Постанова № 42263018, 05.01.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2015 року Справа № 803/2661/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

при секретарі судового засідання Веремчуку В.В.,

за участю представника позивача Трошкіна С.А,

представника відповідача Марухи Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-СВ" до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс-СВ" (ТзОВ "Ресурс-СВ") звернулося з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Волинської області (ВДВС) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано наступними обставинами.

ТзОВ "Ресурс-СВ" є боржником у декількох виконавчих провадженнях, які об'єднані відповідачем у зведене виконавче провадження ВП № 41000796. Останнє виконавче провадження ВП № 43116413 про стягнення на користь ОСОБА_3 65 000 грн. приєднане до зведеного виконавчого провадження 25 квітня 2014 року.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Тому 25 жовтня 2014 року закінчився шестимісячний строк здійснення зведеного виконавчого провадження.

Згідно із частинами першою, другою, четвертою статті 47 зазначеного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Оскільки протягом встановленого строку для здійснення виконавчого провадження виявилися безрезультатними здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, і таке майно у боржника дійсно відсутнє, то відповідач повинен був скласти акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, не пізніше першого робочого дня після закінчення строку здійснення виконавчого провадження.

Однак, відповідач допустив протиправну бездіяльність не склавши акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення і не повернувши виконавчі документи стягувачам. Протиправна бездіяльність відповідача порушує права позивача як боржника у зведеному виконавчому провадженні, оскільки на кошти позивача на рахунках у банках накладено арешт.

Тому позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нескладання акту про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, у всіх виконавчих провадженнях, що входять до зведеного виконавчого провадження, а також зобов'язати відповідача скласти акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, у всіх виконавчих провадженнях, що входять до зведеного виконавчого провадження.

В письмових запереченнях проти адміністративного позову від 05 січня 2015 року (а.с. 18, 19) відповідач просив повністю відмовити в задоволенні адміністративного позову за безпідставністю. Так, відповідачем не складається акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, оскільки державним виконавцем ще не здійснені всі передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна і перешкоджає здійсненню таких заходів саме позивач, не надаючи тривалий час витребовуваних ВДВС документів.

В судовому засіданні представник позивача Трошкін С.А. адміністративний позов підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Маруха Г.М. в судовому засіданні заперечує проти адміністративного позову з мотивів, наведених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом дії відповідача щодо здійснення зведеного виконавчого провадження перевірялись на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність своїх дій і недопущення протиправної бездіяльності у здійсненні заходів щодо розшуку майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення.

Судом встановлено, що на час розгляду справи судом позивач є боржником у трьох виконавчих провадженнях, які об'єднані у зведене виконавче провадження ВП № 41000796, що знаходиться на виконанні у відділі державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Волинської області.

Так, постановою державного виконавця від 15 жовтня 2013 року об'єднано два виконавчі провадження: 1). ВП № 3912 4229 з виконання виконавчого листа, виданого Волинським окружним адміністративним судом 24 липня 2013 року, про стягнення з ТзОВ "Ресурс-СВ" на користь Державного бюджету України штрафних санкцій в розмірі 1 700 грн. (постановою від 25 лютого 2014 року ВП № 3912 4229 виконавче провадження закінчено) (а.с. 21, 22) і 2). ВП № 39350185 з виконання виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 13 серпня 2013 року, про стягнення з ТзОВ "Ресурс-СВ" на користь Приватного підприємства "Безпека-Центр" 50 514 грн. 17 коп. (а.с. 25, 26) - у зведене виконавче провадження, якому присвоєно номер ВП № 41000796 (а.с. 20).

03 грудня 2013 року постановою державного виконавця (а.с. 30) приєднано до зведеного виконавчого провадження виконавче провадження ВП № 41770925 з виконання виконавчого листа, виданого Волинським окружним адміністративним судом 14 листопада 2013 року, про стягнення з ТзОВ "Ресурс-СВ" в дохід державного бюджету 82 364, 05 грн. податкового боргу (а.с. 31).

Постановою державного виконавця від 25 квітня 2014 року (а.с. 35) приєднано до зведеного виконавчого провадження виконавче провадження ВП № 43116413 з виконання виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 23 квітня 2014 року, про стягнення з ТзОВ "Ресурс-СВ" на користь ОСОБА_3 65 000 грн. (а.с. 36).

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нескладання ним акта про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, та зобов'язати відповідача скласти такий акт, посилаючись на закінчення строку здійснення зведеного виконавчого провадження і на відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, та безрезультатність здійснених державним виконавцем заходів щодо розшуку такого майна.

Проте, судом встановлено, що позивач неналежним чином використовує надані йому, як боржнику у виконавчому провадженні, повноваження і не виконує покладених на нього, як боржника, обов'язків, а саме: перешкоджає здійсненню державним виконавцем заходів щодо розшуку майна, на яке може бути звернуто стягнення, не надаючи тривалий час витребовуваних ВДВС документів.

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Як передбачено частинами першою і другою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин сьомої і шостої статті 12 Закону особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Згідно з частинами першою і другою статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження про що виносить постанову, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частинами першою і другою статті 27 Закону визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

Заходами примусового виконання рішень відповідно до статті 27 Закону є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Частиною другою статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Отже, строк здійснення зведеного виконавчого провадження ВП № 41000796 обчислюється з 25 квітня 2014 року і в шестимісячний строк провадження не здійснене.

Однак, закінчення шестимісячного строку здійснення зведеного виконавчого провадження, передбаченого частиною другою статті 30 Закону України "Про виконавче провадження", не є підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки такі підстави закінчення виконавчого провадження не передбачені частиною першою статті 49 зазначеного Закону.

Судом встановлено з пояснень представників сторін, з матеріалів зведеного виконавчого провадження, дослідженого в судовому засіданні, що відповідачем вживалися передбачені Законом України "Про виконавче провадження" заходи примусового виконання рішень, вчинялися виконавчі дії з виконання рішень зведеного виконавчого провадження.

Так, стягнення за виконавчими документами, в першу чергу, відповідно до статті 52 Закону зверталося на кошти на рахунках в установах банків та інших кредитних організаціях постановою від 20 серпня 2013 року про арешт коштів боржника у ВП № 39350185 (а.с. 28), яка направлялася для виконання у ПАТ КБ "ПриватБанк" і АТ "ОТП Банк" (а.с. 27). Також стягнення зверталося на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення, шляхом накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідно до статей 24 і 57 Закону постановою від 15 серпня 2013 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 39350185 (а.с. 25) накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника і заборонено здійснення його відчуження; постановою від 22 серпня 2013 року у ВП № 39350185 (а.с. 29) накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець має право офіційно звернутися до всіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України, які у встановлений ним строк повинні надати йому безкоштовно документи або їх копії, пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, необхідні для здійснення його повноважень, що також можуть бути використані для встановлення місцезнаходження наявного боржнику майна (розшуку майна); викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

З метою розшуку майна державним виконавцем зроблені запити у ВРЕР ДАІ від 15 жовтня 2013 року (а.с. 23, 39), Державну інспекцію сільського господарства від 15 жовтня 2013 року (а.с. 23), від 26 листопада 2013 року (а.с. 37), від 06 травня 2014 року (а.с.38), Головне управління Держземагентства від 26 березня 2014 року (а.с. 34), Державну реєстраційну службу від 15 жовтня 2013 року (а.с. 23).

При виїзді 27 березня 2014 року державного виконавця за місцезнаходженням боржника для розшуку майна, на яке може бути звернуто стягнення, складено в присутності керівника боржника ОСОБА_3 акт про нездійснення господарської діяльності (а.с. 43) і запропоновано надати документи необхідні для встановлення місцезнаходження наявного боржнику майна. Дана обставина не заперечувалася і не спростована представником відповідача в судовому засіданні.

Крім того, листом від 15 квітня 2014 року (а.с. 42) державним виконавцем зобов'язано боржника у трьохденний строк надати відповідну інформацію, документи, необхідні для встановлення місцезнаходження майна, що належить боржнику; майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами; майна, що перебуває у інших осіб. Також зобов'язано керівника боржника прибути 22 квітня 2014 року до ВДВС для дачі пояснень з приводу невиконання рішень суду.

Не дивлячись на те, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, позивач не виконав добровільно судових рішень, а після звернення судових рішень до примусового виконання тривалий час не виконує вимог Закону України "Про виконавче провадження", перешкоджає здійсненню державним виконавцем заходів щодо розшуку майна, на яке може бути звернуто стягнення, не надаючи тривалий час витребовуваних ВДВС документів; вимагаючи в судовому порядку зобов'язати відповідача скласти акт про відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, та повернути виконавчі документи стягувачам.

Постановою державного виконавця від 25 квітня 2014 року (а.с. 40, 41) через неявку керівника боржника без поважних причин на виклик державного виконавця для надання пояснень і витребовуваних документів застосовано його привід через органи внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Згідно з частинами другою і четвертою статті 47 Закону про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Суд вважає, що державним виконавцем ще проводяться заходи щодо розшуку майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення, а тому не складено акт про відсутність такого майна і не прийнято постанов про повернення виконавчих документів стягувачам.

Суд вважає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України відповідач доказав правомірність своєї бездіяльності щодо нескладання акта про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про виконавче провадження", суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-СВ" до Відділу державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 09 січня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.А. Александрова