Постанова № 42264882, 06.01.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 січня 2015 р. № 820/19482/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого – Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання – Ділбарян А.О.,

з викликаних по повідомлених сторін ніхто не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьк Головного управління Міндоходів у Луганській області,

Управління державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області

про визнання дій протиправними та стягнення суми ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів, Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьк Головного управління Міндоходів у Луганській області, Управління державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому просить суд:

- визнати дії суб'єкта владних повноважень, а саме Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьк Головного управління Міндоходів у Луганській області, протиправними;

- стягнути з бюджету надлишкове сплаченого податку на додану вартість Товариство з відповідальністю "Кларіант Україна" (ЄДРПОУ 31337612) за червень 2014 р. в розмірі 1260032,0 грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача вказав, що позивачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року із уточнюючим розрахунком та заявою бюджетного відшкодування, яка становить 1260032,0 грн. Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьк ГУ Міндоходів у Луганській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої не встановлено порушень при відображенні ТОВ "Кларіант Україна" у декларації за червень 2014 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1260032,0 грн. Таким чином, позивач вважає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" є всі правові підстави на отримання бюджетного відшкодування за червень 2014 року.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник першого відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, надав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. Згідно наданих до суду заперечень пояснив, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки узагальненої інформації щодо обсягів бюджетного відшкодування ПДВ по ТОВ "Кларіант Україна" до ДПІ у м. Сєвєродонецьк ГУ Міндоходів у Луганській області не надходило.

В судове засідання представник другого відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не прибув, заперечень проти позову не надав.

Відповідно до ч. 4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

На підставі вищевикладеного, відповідно до положень ст.41, ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що 21.07.2014 року позивачем в електронному вигляді направлено на адресу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьк Головного управління Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на суму 1260131,0 грн., які були отримані останнім 21.07.2014 року, про що свідчать квитанції №1.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" 19.08.2014 року в електронному вигляді до першого відповідача був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, який було отримано ДПІ у м. Сєвєродонецьк Головного управління Міндоходів у Луганській області 19.08.2014 року о 14:24 год., що підтверджується квитанцією №2. (а.с.47), із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1260032,0 грн.

Згідно п. 200.11. ст. 200 Податкового кодексу України За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом з матеріалів справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьк Головного управління Міндоходів у Луганській області на підставі п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в сумі 1260032,0 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за червень 2014 року, та з урахуванням уточнюючого розрахунку податковий зобов’язань з ПДВ поданий за червень 2014 року, за результатами якої відповідачем складено акт № 1163/12-14-15-03/14-31337612 від 11.09.2014 року.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про відсутність порушень при відображенні ТОВ "Кларіант Україна" у декларації за червень 2014 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1260032,0 грн.

Тобто, відповідно до висновків акту перевірки, позивач правомірно відобразив в декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року, з урахуванням уточнюючого розрахунку, суму бюджетного відшкодування, що підлягає перерахуванню на його банківський рахунок.

Відповідно до пояснень представника позивача та письмових заперечень представника другого відповідача, підприємство на дату подання позовної заяви не отримало суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1260032,0 грн.

Перевіряючи оскаржувані дії першого відповідача на відповідність приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно абзацу 2 підпункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України та згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 р. "Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість" відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Відповідно до п. 14.1.18 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V Податкового кодексу України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПКУ.

Зокрема, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. 200.10 - 200.13 статті 200 ПКУ протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

У відповідності до п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

З метою реалізації положень зазначеного Кодексу постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 р. №39 (набрала чинності з 27.01.2011р.) затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість та розроблено спільний наказ ДПАУ та ДКУ від 03.02.2011 р. №68/23, (набрав чинності 04.03.2011 р.).

Згідно зазначених документів затверджено Порядок формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках.

Відповідно до п.2 Порядку, органи державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом місяця, виходячи з наявних матеріалів, що можуть свідчити про підтвердження нарахування бюджетного відшкодування, забезпечують подання до центрального органу державної податкової служби зведеної інформації про можливі загальні обсяги відшкодування податку на додану вартість коштами у кожному регіоні у розрізі платників (щодо яких наявні зазначені матеріали) за деклараціями, сума заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за якими з урахуванням уточнюючих розрахунків становить 100 тис. грн. і більше (далі - інформація).

Відповідно до п.3 Порядку, структурний підрозділ центрального органу державної податкової служби, який здійснює адміністрування облікових та звітних показників, після отримання інформації здійснює протягом трьох робочих днів: формування вихідних форм інформації; контроль за відповідністю сум в інформації даним офіційних звітів центрального органу державної податкової служби; передачу інформації структурним підрозділам центрального органу державної податкової служби для проведення ретельного аналізу, за результатами якого відповідні підрозділи надають наявні матеріали структурному підрозділу центрального органу державної податкової служби, який адмініструє відшкодування податку на додану вартість, для узагальнення; направляє отримані від структурного підрозділу центрального органу державної податкової служби, який адмініструє відшкодування податку на додану вартість, узагальнені матеріали органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Центральний орган державної податкової служби не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснює формування узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість окремо за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, іншими платниками та платниками, у яких суми до бюджетного відшкодування заявлені в період дії Закону України "Про податок на додану вартість" та залишились невідшкодованими. Зазначену інформацію на постійній основі (щоденно) не пізніше наступного робочого дня після її формування направляє: до Державного казначейства України; одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

Відповідно наданих письмових заперечень представника першого відповідача, узагальнені матеріали щодо можливих обсягів відшкодування грошовими коштами по суб’єктам підприємницької діяльності, щодо яких наявні зазначені матеріали за деклараціями, а саме, по ТОВ "Кларіант Україна" на суму невідшкодованого ПДВ 1260032,0 грн. було сформовано та направлено 25.09.2014 року до ГУ МД у Луганській області, а узагальненої інформації щодо обсягів бюджетного відшкодування ПДВ по ТОВ "Кларіант Україна" до ДПІ у м. Сєвєродонецьк Головного управління Міндоходів у Луганській області не надходило.

Суд не враховує твердження першого відповідача при вирішенні спору щодо неможливості бюджетного відшкодування суми з ПДВ через ненадходження узагальненої інформації щодо обсягів бюджетного відшкодування ПДВ від органів Міндоходів України, оскільки недотримання вимог вказаного Порядку збоку відповідача (на різних рівнях) стосовно не отримання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, не повинно порушувати права та інтереси підприємства позивача по справі.

За таких обставин суд враховує, що право на відшкодування від'ємної різниці податку є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантовано ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 р. і відповідно до положень Конституції України є частиною національного законодавства.

Неправомірне неповернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушило право власності юридичної особи, зокрема на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень вищевказаних Законів.

Суд звертає увагу на те, що позивач по справі виконав всі вимоги та умови, визначені чинним законодавством України, для отримання відшкодування ПДВ з бюджету.

Зміст статті 25 Бюджетного кодексу України закріплює положення про те, що Державне казначейство здійснює безспірне списання з рахунків, на яких обліковуються гроші Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, Державна казначейська служба України, відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Пунктом 7 зазначеного Положення визначено, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

Таким чином, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право позивача порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому вимога про стягнення заборгованості є належним способом захисту цього права.

Така ж позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 24.02.2009р. №09/81.

Отже, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України належним способом захисту прав позивача є саме стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 1260032,0 грн.

Щодо позовних вимог про визнання дій суб'єкта владних повноважень, а саме Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьк Головного управління Міндоходів у Луганській області протиправними, суд зазначає, що позивач в своїх вимогах взагалі не вказує якими діями порушені права товариства та не конкретизує які саме дії просить визнати протиправними, у зв’язку з чим вказані вимоги є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб’єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначені обставини справи, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьк Головного управління Міндоходів у Луганській області, Управління державної казначейської служби України у м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та стягнення суми - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" (код ЄДРПОУ 31337612, адреса: вул. Пивоварова, буд. 5-ИЗ/1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93403) суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2014 року в розмірі 1260032,0 грн. (один мільйон двісті шістдесят тисяч тридцять дві гривні 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кларіант Україна" (код ЄДРПОУ 31337612) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487.20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 12 січня 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко