Постанова № 42264063, 13.01.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2015 року Справа № 904/8539/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Бахмат Р.М., Кузнецова В.О.,

секретар судового засідання Назаренко С.Г.

представники сторін:

від позивача: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача: Буляк О.Г. - представник ( дов. від 02.01.2015 р. № 020115 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 р. у справі

за позовом Дочірньої компанії "Газ України"

Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України",

м. Київ

до Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго"

Дніпропетровської обласної ради,

м. Дніпропетровськ

про стягнення 3 300 865, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради про стягнення: заборгованості у розмірі 2 603 217, 57 грн., пені в розмірі 357 949, 83 грн., суми 3 % річних у розмірі 219 102, 58 грн. та інфляційних втрат в розмірі 120 595, 82 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, посилаючись на частину 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012, зазначав на тому, що з доданого до позовної заяви розрахунку суми боргу неможливо встановити, чи при розрахунку індексу інфляції враховувались рекомендації Вищого господарського суду України, викладені в вищезазначеному інформаційному листі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2014 р. судом було призначено судово-економічну експертизу та її проведення доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Перед експертом було поставлене питання: чи підтверджується документально та нормативно розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, здійснений Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за період лютий 2011 року - вересень 2013 року?

У висновку судово-економічної експертизи № 519/520-14 від 16.07.2014 р. експертом встановлено документальне підтвердження розрахунку інфляційних втрат за період лютий 2011 року - вересень 2013 року в сумі 120 595, 82 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 р. у справі № 904/853/14 ( головуючий колегії Ярошенко В.І., судді: Назаренко Н.Г., Рудовська І.А. ) позов задоволено у повному обсязі - стягнуто з Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - основний борг у розмірі 2 603 217,57 грн., пеню у сумі 357 949,83 грн., 3 % річних у розмірі 219 102,58 грн., інфляційні втрати у сумі 120 595,82 грн. та 68 820 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин щодо несвоєчасного виконання Відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу за державні кошти № 06/10-2333БО-4 від 20.12.2010 р., укладеного між сторонами, в частині оплати отриманого природного газу.

Не погодившись з даним рішенням, Комунальне підприємство "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати рішення та прийняти нове рішення.

Підставою для скасування рішення Відповідач вважає неповне з'ясування судом та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, стосовно розрахунку інфляційних втрат. Так, Відповідач вважає, що

замість початку застосування індексу інфляційних втрат лютого на суму заборгованості яка існувала станом на 15.02.2011 р., необхідно брати заборгованість, яка існувала станом на 28.02.2011 р. та застосовувати індекс інфляційних втрат березня 2011 року. Ці твердження ґрунтуються на тому, що відповідно до п. 4.1. Договору № 06/10-2322-БО-4 про закупівлю природного газу за державні кошти від 20.12.2010 р. платіж по зобов'язанням січня сплачується до 10 числа місяці, наступного за місяцем поставки газу, тобто до 10 лютого. Отже місяць в якому мав бути здійснений платіж по зобов'язанням січня - це лютий.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р. у справі № 904/8539/13, колегією суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач ), суддів Бахмат Р.М., Кузнецова В.О., апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 04.12.2014 р.

У зв'язку з неявкою представників сторін та клопотанням Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради, розгляд справи було відкладено на 13.01.2015 р.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечив. Про дату, час та місце проведення судових засідань Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" повідомлена належним чином за її місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, якими останньому направлені відповідні ухвали апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні 13.01.2015 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника Відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2010 р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( Постачальник ) та Обласним комунальним підприємством "Дніпрообленерго" ( Покупець ) був укладений договір № 06/10-2922БО-4 про закупівлю природного газу за державні кошти, відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Згідно п. 2.2 додатку № 1 від 20.12.2010 до договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу .

Додатковою угодою № 3 від 11.07.2011 р. до договору сторони встановили, що ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 3 023,50 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу ( арк. с. 25 ).

П. 1.2 додаткової угоди № 4 від 30.08.2011 р. до договору сторони погодили, що постачальник передає покупцю в період з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р. включно природний газ, з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 5659,513 тис. куб. м, в тому числі по місяцях ( арк. с. 26 ).

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місцем поставки газу ( п. 4.1 договору ).

Додатковою угодою № 5 від 03.10.2011 р. до договору сторони дійшли згоди, що договір № 6/10-2322-БО-4 від 20.12.2010 р. припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 р.

В силу приписів ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору Постачальник поставив Покупцю природний газ за період з січня 2011 р. по серпень 2011 р. на загальну суму 9 984 464,26 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу ( арк. с. 28-35 ).

З урахуванням часткової оплати поставленого природного газу, здійсненого Покупцем, сума основної заборгованості Відповідача, на момент звернення Позивача з позовною заявою до суду, становила 2 603 321,57 грн.

Як під час розгляду спору в першій інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в апеляційному суді, Відповідачем не заперечено факт отримання природного газу за представленими актами передачі-приймання природного газу та не надано доказів його оплати на залишок суми у розмірі 2 603 217,57 грн., а відтак, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення з Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" підлягає задоволенню в розмірі 2 603 217,57 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки ( ст. 611 ЦК України ).

Правові наслідки за порушення Покупцем умов п. 4.1 цього договору, встановлені договором п. 7.3.1 цього договору, відповідно до якого Покупець зобов'язується ( крім суми заборгованості ) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Умовами Договору ( п. 9.3. ) сторони погодили, що позовна давність за Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою ( штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У зв'язку з несвоєчасним виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, Позивач нарахував Відповідачу пеню у розмірі 357 949, 83 грн., правильність нарахування якої перевірено судом першої інстанції, відповідно до ст. 55 ГПК України, і задоволена у повному обсязі та не оскаржується Відповідачем.

Також, за порушення Відповідачем виконання грошового зобов'язання Позивачем нараховані 3 % річних у сумі 219 102,58 грн. за період з 11.02.2011 р. по 21.10.2013 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведені вище обставини справи та приписи законодавства, місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу у сумі 2 603 217,57 грн., 3% річних у сумі 219 102,58 грн. за загальний період прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого природного газу з 11.02.2011 р. по 21.10.2013 р., та пені у сумі 357 949,83 грн.

Правомірність прийняття господарським судом Дніпропетровської області рішення у наведеній частині не заперечують ні Позивач, ні Відповідач.

Поданим позовом, окрім вимог про стягнення основного боргу, 3 % річних та пені, Позивач заявив вимоги про стягнення з Відповідача на свою користь інфляційних втрат, розрахованих на суму основного боргу з застосуванням індексів інфляції у розмірі - 120 595, 82 грн. за період лютий 2011 року - вересень 2013 року.

Місцевий господарський суд оскаржуваним рішенням у даній справі також задовольнив вимоги Позивача про стягнення інфляційних втрат, пославшись на ті обставини, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо правильності розрахунку інфляційних втрат у розмірі 120 595, 82 грн. за період лютий 2011 року - вересень 2013 року, місцевий господарський суд, підтвердив вказаний розрахунок висновком № 519/520-14 від 16.07.2014 р., за результатами судової-економічної експертизи.

Не погодившись з даним рішенням, Комунальне підприємство "Дніпротеплоенерго" в апеляційній скарзі вважає, що рішення господарського суду підлягає скасуванню частково, через неповне з'ясування обставин пов'язаних із розрахунком інфляційних втрат.

Однак, апеляційний господарський суд вважає такий довод викладений в апеляційній скарзі необґрунтованим у зв'язку з наступним.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на

поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Керуючись наведеними приписами чинного законодавства, суд першої інстанції призначив по справі судову економічну експертизу, на вирішення якої поставив питання - чи підтверджується документально та нормативно розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, здійснений Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за період з лютого 2011 року - вересень 2013 року.

Згідно висновку № 519/520-14 від 16.07.2014, за результатами судової-економічної експертизи встановлено, що документально підтверджується розрахунок інфляційних втрат ( наведених на 8 сторінці справи ), за період лютий 2011 року - вересень 2013 року, в сумі 120 595, 82 грн.

Розрахунок інфляційних втрат експертом здійснено з урахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ».

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101 -103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 р. у справі № 904/8539/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 13.01.2015 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Р.М. Бахмат

Суддя В.О. Кузнецов