Рішення № 42264706, 29.12.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2014 року Справа № 925/1647/14

Господарський суд Черкаської області в складі судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Лавріненку С.І., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 за договором (адвокат), відповідача - Лещинського О.Й., Шамова О.А. за довіреностями, третьої особи - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроко» до спілки колективних власників «Міжгір'я», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» про стягнення 1771795 грн. 20 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агроко» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до спілки колективних власників "Міжгір'я" (далі - відповідач), про стягнення, на підставі кредитного договору № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 04.12.2012 року та договору про відступлення прав вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1 від 21.02.2014 року, 1088961 грн. 42 коп. простроченої заборгованості за кредитом (тіло), 96425 грн. 30 коп. простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, 151565 грн. 86 коп. нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 300000 грн. штрафу за невиконання умов кредитного договору, 23007 грн. 03 коп. 3% річних від простроченої суми, 157158 грн. 77 коп. інфляційних втрат за період прострочення з 29.03. по 15.09.2014 року, що разом складає 1817118 грн. 38 коп., та відшкодування понесених судових витрат.

Ухвалами суду від 13.11.2014 року повернено відповідачу без розгляду його зустрічну позовну заяву (т. 1 а.с. 83-85, 94-96) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит» (т. 1 а.с. 97-98).

20.10.2014 року позивач подав заяву про забезпечення позову (т. 1 а.с. 45-46), у якій просив накласти арешт на кошти та майно відповідача, які виступають предметом забезпечення виконання зобов'язань останнього за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 04.12.2012 року.

10.12.2014 року позивачем подана заява про зменшення розміру позовних вимог (т. 2 а.с. 1-3), у якій він остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь 1771795 грн. 20 коп., з яких: 1088961 грн. 42 коп. простроченої заборгованості за кредитом (тіло), 107960 грн. 47 коп. простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, 143575 грн. 20 коп. нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 300000 грн. штрафу за невиконання вимог п.3.3.6, 3.3.12, 3.3.13 кредитного договору, відповідно до умов п. 4.3 кредитного договору (відповідальність сторін), 16423 грн. 52 коп. 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, 114874 грн. 59 коп. інфляційного збільшення суми боргу від простроченої суми за весь час прострочення, та відшкодувати судові витрати: 35435 грн. 90 коп. судового збору за подання позову, 1827 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 3000 грн. витрат на адвоката.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог відповідає його праву, встановленому ст.22 ГПК України, і прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити позовні вимоги з врахуванням заяви про їх зменшення (т. 2 а.с. 1-3), поданих письмових пояснень до позову (т. 1 а.с. 162-163), письмових заперечень на відзив відповідача (т. 2 а.с. 14-22), також просив при винесенні рішення вжити заходи до забезпечення позову, згідно раніше поданої заяви.

Відповідач в особі своїх представників подав письмовий відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 168-169) і додатковий відзив (т. 2 а.с. 129-131), в яких заперечували проти позову з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог, зокрема:

позивачем невірно визначено суму основного боргу, нараховані банківські проценти і штрафні санкції є неправомірними, їх розрахунки помилкові;

існуючу заборгованість в сумі 1098641, 08 грн. позивач сплатив банку як поручитель по кредитному зобов'язанню відповідача, тому має право лише на зворотну вимогу (регрес), а не на підставі договору про відступлення прав вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1 від 21.02.2014 року;

зобов'язання відповідача щодо сплати позивачу боргу в сумі 1098641, 08 грн. по кредитному договору № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 04.12.2012 року, право вимоги позивача по якому до відповідача виникло на підставі договору про відступлення прав вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1 від 21.02.2014 року, припинені зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк виконання якої настав, відповідно до заяви про це № 199 від 03.12.2014 року;

про відступлення права вимоги відповідач не був повідомлений належним чином;

дії позивача щодо стягнення суми спірних коштів носять злочинний характер, спрямовані на незаконне заволодіння майном відповідача.

В засіданнях суду представники відповідача позовні вимоги не визнали і просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у письмовому відзиві та доповненнях до нього, заперечили проти задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, та, у разі задоволення позову судом. просили зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, оскільки збитки позивачу не завдані.

Третя особа письмових пояснень по суті позовних вимог не подала, явку представника у судове засідання без поважних причин не забезпечила.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

04.12.2012 року публічне відкрите акціонерне товариство «Банк національний кредит», як «банк» або «кредитор» з однієїсторони, та спілка колективних власників «Міжгір'я», як «позичальник» з другої сторони, уклали договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 214ю/2012/05-1904/2-1 (далі - кредитний договір, т. 1 а.с. 11-16, 48-52). За умовами статті 1 кредитного договору банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (надалі -«кредит») на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами. Кредит здійснюється окремими частинами («траншами»), зі сплатою 32% річних та комісій, в розмірі та порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку № 1 до цього договору і є його невід'ємною складовою частиною, в межах максимального ліміту заборгованості до 3500000 грн., з кінцевим терміном повернення всіх траншів кредиту до 03.12.2013 року.

Статтею 4 кредитного договору його сторони погодили умови своєї відповідальності, зокрема, пунктами 4.2. і 4.3. - обов'язок позичальника щодо сплати пені і штрафу у розмірі і за наявності обставин, визначених цим договором. Пунктом 4.4. статті 4 кредитного договору сторони також погодили, що у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених п.п. 3.3.2.-3.3.18. цього договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договрів, визначених п. 1.3. цього договору, протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія договору припиняється.

Договорами № 1 від 25.06.2013 року і № 2 від 29.11.2013 року (т. 1 а.с. 17-18, 19-20) сторонами внесено зміни до кредитного договору в частині підпунктів 1.1.1. та 1.1.2. пункту 1.1. статті 1 кредитного договору щодо визначення ставки процентів річних, графіку погашення траншів і кінцевого терміну погашення всіх траншів - 03.12.2013 року, а також доповнено пункт 1.3. статті 1 кредитного договору підпунктами 1.3.5. і 1.3.6. щодо умов забезпечення зобов'язань позичальника.

Відповідно до пункту 1.3. статті 1 кредитного договору, для забезпечення виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором були укладені:

договір поруки № 04-1905/1-4 від 04.12.2012 року між публічним акціонерним товариством «Банк національний кредит», як кредитором з однієї сторони, спілкою колективних власників «Міжгір'я», як позичальником з другої сторони, сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агроко», як поручителем з третьої сторони, згідно якого, поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором (т. 2 а.с. 41-43);

іпотечний договір № 04-1908/1-1 від 04.12.2012 року між публічним акціонерним товариством «Банк національний кредит», як іпотекодержателем або «банк» з однієї сторони, та спілкою колективних власників «Міжгір'я», як іпотекодавцем з другої сторони (т. 1 а.с. 55-59);

іпотечний договір № 04-1909/1-1 від 04.12.2012 року між публічним акціонерним товариством «Банк національний кредит», як іпотекодержателем або «банк» з однієї сторони, та спілкою колективних власників «Міжгір'я», як іпотекодавцем з другої сторони (т. 1 а.с. 124-127);

іпотечний договір № 04-1910/1-1 від 04.12.2012 року між публічним акціонерним товариством «Банк національний кредит», як іпотекодержателем або «банк» з однієї сторони, та спілкою колективних власників «Міжгір'я», як іпотекодавцем з другої сторони (т. 1 а.с. 60-64);

договір застави великої рогатої худоби № 04-401/1-1 від 25.06.2013 року між публічним акціонерним товариством «Банк національний кредит», як заставодержателем з однієї сторони, та спілкою колективних власників «Міжгір'я», як заставодавцем з другої сторони, додаток № 1 від 25.06.2013 року до нього (т. 1 а.с. 65-68, 107-108, т. 2 а.с. 71-77, 78);

договір застави майнових прав № 04-824/1-1 від 29.11.2013 року між публічним акціонерним товариством «Банк національний кредит», як заставодержателем з однієї сторони, сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агроко», як заставодавцем з другої сторони, що виступає майновим поручителем за зобов'язаннями спілки колективних власників «Міжгір'я», як позичальника по кредитному договору (т. 2 а.с. 45-46, 50).

Іпотечні договори № 04-1908/1-1 від 04.12.2012 року, № 04-1909/1-1 від 04.12.2012 року, № 04-1910/1-1 від 04.12.2012 року посвідчено приватним нотаріусом Чорнобаївського районного нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі, відповідно, за № 3280, № 3274, № 3277, у зв'язку з посвідченням цього договору іпотеки нотаріусом накладена заборона відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, яка зареєстрована, відповідно, в реєстрі за № 3282, № 3276, № 3279.

