Ухвала суду № 42265057, 23.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2014 рокусправа № 804/13028/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Хорунженко В.С. (дов від 11.07.2014)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Дніпротрансмаш» та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року

у справі № 804/13028/14

за позовом приватного акціонерного товариства «Дніпротранмаш»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області, Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області

третя особа Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Держаного казначейства України у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язати певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Дніпротранмаш» звернулось до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Дніпропетровській області, третя особа - Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська № 0000091501 від 18.04.2014;

- визнати право ПрАТ «Дніпротранмаш» на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по уточнюючим розрахункам на загальну суму 8302707 грн., в тому числі: за серпень 2012 року - 4447902 грн., вересень 2012 року - 1289958 грн., жовтень 2012 року - 898064 грн., листопад 2012 року - 1666783 грн.;

- зобов'язати ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська підготувати та подати до УДК у Жовтневому районі м.Дніпропетровська висновок із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 8302707 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на рахунок ПрАТ «Дніпротранмаш».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки від 19.03.2014 не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, зроблені всупереч економічній суті господарських операцій, тому спірне податкове повідомлення-рішення має бути скасоване.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 провадження в частині позовних вимог щодо визнання права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість закрито (т.2, а. с.81, 82).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2014 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська № 0000091501 від 18.04.2014. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду в частині задоволених позовних вимог мотивовано документальною доведеністю реальності господарських операцій, відсутністю дослідження відповідачем під час проведення перевірки первинних документів, наданих позивачем, наявністю судових рішень щодо безпідставності висновків акту перевірки контрагента позивача, на висновках якого базуються висновки акту перевірки ПрАТ «Дніпротранмаш».

В частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, постанову суду мотивовано тим, що на день вирішення спору обов'язок відповідача щодо надання органу державного казначейства висновку, на підставі якого здійснюється бюджетне відшкодування, не виник, тому відповідна вимога позивача є передчасною, адже фактично порушення права позивача на отримання зазначеної суми бюджетного відшкодування з ПДВ з боку органів Державної казначейської служби України станом на час звернення до суду та розгляду справи немає.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство «Дніпротрансмаш» та Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що ненадання податковим органом у передбачений законом термін до органу державного казначейства висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, є по своїй суті відмовою у вирішенні питання щодо бюджетного відшкодування зазначених сум, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про відшкодування заборгованості.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в апеляційній скарзі посилається на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позивних вимог в повному обсязі. Відповідач вважає, що суд першої інстанції не приділив належної уваги тому, що основним постачальником ПрАТ «Дніпротрансмаш» є ТОВ «Трансмаш», яким у період з липня по жовтень 2012 року сформовано податковий кредит ПДВ за рахунок взаємовідносин з підприємствами, що мають стан відмінний від основного. Крім того, право на відшкодування виникає лише при наявності фактичної сплати податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті такого податку згідно з положеннями Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в своїй апеляційній скарзі. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує, просить залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання відповідач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ДПІ Жовтневого району м. Дніпропетровська у період з 19.02.2014 по 12.03.2014 проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дніпротрансмаш» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, за результатами якої складений акт від 19.03.2014 № 958/15-1/21882406.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого податковий орган дійшов висновку, що ПАТ «Дніпротрансмаш» не має права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по уточнюючим розрахункам за серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року в сумі 8302707 грн., в тому числі за серпень 2012 року - 4447902,00 грн., вересень 2012 року - 1289958,00 грн., жовтень 2012 року - 898064,00 грн., листопад 2012 року - 1666783,00 грн.

Підставою для такого висновку стали дані перевірки контрагента позивача - ТОВ «Трансмаш» - акт від 14.12.2012 №4984/22-710/32887752 з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 01.11.2012 по взаємовідносинах з постачальниками ТОВ «Ангстрем Континенталь», з ТОВ «Старт-Д», з ТОВ «Ферріт-Д», з ТОВ «Ривс», з ТОВ «Матадор», з ТОВ «ВК «Віконні системи».

Актом від 14.12.2012 встановлено порушення ТОВ «Трансмаш» приписів цивільного та податкового законодавства з огляду на те, що по його контрагентах неможливе підтвердження реальності проведених господарських відносин підприємства із платниками податків, що мало місце в зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування, дефектністю первинних документів, що, на думку податківців, зазначену у цих актах, обумовлює безтоварність господарських операцій.

Посилаючись на вказані обставини, податковий орган в акті перевірки від 19.03.2014 зазначив, що згідно з положеннями Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України право на відшкодування виникає не з самого факту існування зобов'язання по сплаті такого податку, а лише при наявності фактичної сплати податку на додану вартість, у тому числі встановлення наявності у платника реальної можливості для сплати такого податку в межах ведення ним господарської діяльності, що не суперечить вимогам законодавства.

З метою підтвердження права на отримання права на бюджетне відшкодування податковий орган має дослідити фактичну сплату податку на додану вартість до бюджету постачальниками товарів та встановити правомірність здійснення такої сплати.

Фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, заальна сума ПДВ складає 8302707,00 грн.

З урахуванням встановлених обставин, а також наявних судових спорів щодо виявлених податковим органом фактів порушення ТОВ «Трансмаш» податкового законодавства, відповідач в акті перевірки від 19.03.2014 зазначив, що остаточні висновки щодо підтвердження сум бюджетного відшкодування підприємства по уточнюючим розрахункам за вказані періоди будуть зроблені після закінчення судового оскарження матеріалів перевірки по основному постачальнику ТОВ «Трансмаш».

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2014 № 0000091501, яким товариству відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 8302707 грн. (т.1, а. с.29).

З огляду на фактичні обставини справи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів, погоджується з судом першої інстанції, зважаючи на наступне.

Стосовно висновку суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження відповідачем в апеляційній скарзі.

Спір між сторонами виник з приводу правомірності віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за результати здійснення господарських операцій з ТОВ «Трансмаш».

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.п. 200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, правомірність визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правомірного визначення платником податків суми податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Дніпротрансмаш» мало господарські відносини з ТОВ «Трансмаш» за договором поставки № 1205/1 від 21.05.2012, за умовами якого ТОВ «Трансмаш» поставило ПрАТ «Дніпротрансмаш» товар: рама верхня в зборі (рама верхня в зборі - креслення 9908.01.00.000; механізми відкриття бортів - креслення 9908.06.00.000; розширений стінок лобових - креслення 9908.09.00.000; борти поздовжній - креслення 9908.10.00.000) та рама нижня в зборі (рама нижня в зборі - креслення 9908.02.00.000; передачі важільно-гальмові - креслення 9908.03.00.000; воздухопровідні гальма - креслення 9908.04.00.000; системи розвантаження - креслення 9908.05.00.000; установки автозчеплення - креслення 9908.07.00.000; замкові пристрої - креслення 9908.08.00.000) (т.1, а. с.91, 92).

Поставка товару відбувалась протягом періоду, який перевірявся відповідачем, і податок на додану вартість, сплачений у вартості вказаного товару, заявлений позивачем до бюджетного відшкодування в уточнюючих розрахунках до податкової звітності товариства за липень-листопад 2012 року.

Фактичне виконання договору підтверджується наступними документами: специфікаціями, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі, банківськими виписками, що свідчать про оплату товару (т.1, а. с.93-165).

Означені документи долучені до матеріалів справи, досліджені судом першої інстанції, їх наявність в ході перевірки відповідачем не заперечується, як не заперечується і факт використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаним вище підприємством - контрагентом, відображення позивачем операцій з отримання обумовленого договорами товару у відповідних періодах в бухгалтерському та податковому обліках відповідачем не спростовані.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

В подальшому придбаний товар реалізований позивачем в межах укладеного контакту з ЗАТ «Уральська більшогрузна техніка-Уралвагонзавод», м. Нижній Тагіл, Росія, № 1-025 від 21.05.2012, що також підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, контактом № 1-025 від 21.05.2012, специфікаціями до контракту, банківськими виписками, виписками з рахунку, вантажними митними деклараціями, відповідачем не спростовується,

На момент укладення позивачем та реалізації вказаного вище договору з ТОВ «Трансмаш» № 1205/1 від 21.05.2012 вказаний контрагент мав зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Трансмаш» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та вказаним підприємством дотримані. Крім того, господарське зобов'язання з поставки товару не містить ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Також зазначений вище договір поставки, укладений позивачем, не містить умов та ознак, які б свідчили про його суперечність інтересам держави та суспільства, або порушував публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони правочину перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні правочину. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони правочину про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання правочину, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладений позивачем з ТОВ «Трансмаш» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та ТОВ «Трансмаш», вчинені на виконання договору поставки, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку ТОВ «Трансмаш», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідної суми до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують закупівлю обумовленого договором товару у ТОВ «Трансмаш» та їх використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з вказаним контрагентом.

Щодо посилання відповідача на акт перевірки контрагента позивача ТОВ «Трансмаш» як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Виявлені податковим органом та зафіксовані у акті перевірки 14.12.2012 №4984/22-710/32887752 обставини щодо контрагента позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і вказаним контрагентом.

В акті перевірки від 19.03.2014 не наведені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Крім того, колегія суддів, як і суд першої інстанції, звертає увагу, що за висновками акту перевірки ТОВ «Трансмаш» від 14.12.2012 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення, які оскаржені ТОВ «Трансмаш» у судовому порядку і скасовані судовими рішення, які набрали законної сили - постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2013 у справі №804/1/13-а, ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 у справі №804/1/13-а (т.1, а. с.74-78). Судом у вказаних справах встановлено факт реальності господарських правовідносин між ТОВ «Трансмаш» та його контрагентами.

Таким чином, факти, на які посилається відповідач, не можуть бути обставинами, що беззаперечно вказують на неправомірне формування позивачем податкового кредиту, не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит і, відповідно, на бюджетне відшкодування.

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту і бюджетне відшкодування в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, послуги, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення податку на додану вартість яке дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позивачем правомірно до податкового кредиту включено суму податку на додану вартість з вартості придбаного ним товару, яка підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, та відображено в податковому обліку.

Відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Наведене свідчить про безпідставність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення № 0000091501 від 18.04.2014 та про обґрунтоване задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині його визнання протиправним та скасування, а також про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська.

Стосовно апеляційної скарги ПрАТ «Дніпротрансмаш» колегія суддів зазначає наступне.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції повністю і прийняти нову постанову про задоволення всіх позовних вимог, у т. ч. в частині позовних вимог, по яких закрито провадження у справі ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 (про визнання право ПрАТ «Дніпротрансмаш» на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по уточнюючим розрахункам на загальну суму 8 302 707 грн., в тому числі: за серпень 2012 року - 4 447 902 грн., вересень 2012 року - 1 289 958 грн., жовтень 2012 року - 898 064 грн., листопад 2012 року - 1 666 783 грн.).

Вказана ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 у визначені законом строки позивачем не оскаржена, внаслідок чого набрала законної сили у відповідності до ст.254 КАС України.

Зі змісту ж даної апеляційної скарги вбачається фактичне оскарження товариством постанови суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання податкового органу підготувати та подати до органів ДКУ висновку на вищевказану суму, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З положень п.п.200.10, 200.12, 200.13 ст.200 ПК України вбачається, що обов'язок надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету у податкового органу виникає лише після проведення останнім перевірки заявлених платником податків у податковій декларації даних щодо суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, у п.200.15 ст.200 ПК України встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу казначейства подається податковим органом лише у разі відсутності порушень за результатами проведеної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації платником податків.

У разі, якщо орган ДПС такі порушення виявляє, виноситься податкове повідомлення-рішення у відповідності до ст.54 ПК України, яке може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку. І якщо результати такого оскарження будуть на користь платника податків у податкового органу виникає обов'язок надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету такому платнику податків.

З огляду на те, що за результатами перевірки податковий орган виявив порушення, у останнього не виникав обов'язок по наданню вищевказаних висновків третій особі, тому колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що вимога позивача щодо зобов'язання податкового органу підготувати та подати до органів ДКУ висновку на вищевказану суму, що підлягає відшкодуванню з бюджету є передчасною, оскільки в даному випадку права товариства на отримання бюджетного відшкодування через неподання вказаних висновків ще не порушувались.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, відповідно, для задоволення апеляційної скарги ПрАТ «Дніпротрансмаш».

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року у даній справі.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги приватного акціонерного товариства «Дніпротрансмаш» та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі № 804/13028/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко