог, тому відшкодуванню підлягають витрати в розмірі 50% сплаченого судового збору. Докази понесення позивачем інших судових витрат у справі відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції від 04.08.2014 за ВП №44271328 про стягнення виконавчого збору та від 04.08.2014 за ВП №44270812 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Бучанське управління житлово-комунального господарства" Бучанської міської ради судові витрати у сумі 36 (тридцять шість) грн 54 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.