21.02.2014 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агроко», як «новий кредитор» з однієї сторони, та публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит», як первісний кредитор, з другої сторони, уклали договір про відступлення права вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1. За цим договором, згідно з п.п. 2.1.- 2.3., новий кредитор одержав право вимоги від боржника належного виконання у повному обсязі за кредитним договором і договорами забезпечення, визначеними у додатку № 1 до цього договору, в т. ч. повернення основної суми кредиту, сплати процентів, комісій, пені та штрафів, передбачених кредитним договором, право за яким відступається, в тому числі у разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (застави) і задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки (застави) на умовах, визначених договором забезпечення (т. 1 а.с. 22-23, 24).

Того ж дня, 21.02.2014 року, відповідно до п. 5.1.1. договору про відступлення права вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1, сторони цього договору здійснили прийом-передачу документів в кількості 27 найменувань, які підтверджують право вимоги до боржників, про що складено відповідний акт (т. 1 а.с. 183-184).

Із довідок банка № 05.1-05/781 від 21.02.2014 року, № 05.1-05/797 від 24.02.2014 року, виписок по особовому рахунку відповідача за період з 04.12.2012 по 21.02.2014 року, меморіальних ордерів (т. 1 а.с. 116-123, 179, 180, т. 2 а.с. 63, 64) вбачається, що станом на 21.02.2014 року заборгованість відповідача по кредитному договору становила: за наданим кредитом 1088961,42 грн., за нарахованими відсотками 9679,66 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 04.12.2013 року по 30.01.2014 року - 22883,10 грн., штраф за невиконання п.п. 3.3.6. п. 3.3. ст.. 3 кредитного договору - 75000 грн. Прострочена заборгованість по кредиту і відсоткам винесена на відповідні рахунки відповідача.

Платіжним дорученням № 4 від 21.02.2014 року позивачем перераховано банку кошти по договору про відступлення права вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1 від 21.02.2014 року в сумі 1098641,08 грн. (т. 1 а.с. 25).

Із довідки банку № 05.1-05/3725 від 11.12.2014 року (т. 2 а.с. 128) вбачається, що договір поруки № 04-1905/1-4 від 04.12.2012 року, укладений між банком і позивачем в рахунок забезпечення належного виконання зобов'язань відповідачем за кредитним договором, 21.02.2014 року був припинений у зв'язку з припиненням забезпеченого ним зобов'язання.

21.02.2014 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агроко», як «новий іпотекодержатель (заставодержатель)» з однієї сторони, та публічне акціонерне товариство «Банк національний кредит», як «первісний іпотекодержатель (заставодержатель)», з другої сторони, уклали договори про відступлення права вимоги за іпотечними договорами № 04-1908/1-1, № 04-1909/1-1, № 04-1910/1-1 від 04.12.2012 року, договір застави великої рогатої худоби № 04-401/1-1 від 25.06.2013 року (т. 1 а.с. 128-129, 130, 131-132, 133, 134-135, 136, 140-141, 142).

24.02.2014 року за вих. № 04-06/470 банк вручив відповідачу письмове повідомлення (інформування) про відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, яке отримане останнім 25.02.2014 року за вх. № 8 (т. 1 а.с. 26).

26.02.2014 року позивач за вих. № 166 вручив відповідачу повідомлення - вимогу про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання з наміром звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження (т. 1 а.с. 27-28), в якому повідомив відповідача про наявність простроченої заборгованості перед ним за кредитним договором і договором про відступлення права вимоги станом на 26.02.2014 року у розмірі 1196524,18 грн., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом в сумі 1088961,42 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 9679,66 грн., пені і штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань - 97883,10 грн., просив відповідача в 30-и денний строк з моменту отримання вимоги в повному обсязі сплатити зазначену суму заборгованості. Повідомлення - вимога отримана відповідачем в той же день, зареєстрована за вх. № 9.

12.09.2014 року за вих. № 777 від 11.09.2014 року позивачем засобами поштового зв'язку повторно направлено відповідачу претензію № 2 з додатками (т. 1 а.с. 29-30, 31-32) про сплату заборгованості, яка станом на 11.09.2014 року складала 1636952,58 грн.

Повідомлення-вимога № 166 від 26.02.2014 року і претензія № 2 від 12.09.2014 року відповідачем не визнані і не виконані.

За розрахунками позивача (т. 2 а.с. 11-13), спірна заборгованість відповідача по кредитному договору в період з 04.12.2013 року по 11.09.2014 року складає 1771795 грн. 20 коп., з яких: 1088961 грн. 42 коп. простроченої заборгованості за кредитом (тіло), 107960 грн. 47 коп. простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, 143575 грн. 20 коп. нарахованої пені, 300000 грн. штрафу, 16423 грн. 52 коп. 3% річних від простроченої суми, 114874 грн. 59 коп. інфляційних втрат від простроченої суми за весь час прострочення з 29.03. по 11.09.2014 року.

03.12.2014 року за вих. № 199 відповідачем засобами поштового зв'язку направлено позивачу заяву про припинення зобов'язання зарахуванням, за змістом якої відповідач заявив про припинення зобов'язання відповідача щодо сплати позивачу боргу в сумі 1098641, 08 грн. по кредитному договору № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 04.12.2012 року, право вимоги позивача по якому до відповідача виникло на підставі договору про відступлення прав вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1 від 21.02.2014 року, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк виконання якої настав, по договору оренди майна б/н від 14.10.2011 року та угоди про співробітництво і організацію взаємовідносин від 01.04.2014 року, договору купівлі-продажу від 14.10.2014 року, згідно з якими заборгованість позивача перед відповідачем складає 582091,91 грн. (т. 1 а.с. 170, 171).

09.12.2014 року позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку лист - заперечення за вих. № 1221 від 08.12.2014 року на заяву про припинення зобов'язання зарахуванням № 199 від 03.12.2014 року з мотивів не підтвердження її первинними документами бухгалтерського обліку (т. 2 а.с. 51-52, 53-54).

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 04.12.2012 року (кредитного договору) та договору про відступлення права вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1 від 21.02.2014 року, вимоги позивача та заперечення відповідача витікають із суті їх прав та обов'язків за цими договорами.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань кредиту, застави і поруки, загальні положення про кредит, як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 2 глави 71, а також розділами IV, V та ст.ст. 346, 347 ГК України, про заставу і іпотеку, як окремий вид застави, - параграфом 6 глави 49, про поруку - параграфом 3 глави 49, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 1, 2 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст.ст. 193, 202 ГК, ст.ст. 509, 525, 526, 598 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514, ч. 1 ст. 516, ч. 1 ст. 518 ЦК України: кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Цивільним кодексом України також визначено, що: зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч.ч.1, 2 ст. 601); не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, передбачених ст. 602; у разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги (ч.ч. 1, 2 ст. 603).

Станом на 21.02.2014 року, тобто на момент укладення договору про відступлення права вимоги, заборгованість відповідача по кредитному договору становила: за наданим кредитом 1088961,42 грн., за нарахованими відсотками 9679,66 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 04.12.2013 року по 30.01.2014 року - 22883,10 грн., штраф за невиконання п.п. 3.3.6. п. 3.3. ст. 3 кредитного договору - 75000 грн. Станом на 11.09.2014 року розмір пені склав 143575 грн. 20 коп. Отже, відповідно до викладених обставин справи, вищенаведених норм законодавства вимогу позивача в цій частині суд вважає обґрунтованою, доказаною і такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача в частині стягнення 16423 грн. 52 коп. 3% річних, 114874 грн. 59 коп. інфляційних втрат від простроченої суми кредиту за весь час прострочення з 29.03. по 11.09.2014 року, за встановлених обставин справи, відповідає приписам ч. 2 ст. 626 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним, тому підлягає задоволенню також.

Вимога позивача в частині стягнення (107960,47-9679,66) 98280 грн. 81 коп. простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, (300000-75000) 225000 грн. штрафу суперечить приписам ст. 512 ЦК України, тому в цій частині суд відмовляє за необґрунтованістю.

Згідно з підпунктом 6.4.2. пункту 6.4. статті 6 договору про відступлення права вимоги № 05.1-28ю/2014/2-1 від 21.02.2014 року, банк як первісний кредитор заявив та гарантував, що станом на дату укладення цього договору боржник, яким є відповідач, права вимоги до якого відступаються за цим договором, не має будь-яких зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, до первісного кредитора, за яким можна провести відповідне зарахування на день підписання цього договору.

Заява відповідача про зарахування зустрічної однорідної вимоги відповідає вимогам норм статей 202, 598, 601 ЦК України, статті 203 ч. 3 ГК України, має ознаки одностороннього правочину, який має наслідком припинення зобов'язань, згоди позивача для зарахування не потребує. Проте, зазначена вимога заявлена відповідачем всупереч нормам ч. 1 ст. 518, ч. 1 ст. 603 ЦК України. Крім того, вимога про зарахування зустрічної однорідної вимоги заявником повинна бути обґрунтована і підтверджена належними і допустимими доказами, чого відповідачем не зроблено.

Пунктом 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» до відома господарських судів доведено, що заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом.

Відтак, відповідно до встановлених обставин справи та вимог законодавства суд заперечення відповідача в частині припинення спірного зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги вважає необґрунтованим, недоказаним і з цих підстав відхиляє.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладених обставин справи суд вважає, що спірна вимога позивача відповідає вищенаведеним приписам законодавства, заявлена з дотриманням умов кредитного договору і договору про відступлення права вимоги, тому визнає позов обґрунтованим, доказаним і задовольняє частково, заперечення відповідача визнає безпідставними і відхиляє.

Приймаючи до уваги попередній висновок про часткове задоволення позову, суд, відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України, визнає також обґрунтованою, доказаною і такою що підлягає задоволенню заяву про забезпечення позову

При подачі позову позивачем заявлено до стягнення 1817118 грн. 38 коп., заявою вх. № 27812 від 10.12.2014 року, прийнятою судом, зменшено розмір позовних вимог до 1771795 грн. 20 коп.

Згідно з абз. 2 п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню. Враховуючи викладене підлягає поверненню позивачу 906 грн. 48 коп. сплаченого судового збору.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно задоволеній частині позову, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 28970 грн. 29 коп. за подачу позову, 1827 грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, 3000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, що разом складає 33797 грн. 29 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 66, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з спілки колективних власників «Міжгір'я», ідентифікаційний код юридичної особи 03793550, місцезнаходження: 19951, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Скородистик, вул. Леніна, буд. 30, р/р 260096513301 в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331832 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроко», ідентифікаційний код юридичної особи 31561188, місцезнаходження: 19934, Черкаська область, Чорнобаївський район с. Мельники, р/р 26004711920623 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805 - 1088961 грн. 42 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 9679 грн. 66 коп. простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, 143575 грн. 20 коп. пені, 75000 грн. штрафу, 16423 грн. 52 коп. 3% річних, 114874 грн. 59 коп. інфляційних втрат, 33797 грн. 29 коп. судових витрат.

Заяву позивача про забезпечення позову задовольнити:

накласти арешт на кошти спілки колективних власників «Міжгір'я», ідентифікаційний код юридичної особи 03793550, місцезнаходження: 19951, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Скородистик, вул. Леніна, буд. 30 на його поточному рахунку № 260096513301 в ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331832 в межах суми 1482311 грн. 68 коп.;

накласти арешт на 790 штук корів, розміщених в с. Червоногірка Чорнобаївського району Черкаської області, що перебувають у власності спілки колективних власників «Міжгір'я», ідентифікаційний код юридичної особи 03793550, місцезнаходження: 19951, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Скородистик, вул. Леніна, буд. 30, які виступають предметом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 04.12.2012 року;

накласти арешт на комплекс МТФ, загальною площею 13012 м. кв., розташований в с. Іракліїв Чорнобаївського району Черкаської області, вул.. Леніна, 209, що перебуває у власності спілки колективних власників «Міжгір'я», ідентифікаційний код юридичної особи 03793550, місцезнаходження: 19951, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Скородистик, вул. Леніна, буд. 30, який виступає предметом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 04.12.2012 року;

накласти арешт на комплекс МТФ, загальною площею 11814,9 м. кв., розташований в с. Червоногірка Чорнобаївського району Черкаської області, вул. Жуковського, 64, що перебуває у власності спілки колективних власників «Міжгір'я», ідентифікаційний код юридичної особи 03793550, місцезнаходження: 19951, Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Скородистик, вул. Леніна, буд. 30, який виступає предметом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 214ю/2012/05-1904/2-1 від 04.12.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення 98280 грн. 81 коп. простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, 225000 грн. штрафу, 6465 грн. 61 коп. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 12.01.2015 року.

Суддя В.М. Грачов