Постанова № 42263140, 30.12.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/5187/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2014 року м. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіБлонського В.К. при секретаріДехтярук В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Дунаєвецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області до фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить стягнути з фізичної особи ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) податковий борг в сумі 2621,12 грн.

Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач як платник податків зобов'язаний сплачувати їх своєчасно та в повному обсязі. Відповідач в порушення вимог закону допустив податковий борг по орендній платі за землю у зазначеній сумі, який необхідно стягнути в примусовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином та подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач в судове засідання не прибув повторно, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, заяви про розгляд справи за його відсутності в суд не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Частиною 1.1 статті 1 Податкового кодексу України передбачено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Частиною 2 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України встановлено, що збори (плата, внески), не встановлені цим Кодексом як загальнодержавні або місцеві, але встановлені законодавчими актами України як обов'язкові платежі до набрання чинності цим Кодексом, справляються за правилами, встановленими цими законодавчими актами України, до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюватимуть справляння відповідних зборів (плати, внесків).

Згідно статтей 9, 10 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності не належить до загальнодержавних податків та зборів, а також до місцевих податків та зборів, але встановлена законодавчими актами України як обов'язковий платіж до набрання чинності цим Кодексом.

Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-3, зокрема статтею 124, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статтей 1, 3, 4, 5 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Об'єктами оренди землі є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада Міністрів АРК та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідач на підставі укладеного між ним та Охрімовецькою сільською радою Віньковецького району Хмельницької області договору оренди земельної ділянки від 21.04.2009 року отримав в оренду земельну ділянку загальною площею 3,8 га.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією із істотних умов договору оренди земельної ділянки як це передбачено статтею 15 Закону України «Про оренду землі» є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до вимог Закону України «Про плату за землю»).

Відповідно до статтей 2, 5 Закону України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 року № 2535 - 12, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, також земельної частки (паю), і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Оскільки відповідач фізична особа, тому обов'язку подавати податкову декларацію з орендної плати за землю до податкового органу у нього немає.

Статтею 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно пункту 287.5. статті 287 ПК України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Так як договір оренди земельної ділянки укладений фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем, то нарахування орендної плати за землю для даного платника проводилося у відповідності із пунктом 287.5 статті 287 ПК України.

Відповідно до чого фізичній особі ОСОБА_3, було сформовано податкове повідомлення-рішення № 0052791710 від 22.05.2013 року, у якому було нараховано орендну плату у сумі 2233,43 грн.

Одним із обов'язків платників податків і зборів згідно статті 16 Податкового кодексу України є обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Всупереч обов'язку встановленому статтею 16 Податкового кодексу України відповідач не сплатив податкове зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 2233,43 грн., з урахуванням часткової сплати у строки встановлені статтею 287 Податкового кодексу України.

Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Виходячи із вказаних норм Податкового кодексу України, та обставин справи суд приходить до висновку, що так як відповідач всупереч своєму обов'язку не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання на суму 2233,43 грн., а також не скористався своїм правом на оскарження суми зобов'язання визначеної у податковому повідомленні-рішенні, таке податкове зобов'язання необхідно вважати податковим боргом.

Згідно підпункту 54.3.1 пункту 54.3, пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Дунаєвецькою об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено перевірку відповідача стосовно своєчасності сплати орендної плати за землю до бюджету.

За результатами даної перевірки посадовими особами позивача складено акт № 204/1700/НОМЕР_1 від 17.07.2013 року.

Даним актом встановлено, що відповідачем несвоєчасно сплачено орендну плату за землю в сумі 457,38 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Дунаєвецькою об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004821700 від 17.07.2013 року, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в сумі 10 грн., та № 0004831700 від 17.07.2013 року, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в сумі 447,38 грн.

Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкові повідомлення-рішення № 0004821700 від 17.07.2013 року та № 0004831700 від 17.07.2013 року вручені відповідачу 17.07.2013 року.

Згідно пунктів 56.1, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1 пункту 56.17. статті 56 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, а також оскарженням їх в судовому порядку, суми грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) нарахованих згідно таких податкових повідомлень-рішень необхідно вважати узгодженими.

Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Так як відповідач не розпочав процедуру оскарження рішення контролюючого органу і не сплатив нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, таку суму грошового зобов'язання необхідно вважати податковим боргом.

Відповідно до пунктів 59.1, 59.4, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Вимога № 510-25/11 від 26.05.2014 року надіслана відповідачу 27.05.2014 року.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги, тобто направляти податкову вимогу відповідачу після збільшення йому податкового боргу в зв'язку із проведеним нарахуванням на підставі податкового повідомлення-рішення необхідності не було.

Податковий борг відповідача підтверджується копією акту перевірки, копіями податкових повідомлень-рішень, копією корінця податкової вимоги, розрахунком заборгованості, які додані до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 87.11 ст.87 Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Статтею 67 Конституції України визначено, що на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Оскільки, відповідачем узгоджений податковий борг, який підтверджений доказами перевіреними судом не сплачений, суд вважає вимоги позивача доведеними, тому позов необхідно задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 4, 5, 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 2, 5 13, 14, 17 Закону України «Про плату за землю», ст. ст. 14, 56, 57, 87, 95 Податкового кодексу України, ст.ст. 9, 11, 86, 159 - 163, 167 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із фізичної особи ОСОБА_3 (і/н НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 2621,12 грн., (дві тисячі шістсот двадцять одну гривню дванадцять копійок).

В повному обсязі постанова суду буде виготовлена 05.01.2015 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05 січня 2015 року

Суддя/підпис/В.К. Блонський"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський