Рішення № 42264703, 06.01.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2015 р. Справа № 923/1694/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Довгань О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація", місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Кутузова, 2-А; індентифікаційний код 34458071

до: Управління освіти Херсонської міської ради, місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Комунарів, 15; ідентифікаційний код 02146713

про стягнення 328442,09 грн. за договором про закупівлю послуг з постачання пари та гарячої води

за участю представників сторін:

від позивача - Хмаро А.С. дов. б/н від 11.11.2014 року

від відповідача - Бескоровайний В.О. дов. № 93/01-40 від 05.02.2014 року

Приватне підприємство "Херсонтеплогенерація (далі - позивач, постачальник) звернувся з позовом до Управління освіти Херсонської міської ради (далі - відповідач, замовник) про стягнення 348530,52 грн. заборгованості за договором про закупівлю послуг з постачання пари і гарячої води, з яких: 265179,59 грн. основного боргу, 33273,35 грн. пені, 4709,01 грн. 3% річних та 43375,57 грн. інфляційних втрат.

Позивачем заявою від 22 грудня 2014 року зменшено позовні вимоги до 254171,80 грн. основного боргу, 30317,66 грн. пені, 39545,55 грн. інфляційних втрат та 4407,08 грн. 3% річних. Нова ціна позову становить 328442,09 грн.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи їх порушенням відповідачем ст.ст. 509, 510, 625, 626, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 198, 199, 217, 218, 229 Господарського кодексу України, договірних зобов'язань.

Відповідач позовні вимоги визнав частково в сумі 254171,74 грн. основного боргу, зазначив, що причиною заборгованості стало вичерпання лімітів призначення на оплату теплопостачання в зв'язку із стягненням заборгованості на виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 27.09.2012 р., вказана сума боргу знаходиться на рахунку відповідача, але оплата не здійснена через зміну позивачем реквізитів, наголосив на недотриманні позивачем заходів досудового врегулювання спору та договірних умов з відтермінування платежів.

Справу розглянуто в судових засіданнях 02.12.2014 р., 23.12.2014 р. та 06.01.2015 р.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

20 грудня 2013 року, між Приватним підприємством "Херсонтеплогенерація" та Управлінням освіти Херсонської міської ради було укладено Договір № 2343 про закупівлю послуг з постачання пари і гарячої води для потреб освітніх закладів управління освіти Херсонської міської ради (надалі-Договір) (а.с. 27-30).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Позивач зобов'язався у 2014 році надати Відповідачу послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) у вигляді теплової енергії у Суворовському районі, в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов'язався - прийняти і оплатити такі послуги в терміни, передбачені цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору було визначено, що кількість (обсяг) послуг, які надаються за цим Договором становить 1703,473 Гкал.

Згідно із пунктом 3.1. Договору, ціна цього Договору становить 1564623,00 грн. у тому числі ПДВ: 260770,50 грн. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Додатковою угодою № 1 про внесення змін до договору від 20.12.2013 року № 2343 сторони погодились внести зміни до п. 3.1. та додатку № 1 до договору, згідно яких, ціна договору становить 689532,08 грн., у тому числі ПДВ - 114922,81 грн., сума зменшення по даній угоді складає 875090,92 грн. та змінили реквізити споживача. Всі інші умови Договору залишилися без змін. (а.с. 34-35).

Пунктом 4.1. Договору було обумовлено умови розрахунку: щомісячно по факту надання послуг - згідно акту наданих послуг, при необхідності відтермінування платежу на 30 календарних днів.

Пунктами 5.1. та 5.2. Договору було передбачено, що строк надання послуг: протягом 2014 року, згідно п. 10.1; місце надання послуг: освітні заклади управління освіти, згідно дислокації до договору (додаток № 1).

Пунктами 6.1.1., 6.1.2. Договору було обумовлено, що замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати надані послуги згідно з актом виконаних робіт.

Згідно пунктів 7.1., 7.3. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором; в разі несвоєчасної оплати за поставлену теплову енергію, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 10.1. Договору було передбачено, що цей Договір набирає чинності з 01.01.14 року і діє до 31.12.14 року.

На виконання умов договору позивач у січні-березні 2014 р. надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на суму 651542,56 грн., що підтверджується актами виконаних робіт за січень 2014 року: № ОУ-0000009, № ОУ-0000006, № ОУ-0000010, № ОУ-0000007, № ОУ-0000008 від 31.01.2014 на суму 276291,59 грн.; за лютий № ОУ-0000033, № ОУ-0000032, № ОУ-0000035, № ОУ-0000034, № ОУ-0000031 від 28.02.2014 на суму 241739,69 грн.; за березень № ОУ-0000075, № ОУ-0000057, № ОУ-0000056, № ОУ-0000058, № ОУ-0000076, № ОУ-0000059, № ОУ-0000060 від 31.03.2014 на суму 133511,28 грн., довідкою про постачання теплової енергії за період з січня 2013 р. по жовтень 2014 р., звітами про розподіл теплової енергії за групами споживачів за січень-березень 2014 р. (а.с. 36-71, 91-112). Зазначені акти підписні відповідачем без заперечень.

За отримані послуги відповідач розрахувався частково - 397370,76 грн. було зараховано позивачем в оплату боргу, що підтверджується розрахунком позивача, виписками з розрахункового рахунку, листом відповідача про зарахування грошових коштів, актами звірки розрахунків (а.с. 72-84, 140-144, 150-154, 155).

Отже, відповідачем умови п. 4.1. договору частково не виконані, що зумовило виникнення заборгованості за договором № 2343 від 20.12.2013 р. за послуги з постачання водяної пари і гарячої води у вигляді теплової енергії в сумі 254171,80 грн.

Позовні вимоги у сумі 254171,80 грн. боргу, 30317,66 грн. пені, 39545,55 грн. інфляційних втрат, 4407,08 грн. 3% річних за договором № 2343 від 20.12.2013 р. за послуги з постачання водяної пари і гарячої води у вигляді теплової енергії стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг з постачання водяної пари і гарячої води у вигляді теплової енергії виконано не в повному обсязі. Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає, що сума простроченої заборгованості за договором від 20.12.2013 р. становить 254171,73 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання водяної пари і гарячої води у вигляді теплової енергії в сумі 254171,73 грн. є доведеними та обґрунтованими. Борг в сумі 0,07 грн. заявлений до стягнення безпідставно.

Судом не беруться до уваги заперечення відповідача на актах звірки розрахунків на підставі п. 6.2.4. Договору про не прийняття до обліку заборгованості в зв'язку із неналежним оформленням актів наданих послуг, оскільки акти про надані послуги за період з січня по березень 2014 р. підписані з боку відповідача без зауважень.

Твердження відповідача про наявність на розрахунковому рахунку грошових коштів для оплати заборгованості за надані послуги та відмову Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні прийняти зазначені акти для оплати через зміну позивачем реквізитів судом не враховуються, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Договором № 992 від 23.10.2014 р., укладеним між сторонами, в якому зазначені інші реквізити позивача, ніж в договорі № 2343 від 20.12.2013 р., врегульовано правовідносини сторін з надання послуг з постачання теплової енергії з моменту його підписання до 31.12.2014 р.

Заперечення відповідача щодо порушення порядку досудового врегулювання спору, передбаченого п. 9.1 Договору, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 30317,66 грн. пені, 39545,55 грн. інфляційних втрат та 4407,08 грн. 3% річних.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. За частиною 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Право на нарахування пені сторони узгодили в п. 7.3. договору, яким передбачили, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену теплову енергію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до періодів виникнення та оплати заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати наданих послуг та задовольняє їх в сумі 29144,31 грн. Пеня в сумі 1173,35 грн. заявлена до стягнення безпідставно.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

Невиконання відповідачем зобов'язання з оплати грошових коштів в сумі 254171,73 грн. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляційних процесів та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних, наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення та оплати заборгованості, узгоджених сторонами в договорі, суд задовольняє їх в сумі 35883,53 грн. та 4407,08 грн. відповідно. Втрати від інфляційних процесів в сумі 3662,02 грн. заявлені позивачем безпідставно.

Заперечення відповідача щодо періодів нарахування пені, інфляційних втрат, 3% річних в зв'язку з отриманням актів про надані послуги з затримкою судом до уваги не беруться, оскільки зазначені акти підписані без зауважень, а інших доказів на підтвердження цієї обставини суду не надано.

Платіжним дорученням № 5326 від 13 листопада 2014 року позивачем сплачений судовий збір в сумі 6970,61 грн. (а.с. 6).

Законом України "Про судовий збір" (ст. 4) за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору визначається у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Враховуючи, що позивачем було зменшено розмір позовних вимог, на підставі п.1 ч.1, ч.2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу повертається 401,77 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Херсонської міської ради (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Комунарів, 15; ідентифікаційний код 02146713) на користь Приватного підприємства "Херсонтеплогенерація" (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Кутузова, 2-А; ідентифікаційний код 34458071) 254171,73 грн. боргу, 29144,31 грн. пені, 35883,53 грн. інфляційних втрат, 4407,08 грн. 3% річних, 6470,31 грн. судового збору.

3. Відмовити в стягненні 0,07 грн. основного боргу, 1173,35 грн. пені та 3662,02 грн. інфляційних втрат.

4. Повернути з Державного бюджету України Приватному підприємству "Херсонтеплогенерація" (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Кутузова, 2-А; ідентифікаційний код 34458071) 401,77 грн. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.01.2015 року

Суддя Т.А. Остапенко