Рішення № 4226184, 21.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.07.09 р. Справа № 1/110

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Аргус Лімітед”

м. Одеса

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Харцизький трубний завод”

м. Харцизьк

про стягнення 202 593 грн. 73 коп.

Представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

В засіданні брали участь

В судових засіданнях 03.06.2009р.,

25.06.2009р., 13.07.2009р.

оголошувались перерви

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аргус Лімітед” звернулось з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Харцизький трубний завод” про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 177 024 грн. 00 коп., річних в сумі 1 717 грн. 60 коп., пені в сумі 13 740 грн. 73 коп.

В обґрунтування вимог позивач надав: договір поставки № 01/06-2008 від 27.06.2008р., специфікацію № 1 від 27.06.2008р., повідомлення від 06.10.2008р. вих. № 17, фіскальний чек від 30.10.2008р., повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.11.2008р., розрахунок позову.

В судовому засіданні 03.06.2009р. відповідач надав відзив, в якому заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що постачальник повинен був поставити та передати товар у власність покупцю в обумовлені договором строки, але він свої зобов’язання за договором не виконав. Пунктом 2 додатку № 1 до договору передбачено, що строк поставки обладнання складає 100 банківських днів з дня зарахування попередньої оплати в розмірі 60 % грошових коштів на поточний рахунок позивача. На виконання умов договору 08.07.2008р. відповідач здійснив попередню оплату на рахунок позивача у розмірі 60% загальної вартості зварювального обладнання, а саме 332 013 грн. 60 коп. і тому останнім днем поставки вважається 25.11.2008р. Позивач неправомірно притримує обладнання у себе, оскільки договором поставки передбачений лише один вид забезпечення виконання зобов’язання – неустойка. Щодо нарахованих індексу інфляції, річних та пені, то він вважає, що їх розмір нарахований позивачем невірно.

Для можливого врегулювання спору відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання судом задоволено. В судовому засіданні було оголошено перерву.

Однак, у наступному судовому засіданні сторони пояснили, що спір не врегульований.

Позивач відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог і просить стягнути заборгованість з урахуванням індексу інфляції у сумі 182 023 грн. 82 коп., річні у сумі 2 891 грн. 01 коп., пеню в сумі 23 128 грн. 07 коп. Крім того, на відзив відповідача позивач надав заперечення, в яких зазначив, що відповідач мав оплатити 30 % вартості обладнання, а саме 166 066 грн. 80 коп. протягом десяти банківських днів з дати письмового повідомлення про знаходження обладнання на складі постачальника. Таке повідомлення 30.11.2008р. було направлено відповідачу і ним отримано 04.11.2008р., тобто оплата 30 % загальної вартості обладнання мала бути ним здійснена не пізніше 18.11.2008р. У зв’язку з невиконанням відповідачем прийнятого на себе зобов’язання по сплаті 30 % вартості обладнання, у позивача виникло право на його притримання. Пред’явлені індекс інфляції, річні та пеня відповідають законодавству і їх розмір нарахований у встановлених розмірах.

Відповідач надав доповнення до відзиву, в яких заперечив проти збільшених позовних вимог стосовно пені, оскільки позивачем не враховані вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В судовому засіданні було оголошено перерву.

03.07.2009р. відповідач пред’явив зустрічний позов, в якому заявлені вимоги про зобов’язання поставити товар та стягнення штрафу в розмірі 27 667 грн. 80 коп. В обґрунтування позову він посилається на те, що постачальником у встановлені договором строки не було передане обладнання, незважаючи на здійснення попередньої оплати.

Ухвалою від 07.07.2009р. вказаний зустрічний позов був прийнятий до розгляду.

Відповідач за зустрічним позовом надав відзив, в якому не визнав його, посилаючись на притримання товару у зв’язку з невиконанням обов’язків боржником згідно зі статтею 594 Цивільного кодексу України, тому просить відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 13.07.2009р. сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволено і в судовому засіданні оголошена перерва. Але в судове засідання сторони не з’явились без поважних причин.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 27.06.2008р. між сторонами був укладений договір поставки № 01/06-2008, відповідно до якого позивач зобов’язався поставити та передати у власність в обумовлені договором строки покупцю (відповідачу) зварювальне устаткування, вартість якого він оплачує за умовами, визначеними у додатках. Додатком № 1 до вказаного договору сторони передбачили умови та строки поставки, порядок оплати.

Так, пунктом 2 додатку визначено, що постачальник здійснює поставку товару в термін 100 банківських днів з дня зарахування попередньої оплати в розмірі 60 % грошових коштів на його поточний рахунок.

Пунктом 3 додатку визначено, що оплата здійснюється в три етапа:

1) 60 % попередня оплата від загальної суми додатку в термін 10

банківських днів з дня підписання додатку на підставі рахунку;

2) 30 % від загальної суми додатку в термін 10 банківських днів з дати

письмового повідомлення покупця про знаходження товару на складі постачальника;

3) 10 % від загальної суми додатку в термін 10 банківських днів з дати

введення товару в експлуатацію.

Загальні умови виконання зобов’язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На виконання умов договору відповідач платіжним дорученням 341398 від 08.07.2008р. перерахував суму 332 013 грн. 60 коп., що становить 60 % загальної суми. Отже, покупець виконав перший етап оплати.

Постачальник (позивач) згідно умов договору листом № 17 від 06.10.2008р. повідомив покупця (відповідача) про наявність предмету договору постачання - зварювальне устаткування. Вказаний лист був направлений 30.10.2008р. і отриманий відповідачем 04.11.2008р. Таким чином, у покупця за договором виникло зобов’язання здійснити другий етап оплати – 30% вартості обладнання на протязі 10 днів з дня отримання повідомлення. Проте, відповідач оплату не здійснив, чим порушив умови договору і тому позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення неоплаченої частки вартості обладнання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідач не виконав грошові зобов’язання, тому позивач правомірно нарахував індекс інфляції у сумі 16 017 грн. 02 коп. за період з грудня 2009р. по травень 2009р., річні у сумі 2 891 грн. 01 коп. за період з 19.11.2008р. по 18.06.2009р. Крім того, він нарахував згідно з пунктом 6.5 договору пеню в сумі 23 128 грн. 07 коп. за прострочення платежу з 19.11.2008р. по 18.06.2009р. Судом перевірений розрахунок пені і встановлено, що при її нарахуванні позивач не врахував вимоги статті 232 Господарського кодексу України, пунктом 6 якої передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. З врахуванням викладеного пеня становить 19 962 грн. 57 коп.

За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України). Позивач довів позовні вимоги, тому вони підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечення відповідача про порушення позивачем строку поставки, що зумовило невиконання ним порядку оплати, не приймаються судом до уваги, оскільки сторонами передбачена оплата у розмірі 30 % від загальної суми в термін 10 банківських днів з дати письмового повідомлення про знаходження товару на складі. Тобто оплата наступної частки вартості товару не залежить від його отримання.

Розглянувши зустрічний позов, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що за укладеним договором поставки № 01/06-2008 від 27.06.2008р. постачальник – ТОВ “Аргус-Лімітед” зобов’язалося поставити покупцю ВАТ “Харцизький трубний завод” зварювальне устаткування згідно специфікації.

Відповідно до пункту 3.3 договору поставка товару здійснюється в строки, зазначені у конкретному додатку.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 712 вказаного кодексу до договору поставки застосовуються загальні положення купівлі-продажу і стаття 663 кодексу передбачає обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором.

Специфікацією (додатком № 1) сторони узгодили строк поставки:

постачальник здійснює поставку товару в термін 100 банківських днів з дня зарахування попередньої оплати в розмірі 60 % грошових коштів на його поточний рахунок.

На виконання умов договору покупець платіжним дорученням № 341 398 від 08.07.2008р. перерахував постачальнику попередню оплату за договором 332 013 грн. 60 коп., що становить 60 %, як передбачено договором. Отримання грошових коштів постачальник підтвердив, тому з врахуванням умов поставки за договором днем передачі товару слід вважати 25.11.2008р.

Постачальник отримав попередню оплату, однак обов’язки по передачі товару не виконав, тому покупець правомірно звернувся з позовом про зобов’язання передати товар.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків поставки у виді штрафу в розмірі 5 % від вартості непоставленого товару в строк. Оскільки договірні зобов’язання не були виконані продавцем, тому покупець правомірно нарахував його в сумі 27 667 грн. 80 коп.

Вважаючи вищевикладене, зустрічний позов підлягає задоволенню.

Не приймаються до уваги посилання постачальника на правомірне притримання товару за вказаним договором, як спосіб забезпечення виконання зобов’язання покупцем, з наступних підстав.

Стаття 594 Цивільного кодексу України передбачає право кредитора притримувати річ, що належить боржнику, до тих пір, поки останній не виконає свої зобов’язання або задовольнити з неї свій інтерес. Суд погоджується з постачальником, що право притримання виникає на підставі вказаної статті і не потребує укладення договору. Але, право на при- тримання виникає у кредитора з моменту прострочення виконання зобов’язання боржником. До моменту виникнення права на притримання кредитор не вправі залишати в себе річ, якщо його обов’язком є передання речі незалежно від виконання обов’язків боржником.

Умовами договору постачальник прийняв обов’язки поставити та передати товар в зумовлені строки покупцю (пункт 1.1). Строк поставки специфікацією визначений залежно від оплати згідно І етапу-100 банківських днів з дня зарахування попередньої оплати в розмірі 60 % вартості товару. Покупець цю умову виконав, тому обов’язки передати товар наступили у продавця після отримання першої частки попередньої оплати. Отже, по закінченні встановленого строку у покупця виникає право вимагати передачу товару. Покупець, який не отримав річ, правомірно звернувся з зустрічним позовом.

Доводи постачальника про порушення покупцем строку оплати другого етапу, що зумовило притримання товару, є помилковими, оскільки цей етап оплати не залежить від строку передачі товару. Порушення встановленого строку тягне за собою відповідальність покупця за невиконання строків оплати та у постачальника виникає право на пред’явлення позову про стягнення заборгованості і передбачених санкцій. Постачальник скористався таким правом і звернувся з позовом про стягнення заборгованості з нарахуванням санкцій.

Судові витрати покладаються на відповідача за зустрічним позовом з врахуванням того, що позивачем оплачено державне мито за позовними вимогами про зобов’язання передати товар за ставками немайнового характеру в той час, як слід було оплатити державне мито залежно від вартості товару. Недоплачене державне мито підлягає стягненню з позивача за зустрічним позовом до Державного бюджету України. Після надання суду доказів оплати вказаної суми вона буде стягнута з відповідача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Аргус Лімітед”.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Аргус Лімітед” задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Харцизький трубний завод” (86703, Донецька область, м. Харцизьк, вул. Патона, 9, ідентифікаційний код 00191135, п/р 26004156500 у філії ЗАТ “Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Аргус Лімітед” (65069, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграду, 82, кв. 39, ідентифікаційний код 35566441, п/р 26004134040 в Одеській обласній дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351) заборгованість з урахуванням індексу інфляції у сумі 182 023 грн. 82 коп., річні у сумі 2 891 грн. 01 коп., пеню в сумі 19 962 грн. 57 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 2 048 грн. 78 коп., за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу 316 грн. 02 коп.

В іншій частині відмовити.

Зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства „Харцизький трубний завод” задовольнити.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Аргус Лімітед” (65069, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграду, 82, кв. 39, ідентифікаційний код 35566441, п/р 26004134040 в Одеській обласній дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351) передати Відкритому акціонерному товариству „Харцизький трубний завод” (86703, Донецька область, м. Харцизьк, вул. Патона, 9, ідентифікаційний код 00191135, п/р 26004156500 у філії ЗАТ “Донгорбанк”, МФО 334970) зварювальне обладнання згідно договору поставки № 01/06-2008 від 27.06.2008р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аргус Лімітед” (65069, м. Одеса, вул. Героїв Сталінграду, 82, кв. 39, ідентифікаційний код 35566441, п/р 26004134040 в Одеській обласній дирекції “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 328351) на користь Відкритого акціонерного товариства „Харцизький трубний завод” (86703, Донецька область, м. Харцизьк, вул. Патона, 9, ідентифікаційний код 00191135, п/р 26004156500 у філії ЗАТ “Донгорбанк”, МФО 334970) штраф у сумі 27 667 грн. 80 коп., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 361 грн. 68 коп., за інформаційно-технічне обслуговування судового процесу 312 грн. 50 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Харцизький трубний завод” (86703, Донецька область, м. Харцизьк, вул. Патона, 9, ідентифікаційний код 00191135, п/р 26004156500 у філії ЗАТ “Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Державного бюджету України недоплачене державне мито у сумі 5 171 грн. 88 коп.

Рішення оголошено в засіданні та набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Азарова З.П.