Постанова № 42263818, 30.12.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2014 року Справа № 803/2104/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В,

за участю прокурора Тарасюк Т.В.,

представника позивача Ліщука А.В.,

представника відповідача Логвінської І.М.,

представника третьої особи Медвідя А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ківерцівський районний центр зайнятості про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовом до Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (далі - ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 168 107,39 грн. та пені у сумі 10 960,12 грн., а всього 179 067,51 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.12.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ківерцівський районний центр зайнятості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатом проведеної перевірки Територіальною державною інспекцією з питань праці у Волинській області та згідно поданого ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік встановлено, що відповідачем у 2013 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 11 робочих місць, чим порушено вимоги частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік, самостійно поданому Волинському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відповідачем зазначено лише дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу на підприємстві у звітному році. Інші обов'язкові для заповнення рядки звіту заповнено не було. За результатом вказаної перевірки встановлено, що середньооблікова кількість інвалідів в ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» у 2013 році становила 13 осіб, однак з врахуванням ст. 19 вказаного Закону необхідна чисельність інвалідів на підприємстві становить 24 особи.

. Проте такий норматив не був виконаний, оскільки відповідач не працевлаштував 11 інвалідів, що згідно із статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» є підставою для сплати товариством адміністративно-господарських санкцій в розмірі 168 107,39 грн. Оскільки відповідач не сплатив зазначену суму адміністративно-господарських санкцій, тому вона підлягає до примусового стягнення в судовому порядку. Крім того, підприємство порушило строки сплати суми адміністративно-господарських санкцій, що є підставою для нарахування та стягнення з останнього пені в сумі 10 960,12 грн. На підставі вищевикладеного просить суд стягнути з ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» в дохід Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції у розмірі 168 107,39 грн. та пені в сумі 10 960,12 грн., усього на зальну суму 179 067,51 грн.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали повністю, з підстав наведених в позовній заяві. Просили суд стягнути з відповідача адміністративно-господарську санкцію та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Представник позивача в судовому засіданні погодився, що в шапці письмового розрахунку про суму санкцій (а.с. 101) є письмова опечатка в зазначенні назви підприємства, яке є відповідачем, там слід читати не ПП «Торговий дім «Укр-Петроль», а ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль».

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Ківерцівського РЦЗ позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити. В судовому засіданні вказав, що звіт форми 3-ПН від 07.08.2013 року до центру зайнятості особисто подав головний бухгалтер підприємстваМартинюк А. О. Звіт зареєстрований 07.08.2013 року вх. №03-07/635 та містить 1 вакансію в Любомльському районі, проте не вказано, що вона для інваліда. Звіти за інші місяці поштою чи наручно до Ківерцівського РЦЗ згідно з журналу вхідної кореспонденції за 2013 рік не надходили від відповідача

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала. Зазначаючи, що на їх підприємстві працює 611 чоловік і внутрішнім наказом по підприємству в них створено 24 робочих місця для інвалідів, а фактично в 2013 році працювало13. Підтвердила, що їх підприємство дізналося про неотримання Ківерцівським центром зайнятості звітів форми 3-ПН за 2013 рік в жовтні-листопаді, 2014 року, проте не зверталися до правоохоронних органів чи до вищестоящих центрів зайнятості щодо не реєстрації Ківерцівським РЦЗ даної вхідної кореспонденції, яка надходила поштою. За таких обставин просить у задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що 10.09.2014 року у прокуратуру Волинської області надійшло звернення в.о. директора Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів з приводу порушення посадовими особами ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» вимог ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в частині невиконання у 2013 році нормативу з працевлаштування інвалідів на згаданому підприємстві.

У зв'язку з цим, на підставі вимог п.4.1 «Положення про порядок проведення органами прокуратури перевірок при здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів», першим заступником прокурора області Корецьким О. П. 15.09.2014 року винесено постанову про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів №07/1-1319 вих-14 від 15.09.2014 року, яка 22.09.2014 року під розписку вручена директору ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» ОСОБА_7

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434, із внесеними змінами від 15.11.2006 року № 1602 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України та підпорядковується йому.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів є контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991р. (далі -Закон України № 875-ХІІ). Фонд соціального захисту інвалідів має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів. Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів. В зв'язку з цим, порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 4 Закону України № 875-ХІІ встановлено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності. Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв'язку до особливостей інвалідів.

Згідно з частиною третьою статті 18 вказаного Закону - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту ч. 5 статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Статтею 20 Закону України № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» і розуміється як: робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

У такому випадку суд зазначає, що передбачений статтею 19 Закону № 875-ХІІ обов'язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів не слід ототожнювати з обов'язком роботодавця здійснювати фактичний пошук інвалідів для їх працевлаштування на створених останнім робочих місцях, оскільки законом на роботодавця такий обов'язок не покладається.

Обов'язок по забезпеченню роботодавцем працевлаштування інвалідів буде виконаний останнім в передбаченому законом обсязі у випадку дотримання роботодавцем нормативних вимог статті 18 Закону № 875-ХІІ (виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

Отже, законодавство України в сфері соціальної захищеності інвалідів обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів. Обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання підприємствами обов'язку щодо створення робочих місць і надання передбаченої законодавством про соціальну захищеність інвалідів інформації про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Як підтверджується матеріалами справи, Територіальною державною інспекцією з питань праці у Волинській області з 27.05.2014 року по 28.05.2014 року проведена перевірка ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» за результатом якої складено акт.

Перевіркою встановлено, що при поданні ПП «Торгівельна компанія «Укр- Петроль» до Волинського відділення Фонду соціального захисту інвалідів щорічного «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів» (форма 10-ПІ) за 2013 рік підприємством в даний звіт внесено лише дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу на підприємстві у звітному році. Інші обов'язкові для заповнення рядки звіту заповнено не було.

Як вбачається з акту перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці в області № 03-08-09/0282 від 28.05.2014 у ПП «Торгівельна компанія «Укр-ІІетроль» у 2013 році середньооблікова кількість працівників становила 611 осіб, з них 15 працюючим згідно з вимогами чинного законодавства встановлено інвалідність. З урахуванням вимог пп. 3.2.5, 3.2.6 «Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої наказом Державного комітету статистики України №286 від 28.05.2005 року, середньооблікова кількість інвалідів в ПП «Торгівельна компанія «Укр- Петроль» у 2013 році становила 13 осіб.

При встановленому згідно ст. 19 Закону № 875-ХІІ 4-х відсотковому нормативі середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, необхідна чисельність інвалідів на підприємстві становить 24 особи, при наявній чисельності - 13 осіб з інвалідністю.

Таким чином, у ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» не забезпечено середньооблікову чисельність інвалідів у 2013 році в кількості 11 осіб.

За результатами перевірки постановою Ківерцівського районного суду від 14.07.2014 року директора ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» ОСОБА_7 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.188-1 КУпАП та застосовано адмінстягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн. Дана постанова набрала законної сили.

Як встановлено судом, розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача у 2013 році складав 15 282,49 грн. на одного працівника. Враховуючи наведене, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2013 році у ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» становить 168 107, 39 грн.(за 11 нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів), пеня за 163 дні існування боргу (станом на 25.09.2014) становить 10 960, 12 грн. Загальна сума заборгованості станом на 25.09.2014 складає 179 067, 51 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Порядок нарахування пені та її сплати затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №223 від 15.05.2007 р., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.2007 р. за № 552/13819. Згідно розрахунку позивача сума пені складає 10 960, 12 грн.

Судом встановлено, що відповідач щомісячно протягом 2013 року до органу державної служби зайнятості не подавав інформацію про відповідні створені робочі місця для інвалідів. Представником відповідача, як доказ звітності, надано лише один звіт форми №3-ПН про наявність вакансій станом на 07.08.2013 року, проте не зазначалось, що є вакансії для інвалідів.

Крім того третя особа Ківерцівський РЦЗ листом від 26.11.2014 року №2125/05-14 повідомив суд та його представник в судовому засіданні підтвердив, що в 2013 році ПП «ТК «Укр-Петроль» подала до Ківерцівського РЦЗ лише один звіт форми 3-ПН від 07.08.2013 року.

З листа Володимир-Волинського міськрайонного центру зайнятості від 11.11.2014 року №1708/06-4 вбачається, що форми звітності 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) ПП «ТК «Укр-Петроль» до Володимир-Волинського МРЦЗ не надходили, в т.ч. через поштовий зв'язок або нарочно.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» затверджений наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 та набув чинності з 12.07.2013 року. Пунктом 2.1 цього Порядку визначено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Разом з тим, до 12.07.2013 року роботодавці, подаючи звітність до центрів зайнятості, повинні були керуватись положеннями чинної на той час Інструкції (яка втратила чинність 12.07.2013 року) щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року №420. Відповідно до Загальних положень зазначеної Інструкції визначено обов'язок підприємств, установ й організацій, їх структурних підрозділів та філій незалежно від форми власності та господарювання у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації за наявності вакансій.

Крім того з оглянутого судом оригіналу звіту форми 3-ПН від 07.08.2013 року вх. №03-07/635 поданого відповідачем нарочно до Ківерцівського РЦЗ, завірена копія якого знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що в ньому вказано 1 вакансію в Любомльському районі, про те що є вакансії для інвалідів не зазначалось.

Як встановлено в судовому засіданні представник відповідача вказала, що внутрішнім наказом по підприємству створено 24 робочих місця для працевлаштування інвалідів, проте фактично працює 13 інвалідів.

Отже, роботодавець, створивши робочі місця для інвалідів, та за відсутності на цих робочих місцях працевлаштованих осіб, повинен подавати до центру зайнятості відповідну інформацію.

Відтак, до обов'язків роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відноситься також обов'язок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації такого працевлаштування.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на наявні в ПП «ТК «Укр-Петроль» копії звітів звіти форми 3-ПН за всі місяці 2013 року які долучені до матеріалів справи судом до уваги не беруться, оскільки, як встановлено судом ПП «ТК «Укр-Петроль» в 2013 році подало лише один звіт форми 3-ПН до Ківерцівського РЦЗ 07.08.2013 року та в ньому не зазначено про наявність вакансій для інвалідів, тому факт наявності звітів форми 3-ПН у відповідача за 2013 рік не може вважатись, що вони у встановленому порядку подавались до відповідного центру зайнятості.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердила, що про неотримання від їх підприємства Ківерцівським центром зайнятості помісячних звітів за 2013 рік вони дізналися в жовтні-листопаді 2014 року, проте не зверталися до правоохоронних органів чи до вищестоящих центрів зайнятості про неналежне виконання обов'язків щодо не реєстрації Ківерцівським РЦЗ даної вхідної кореспонденції, яка надходила поштою.

Також відповідач до письмових заперечень проти позову надав копії описів поштових вкладень в рекомендовані листи, якими підтверджує щомісячне надсилання в 2013 році до Ківерцівського РЦЗ звітів форми 3-ПН, проте вказані копії описів судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Постановою КМ України від 5 березня 2009 року №270 затверджені Правила надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила). Ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.

Пунктом 2 Правил встановлено, що розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Пунктами 59, 61 Правил зазначено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.

У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином з аналізу вищенаведених Правил вбачається, що підтвердженням надання послуг поштового зв'язку, а саме відправлення описів поштових вкладень в листах є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), проте таких документів представником відповідача суду не надано. Крім того в Правилах зазначається, що на примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення, які на оглянутих судом копіях описів поштових вкладень є відсутніми, що робить неможливим звернення до відділення поштового зв'язку про підтвердження відправлення. Також суду не надано оригіналів бланків опису, які видаються відправникові.

Отже, беручи до уваги відсутність записів в Журналі вхідної кореспонденції Ківерцівського РЦЗ за 2013 рік про отримання вищевказаних звітів від відповідача, суд приходить до висновку, що вказані описи поштових вкладень в рекомендовані листи не можуть бути належними доказами у справі надсилання Ківерцівському РЦЗ звітів форми 3-ПН, оскільки вони складені та затверджені з порушенням Правил надання послуг поштового зв'язку та не підтверджуються розрахунковими документами, які є обов'язковими для підтвердження послуг поштового зв'язку.

Крім цього, відповідач надав до заперечення ефірну довідку Агентства Телевізійного Мовлення "Володимир" щодо транслювання оголошення ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» про наявність вільних робочих місць для працевлаштування (в тому числі працевлаштування інвалідів).

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» кожна телерадіоорганізація-ліцензіат зобов'язана вести журнал обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій). У журналі обліку передач фіксуються: дата випуску, час початку і закінчення передачі; назва і тема передачі; прізвище авторів і ведучих передачі; мова передачі.

Згідно п. 5.31 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 доказом про те, що відповідач звертався до ATM «Володимир» із замовленням трансляції оголошень може бути документ про надіслання замовлення з відміткою про його реєстрування.

Разом з тим, копія журналу обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала за 2013 рік, належним чином засвідчені копії документів, про надходження замовлення ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» послуг з трансляції оголошень із штампом вхідної кореспонденції, договору № 18 від 25.12.2002 року з додатками, укладених між ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» та ATM «Володимир» щодо трансляції оголошень; тексти оголошень з відміткою про надходження (реєстрування) документа; медіа плани розміщення реклами і оголошення; копії квитанцій про проведену оплату за трансляцію оголошень не надано.

Вищеназване ставить під сумнів достовірність ефірної довідки ATM «Володимир» від 27.10.2014 року за № 207.

Також, з долучених письмових доказів, а саме: описів вкладення, ефірної довідки та копій медіа плану не можливо зрозуміти, чи підприємством вказувалось те, що у нього наявні вакансій для працевлаштування інвалідів та який зміст оголошень подано до ATM «Володимир».

На думку суду вказані обставини свідчать про неналежне виконання ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» вимог частини четвертої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки підприємство не виконало обов'язку щомісячного інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30.01.2014 (справа №К/9991/15662/12), (справа №К/800/18707/13), від 27.03.2014 (справа №К/9991/79640/12) та інших.

За правилами частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач, ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль», не довело суду, що ним вжито всі необхідні заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та щомісячного інформування державної служби зайнятості про вакантні посади для інвалідів.

Згідно частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суд керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, витребувавши у Ківерцівського районного та Володимир-Волинського міськрайонного центрів зайнятості інформацію про подання відповідачем звітності, перевіривши її письмовими матеріалами справи та поясненнями представників сторін у судовому засіданні з'ясував, що у 2013 році ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» не виконало обов'язку щомісячного інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інваліда.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши дії Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо покладання на ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» обов'язку сплатити адміністративно-господарській санкції за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів, суд приходить до висновку, що позивач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з дотриманням вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надавши оцінку вищезазначеним обставинам, суд приходить до висновку, що відповідач не в повній мірі вжив усіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві. Нараховані Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарській санкції в розмірі 168 107,39 грн. та пеня у розмірі 10 960,12 грн. є вірними, тому підлягають стягненню з ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» до Державного бюджету України, а відтак позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі статтей 4, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», статті 50 Закону України «Про зайнятість населення», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (Волинська область, Ківерцівський район, село Прилуцьке, вулиця Ківерцівська, 1, код ЄДРПОУ 36905994) в дохід Державного бюджету України суму адміністративно господарські санкції за 2013 рік у розмірі 168 107 (сто шістдесят вісім тисяч сто сім гривень) 39 копійок та пеню в сумі 10 960 (десять тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 12 копійок, усього на зальну суму 179 067 (сто сімдесят дев`ять тисяч шістдесят сім гривень) 51 копійку.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 04 січня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич