Рішення № 42263959, 29.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 916/1812/14 29.12.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чайна китайська компанія"

до Товариства з додатковою відповідальністю „Альянс Україна" в особі філії „Південна дирекція товариства з додатковою відповідальністю „Альянс Україна"

про стягнення 7268400,00 грн. страхового відшкодування

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Скоморохов Д.О. - представник за довіреністю б/№ від 21.11.2014р.

від відповідача: Климюк А. Т. - представник за довіреністю № 1060-14 від 22.12.2013р., Спєров Д. К., Волянська О. Ю. - представники за довіреністю № 121-14 від 12.08.2014р.

СУТЬ СПОРУ :

16.05.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Чайна китайська компанія" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" в особі філії "Південна дирекція Товариства з додатковою відповідальністю "Альянс Україна" про стягнення 7286400,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ "Чайна китайська компанія" вказує на те, що за договором оренди нежитлового приміщення від 09 вересня 2013 року позивач отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення № 13 розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, 34, для розміщення магазину-складу. 20 грудня 2013 року між позивачем та ТОВ "Чайні традиції" було укладено договір поставки, по якому позивач придбав товар (чайна продукція) на загальну суму 20070000,00 рублів. Також, 20 січня 2014 року у м. Одесі між позивачем та відповідачем було укладено договір добровільного страхування майна № СРК 1074. Згідно умов вказаного договору страхова сума за договором складає 7360000,00 грн., франшиза складає 1% від страхової суми, тобто 73600,00 грн. Позивач зазначає, що 26 січня 2014 року у приміщеннях, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, 34, виникла пожежа, внаслідок чого товар позивача на суму 20070000,00 рублів, що у еквіваленті складає 609054,70 доларів США було знищено. Таким чином позивач вказує, що оскільки згідно договору від 21 січня 2014 року добровільного страхування майна № СРR-1074 укладеного між ТОВ "Чайна китайська компанія" та відповідачем страховим випадком є пожежа, і такий випадок настав 26.01.2014р., позивач має право на страхове відшкодування. Проте оскільки відповідач відмовляється від сплати такого відшкодування, позивач змушений звернутись до суду з відповідним позовом.

04.07.2014 позивач подав до суду заяву в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення позовних вимог, відповідно до змісту якої просив стягнути з відповідача 7286400,00 страхового відшкодування, 38927,37 грн. 3% відсотків річних, та інфляційні втрати в сумі 276883,20 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 30 липня 2014 року у справі №916/1812/14 позов задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 7286400,00 грн. страхового відшкодування, 38927,37 грн. 3% річних, 276883,20 грн. втрат від інфляції та 73080,00 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2014 р. вказане рішення скасовано з підстав порушення правил територіальної підсудності. Справу направлено до Господарського суду Одеської області для виконання останнім вимог ч. 1 ст. 17 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області № 916/1812/14 від 14.10.2014 матеріали справи № 916/1812/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Чайна китайська компанія" до Товариства з додатковою відповідальністю „Альянс Україна" в особі філії „Південна дирекція товариства з додатковою відповідальністю „Альянс Україна" про стягнення 7268400,00 грн. страхового відшкодування направлено до Господарського суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.10.2014 призначено розгляд справи на 24.11.2014.

24.11.2014 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позову заперечив.

В судовому засіданні 24.11.2014, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15.12.2014.

15.12.2014 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшли додаткові пояснення до відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014, у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника позивача, розгляд справи було відкладено на 29.12.2014.

Присутній в судовому засіданні 29.12.2014 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позову, з підстав, наведених у раніше поданому суду відзиві та додаткових пояснення до відзиву.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.12.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

21.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чайна китайська компанія» (страхувальник, позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» (страховик, відповідач) було укладено Договір добровільного страхування майна №CRP 1074 (надалі - Договір страхування).

Предметом Договору страхування, відповідно до пункту 6 договору, є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим майном.

Відповідно до пп. 6.1.1. Договору страхування застрахованим майном є товарні запаси (а саме чай), вартістю 7360000,00 грн.

Пунктом 7.1 Договору страхування передбачено, що страхова сума за договором складає 7360000,00 грн., а підставою для визначення страхової суми є дійсна вартість майна (п. 7.2 Договору).

Як встановлено у п. 4 Договору страхування, територією дії договору є: 65007, м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, буд. 34.

Строк дії договору встановлено пунктом 5 Договору страхування: період страхування з 00 год. 00 хв. 22.01.2014 по 24 год. 00 хв. 21.01.2015 (п. 5.1. Договору); дата початку Страхового покриття - з дня, наступного за днем оплати Страхової премії (п. 5.2. Договору).

Відповідно до п. 10 Договору, Страхова премія складає 9052,80 гривень та підлягає оплаті одноразовим платежем до 25.01.2014. Страхова премія сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно п. 11 Договору страхування, франшиза становить 1% від Страхової суми за кожним Страховим випадком.

Перелік страхових випадків передбачений пунктом 8 Договору страхування, серед яких, зокрема, визначено пожежу (п 8.1. Договору страхування).

Відповідно до п. 13 Договору страхування, додатками до цього договору є: умови добровільного страхування майна (Додаток 1); застереження (Додаток 2); заява на страхування (Додаток 3).

Пунктом 14.1. Договору страхування передбачено, що порядок зміни і припинення дії Договору, зміна ступеня страхового ризику, умови здійснення виплати Страхового відшкодування, причини відмови у виплаті Страхового відшкодування, права та обов'язки Сторін, відповідальність Сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору зазначаються в Додатку 1 до Договору (Умови добровільного страхування майна).

27.01.2014 позивачем ТОВ «Чайна китайська компанія» складено та направлено відповідачу повідомлення про настання страхової події № 0133235, яке отримано та зареєстровано ТДВ «Альянс Україна» 27.01.2014 за вх. №20.

Відповідно до цього повідомлення, 26 січня 2014 року у приміщеннях, які орендує позивач, та що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, буд.34, сталася пожежа, внаслідок якої було знищено застраховане майно - товарні запаси (чай «Пуер») загальною масою 1277,51 кг., а орієнтовна сума збитків складає 20070000 російських рублів. Факт події пожежі підтверджується Актами про пожежу від 26.01.2014, які складені комісією у складі працівників ДСНС, МВС та директора позивача.

30.01.2014 ТОВ «Чайна китайська компанія» звернулося до ТДВ «Альянс Україна» із заявою на виплату страхового відшкодування по справі № 0133235 у розмірі 7286400,00 грн., яка отримана відповідачем 30.01.2014 та зареєстрована за вх. №30. Сума страхового відшкодування була обчислена позивачем відповідно до умов Договору страхування у максимальній сумі. На підтвердження факту знищення товарних запасів, 28.01.2014 ТОВ «Чайна китайська компанія» складено Акт опису знищеного майна. Так, відповідно до цього Акту, під час пожежі було знищено 1277, 51 кг. товару - чаю «Пуер».

У строк, визначений Умовами добровільного страхування майна, які є Додатком 1 до Договору страхування, а саме п. 14.8, пп. 14.10.1 п.14.10, ТДВ «Альянс Україна» повідомило ТОВ «Чайна китайська компанія» про прийняте рішення щодо невизнання заявленої події страховим випадком на підставі п. 7.3.7 та п. 15.1.3 Умов добровільного страхування майна, які є Додатком 1 до Договору страхування, та відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування Листом №807-01.9 від 28.04.2014.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом до ТДВ «Альянс Україна» про стягнення страхового відшкодування та штрафних санкцій.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами Договір добровільного страхування майна №CRP 1074 за своєю правовою природою є договором страхування, правовідносини сторін щодо якого регулюються нормами Закону України «Про страхування» та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування» передбачено, що однією з підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку. Аналогічні положення містить п. 3 ч. 1 ст. 991 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач послався на пункт 15.1.3 Умов добровільного страхування майна, що є Додатком 1 до Договору страхування №CPR 1074 від 21.01.2014 року, відповідно до якого причиною відмови у виплаті страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет Договору (як при укладанні Договору, так і під час його дії) або про факт настання Страхового випадку (включаючи, але не обмежуючись здійсненням Страхувальником підлогу, обману чи шахрайства при визначенні причин та розміру збитку у результаті настання Страхового випадку).

Суд погоджується з доводами відповідача, та вважає, що ним було правомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, та не спростовано позивачем, останнім було надано відповідачу свідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку.

Так, в приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Адмірала Лазарева, 34 під час події пожежі, яка сталась 26.01.2014 року не знаходився товар - чай «Пуер» у кількості 1277 кг., про знищення якого внаслідок пожежі було повідомлено позивачем.

Зокрема, у відповідності до Висновку №05/10/26.01.2014 від 11.02.2014, який складено головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області стосовно дослідження причин виникнення пожежі та інших обставин пожежі, що сталася 26.01.2014 р. в підвальному приміщенні позивача, за адресою: м. Одеса, вул. Адмірала Лазарева, 34, встановлено, що на момент виникнення пожежі в складському приміщенні позивача, чай «Пуер» вагою 1277 кг був відсутній. Спостерігалася лише його мала частка. При цьому встановлено неможливість крадіжки 1277 кг чаю «Пуер» між сигналами тривоги та прибуття підрозділів охоронного агентства ТОВ «Венбест» (що передували пожежі) та неможливості вигорання 1277 кг чаю за період часу між виникненням пожежі до її ліквідації.

Зазначені висновки підтверджуються відповідними розрахунками зробленими під час аналізу пожежо-, вибухонебезпечності чаю спеціалістами дослідно-випробувальної лабораторії, які є додатком до Висновку №05/10/26.01.2014 від 11.02.2014.

Висновком визначено, що найбільш ймовірною причиною виникнення даної пожежі є занесення стороннього джерела запалювання ззовні невстановленою особою (особами) із застосуванням ініціаторів горіння у вигляді горючої рідини, з метою приховування 1277 кг. чаю «Пуер», який був застрахований Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна».

Суд зазначає, що відповідно до абз. 93 п. 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України №20/2013 від 16.01.2013 року, Державна служба України з надзвичайних ситуацій відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розслідуванні пожеж, причин виникнення надзвичайних ситуацій та невиконання заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій.

Таким чином, уповноваженим державним органом з питань виникнення та інших обставин пожежі зроблено висновок, що на момент виникнення пожежі в складському приміщенні, де виникла пожежа, чай «Пуер» вагою 1277 кг. був відсутній.

У зв'язку із зазначеними обставинами, а саме встановлення спеціалістами дослідно-випробувальної лабораторії ГУ ДСНС України в Одеській області факту відсутності заявленого позивачем об'єму товару під час пожежі, суд прийшов до висновку, що позивачем були надані відповідачу свідомо неправдиві відомості про факт настання Страхової події.

Також, суд зазначає, що позивачем не доведено що у нього взагалі був в наявності товар - чай «Пуер» масою 1277 кг. як на момент настання страхового випадку, так і на момент укладання Договору страхування.

Так, ТОВ «Чайна китайська компанія» стверджує, що товар чай «Пуер» вагою 1277 кг. був придбаний ним у ТОВ «Чайні традиції» (Російська Федерація) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) від 20.12.2013 р.

На підтвердження ввезення зазначеного товару на митну територію України, позивач надав товаросупровідні документи, а саме, рахунок-фактура №017 від 23.08.2013 р., ВМД №807140000/2013/000171 та товарно-транспортну накладну CMR 376605, відповідно до яких 24.08.2013 року з Санкт-Петербурга до Харкова здійснювалось перевезення партії товару - чаю «Пуер» вагою 5160 кг.

Однак, судом встановлено, що договір на поставку чаю між ТОВ «Чайна китайська компанія» та ТОВ «Чайні традиції» було укладено 20.12.2013 року, а отже надані позивачем товаросупровідні документи, а саме ВМД №807140000/2013/000171 та CMR 376605 не можуть бути підтвердженням постачання на адресу позивача товару в рамках укладеного Договору від 20.12.2013. При цьому, CMR 376605 не містить відмітки про отримання вантажу одержувачем - ТОВ «Чайна китайська компанія».

Судом також встановлено, що під час розгляду даної справи господарським судом Одеської області, ухвалою від 07.07.2014 було витребувано у Міністерства доходів і зборів України інформацію щодо ввезення на митну територію України вантажу (товару, продукції), а саме - чаю Пуер, на ім'я одержувача - ТОВ «Чайна китайська компанія» за період з 01.07.2013 по 30.01.2014 від відправника - ТОВ «Чайні традиції» з зазначенням дати ввезення, кількості товару (маси вантажу) та посиланням на відповідні товаро-супровідні перевізні документи - вантажні декларації, рахунки, коносаменти, тощо.

У відповідь на зазначений запит, Державна фіскальна служба України (правонаступник Міністерства доходів і зборів України) листом від 08.08.2014 № 90915/99-99-18-03-04-16 повідомила, що інформації щодо ввезення на митну територію України чаю Пуер, одержувачем якого виступало ТОВ «Чайна китайська компанія» (код ЄДРПОУ 38878085) за період з 01.07.2013 по 30.01.2014 не виявлено.

Відповідно до листа Харківської митниці Міндоходів від 05.08.2014 № 06.1/01-21/5944, отриманого на запит відповідача від 28 липня 2014 року, за результатами аналізу наданих документів, зокрема митної декларації № 807-140000/2013/000171, встановлено наступне:

- графи декларації заповнено з порушенням вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зареєстрованим в Мінюсті 14.08.2012 за № 1372/21684;

- існують розбіжності щодо найменування товару, режиму переміщення, часу оформлення митної декларації, відправника, одержувача вантажу, декларанта тощо;

- особисте митне забезпечення № 313, 315, на яке посилається копія митної декларації, не закріплене за посадовими особами митного поста «Гоптівка» Харківської митниці Міндоходів та станом на 28.08.2013 не обліковувалось на Харківській митниці Міндоходів.

Окрім того, вказаним листом Харківська митниця Міндоходів повідомила, що копія митної декларації має ознаки підробки та інформація щодо наявності ознак підробки передана до Управління внутрішньої безпеки Головного управління Міндоходів у Харківській області для вжиття відповідних заходів згідно з чинним законодавством.

При цьому позивач не надав суду інших належних доказів, які б свідчили про факт отримання ним товару - чаю Пуер у відповідній кількості від постачальника ТОВ «Чайні традиції» (Росія). Суд враховує твердження позивача стосовно відсутності у нього будь-яких інших документів на товар, в т.ч. товаросупровідних, що на думку позивача пояснюється тим, що договір поставки від 20.12.2013 року встановлює обов'язок постачальника здійснити доставку та митне оформлення товару.

Однак, суд відхиляє зазначені доводи позивача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.4. договору поставки, товар поставляється позивачу автомобільним транспортом постачальника.

Згідно із ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. Цією ж статтею визначено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати, зокрема, документи на вантаж. Як визначено статтею 1 цього ж закону документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про транзит вантажів", інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;

У відповідності до ст. 355 Митного кодексу України у редакції, чинній на дату укладення договору поставки, визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:

при перевезенні автомобільним транспортом:

а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні).

У відповідності до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, яка є чинною для України з 09.09.2006 року, міжнародна автомобільна накладна (CMR) є товарно-транспортною накладною, яка застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях.

Відповідно до ст. 5 глави III Конвенції міжнародну автомобільну накладну (CMR) складають у трьох оригінальних примірниках. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій зберігається перевізником. Відповідно до ст. 13 цієї ж глави Конвенції другий екземпляр CMR передається одержувачу вантажу.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно до ст. 9 цього закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Крім того, стаття 46 Податкового кодексу України визначає, що митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань.

Згідно абз. 6 Листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 16277 від 29.12.2009 до документів, на підставі яких здійснюється оприбутковування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є основою для внесення записів в облікові бухгалтерські регістри.

Таким чином доводи позивача, стосовно того, що він не має і не повинен мати документів, які підтверджують факт здійснення міжнародного перевезення товару та проходження митного контролю під час ввезення товару в Україну не відповідають закону, порушують порядок ведення бухгалтерського та податкового обліку суб'єктів господарювання, та відтак спростовують доводи позивача щодо наявності в нього товару - чаю Пуер у кількості 1277 кг. на момент укладення договору страхування.

Окрім цього, суд приймає до уваги, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт оплати товару - чаю Пуер вагою 1277 кг. на користь постачальника-нерезидента.

Так, позивач, на підтвердження оплати товару за договором від 20.12.2013 надав квитанцію про внесення в касу постачальника - ТОВ «Чайні традиції» (Російська Федерація) готівкових коштів в розмірі 20070000,00 російських рублів. Зазначені кошти за твердженням позивача були внесені в касу постачальника 10.01.2014, на підтвердження чого позивачем надано копії чеків.

Однак, суд зазначає, що чинним законодавством передбачено виключно безготівкову форму розрахунків для сторін зовнішньоекономічних контрактів у сфері торгівлі та послуг.

Так, статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах операцій з купівлі-продажу товарів, робіт, послуг використовується як засіб платежу іноземна або українська національна валюта - гривня. Такі розрахунки здійснюються тільки через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.

Порядок використання готівкової валюти регламентований Правилами використання готівкової іноземної валюти, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 р. №200 «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».

Відповідно до зазначених Правил, використовувати готівкову іноземну валюту закордоном дозволяється для забезпечення витрат на відрядження працівників у закордонному відрядженні; на представницькі витрати (організацію офіційних заходів за кордоном); для забезпечення експлуатаційних витрат, пов'язаних з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном; для виконання морськими агентами зобов'язань перед нерезидентами.

Використання готівкової іноземної валюти для здійснення закордоном розрахунків в межах зовнішньоекономічних контрактів чинними Правилами використання готівкової іноземної валюти не передбачено.

Таким чином, ТОВ «Чайна китайська компанія» згідно чинного законодавства України не могло здійснити оплату за товар - Чай Пуер масою 1277 кг. шляхом внесення 20070000,00 рублів в касу нерезидента - ТОВ «Чайні традиції».

Крім того, суд враховує, що здійснення готівкових розрахунків між фізичними та юридичними особами, а також між юридичними особами в Російській Федерації врегульовано Вказівкою Центрального Банку Російської Федерації від 07.10.2013 №3073-У «Про здійснення готівкових розрахунків» (Указание Центрального Банка Российской Федерации от 7 октября 2013 г. № 3073-у «Об осуществлении наличных расчетов»).

Пунктом 6 зазначеного документу передбачено обмеження готівкових розрахунків між юридичними особами в рамках одного договору сумою сто тисяч рублів.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що оплату за договором від 20.12.2013 було здійснено представником позивача як фізичною особою без визначених російським законодавством обмежень щодо граничної суми розрахунків між юридичними особами. Так, позивач стверджує, що діяв на підставі договору доручення б/№ від 03.12.2013, оригінал якого долучено судом до матеріалів справи. Однак, згідно із ст. 1000 ЦК України, за договором доручення повірений зобов'язується вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії. Таким чином, повірений, діючи відповідно до договору доручення, з урахуванням вимог ст. 237 та ст. 238 ЦК України уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Аналогічні норми містить і російське цивільне законодавство, а саме, ст. 182 та ст. 971 Цивільного кодексу Російської Федерації. Відтак, фізична особа - представник позивача ТОВ «Чайна китайська компанія», здійснюючи розрахунки за договором поставки, який укладений між позивачем та ТОВ «Чайні традиції» діє як представник юридичної особи та в межах належних їй прав.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту оплати ним товару - Чаю Пуер масою 1277 кг. за договором від 20.12.2013 в порядку, передбаченому як законодавством України, так і законодавством країни-постачальника такого товару.

Таким чином, з огляду на недоведеність позивачем факту оплати та факту отримання товару, суд приходить до висновку, що як на момент укладання Договору страхування, так і на момент настання страхового випадку, у позивача був відсутній товар - чай «Пуер» масою 1277 кг., а відтак відповідач правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування на підставі ст. 26 Закону України «Про страхування», ст. 991 Цивільного кодексу України та п. 15.1.3. Умов добровільного страхування майна у зв'язку із поданням Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання Страхової події та про предмет Договору страхування.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення основного боргу. При цьому, оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основної суми, то підстави для задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які є складовою боргу, у суду також відсутні.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову в позові, з покладенням витрат по сплаті судового збору на позивача, у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 12.01.2015 року.

Суддя О.А.Грєхова