Рішення № 4226088, 23.07.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2009 р.

Справа № 17/66-1321

Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Андрусик Н.О.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ", м. Тернопіль

до відповідача Приватного підприємства "Продторг - Тернопіль", м. Тернопіль

Представник від:

позивача: Котис В.П., уповноважений, довіреність № 8 від 10.01.09р.;

відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов’язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у зв’язку з відсутністю письмового клопотання сторони.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ", м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області 02.07.2009р. з позовом до Приватного підприємства "Продторг - Тернопіль", м. Тернопіль, про стягнення заборгованості за договором на поставку товарів № 25 від 01.06.07р. в сумі 14502,93 грн., з яких: 13799,13 грн. основного боргу, 207,68 грн. інфляційних нарахувань, 100,66 грн. - 3% річних та 395,45 грн. нарахованої пені. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі 1500,00 грн. наданих адвокатських послуг.

Позов обґрунтовується копією договору на поставку товарів № 25 від 01.06.07р.; копіями видаткових накладних № ЗХ-0010515 від 04.04.09р., № ЗХ-0010514 від 04.04.09р., № ЗХ-0010513 від 04.04.09р., № ЗХ-0010512 від 04.04.09р., № ЗХ-0010511 від 04.04.09р., № ЗХ-0010510 від 04.04.09р.№ ЗХ-0010509 від 04.04.09р., № ЗХ-0010508 від 04.04.09р., № ЗХ-0010130 від 14.03.09р., № ЗХ-0010132 від 14.03.09р., № ЗХ-0010131 від 14.03.09р., № ЗХ-0010148 від 17.03.09р., № ЗХ-0010149 від 17.03.09р., № ЗХ-0010193 від 18.03.09р.; копією банківської виписки від 16.03.09р.; копією договору про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №10/01/09 від 10.01.09р.; копією акту виконаних робіт від 02.07.09р.; копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №511 від 20.06.08р.; копією платіжного доручення №12123 від 02.07.09р.; розрахунком суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 09.07.2009р. порушено провадження у справі № 17/66-1321 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 23.07.2009р.

Позивач, згідно пояснень свого представника в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення №2445691). Клопотань про відкладення розгляду справи не заявив.

За таких обставин, враховуючи що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

01 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" як Постачальником та Приватним підприємством "Продторг - Тернопіль", як Покупцем, укладено договір на поставку товарів № 25 (далі Договір), згідно умов якого Постачальник взяв на себе зобов’язання постачати Покупцю товар згідно заявки, а Покупець, в свою чергу, взяв на себе зобов’язання прийняти товар в кількості , асортименті, за ціною, погодженими з Покупцем та здійснити розрахунки в термін, вказаний у накладних документах (п. 2.1 договору). Згідно р. 9 договору, термін дії договору встановлений до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Поставка Товару здійснюється на умовах доставки в торгові точки (EXW –склад Покупця) у відповідності з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року (п. 4.1. Договору).

Як стверджує позивач і це не заперечується відповідачем, на виконання умов укладеного Договору, в період з 31.12.2008 року по 04.04.2009р. позивач згідно видаткових накладних № ЗХ-0010515 від 04.04.09р., № ЗХ-0010514 від 04.04.09р., № ЗХ-0010513 від 04.04.09р., № ЗХ-0010512 від 04.04.09р., № ЗХ-0010511 від 04.04.09р., № ЗХ-0010510 від 04.04.09р.№ ЗХ-0010509 від 04.04.09р., № ЗХ-0010508 від 04.04.09р., № ЗХ-0010130 від 14.03.09р., № ЗХ-0010132 від 14.03.09р., № ЗХ-0010131 від 14.03.09р., № ЗХ-0010148 від 17.03.09р., № ЗХ-0010149 від 17.03.09р., № ЗХ-0010193 від 18.03.09р., № ЗХ-0010127 від 14.03.09р., № ЗХ-0010126 від 14.03.09р., № ЗХ-0010129 від 14.03.09р., № ЗХ-0010128 від 14.03.09р., № ЗХ-0005727 від 20.02.09р., № ЗХ-0005729 від 20.02.2009р., № ЗХ-0005644 від 14.02.2009р., № ЗХ-0005643 від 14.02.09р., № ЗХ-0032774 від 31.12.2008р., № ЗХ-0032773 від 31.12.2008р. передав, а відповідач прийняв, зазначений у накладних товар (продтовари) на загальну суму 14978,94 грн. Факт отримання продукції підтверджується підписами представників відповідача на зазначених накладних, котрі засвідчені печаткою магазину відповідача.

Умовами укладеного договору (розділ 2) сторони визначили ціну товару та порядок проведення розрахунків за поставлений товар. Так, у відповідності до п. 2.1. Договору ціна товару, що постачається визначається у відповідності з ціною, вказаною у прайс-листах Постачальника, які діють на момент виконання Постачальником заявки Покупця і вказуються в накладних. Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Оплата товару проводиться на умовах відтермінування платежу з дня отримання товару на протязі 35 днів (п. 2.2. Договору). При цьому, термін розрахунків вказується в накладних документах на кожну партію товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як стверджує позивач, ТОВ "Захід ТМ" свої зобов’язання по договору виконало в повній мірі, однак, відповідач порушив свої договірні зобов’язання, не провівши оплати за отриманий товар в повному розмірі, внаслідок чого, станом на 02.07.2009р. (дата оформлення позовної заяви) заборгованість відповідача за Договором на поставку товарів №25 від 01.06.2007р. становить 13799,13 грн. (з урахуванням останньої сплати боргу в березні 2009р.).

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини з договору поставки, які регулюються нормами ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право продавця вимагати оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язків.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що товар на загальну суму 14978,94 грн. був переданий відповідачу у власність, не повернутий ним, але у встановлений договором поставки строк, вартість купленого товару не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов’язання щодо оплати купленого товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму боргу є правомірними, документально підтвердженими первинними документами та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 13799,13 грн. боргу.

Належне виконання грошових зобов’язань покупцем забезпечено сторонами згідно п. 6.1. Договору пенею у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої пені, та поданий розрахунок пені за період з 05.02.2009р. по 02.07.2009р. в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати по кожній накладній та з урахуванням часткової сплати вартості отриманого товару, в розмірі 395,45 грн., то суд вважає їх такими, що відповідають вимогам ст. 258 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»та п. 6.1. договору, а тому задовольняються судом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з тим, що грошові зобов’язання відповідачем не виконані в строк, обумовлений договором на поставку товарів № 25 від 01.06.2007р., тому правомірними є вимоги, котрі ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України і надають право позивачу вимагати від боржника сплати боргу з урахуванням трьох відсотків річних та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Оцінивши подані позивачем розрахунки трьох відсотків річних у розмірі 100,66 грн. (за період 05.02.2009 р. по 02.07.2009 р.) та інфляційних нарахувань в розмірі 207,68 грн. (за період з лютого по травень 2009 року включно), суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені і є такими, що відповідають встановленим Держкомстатом України індексам інфляції за період з лютого 2009 р. по травень 2009 року включно та вимогам закону, оскільки ні договір, ні закон, не встановлюють іншого розміру процентів, ніж той, що передбачено нормами ЦК України.

Крім того, суд вважає правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях статті 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України вимоги про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 1500,00 грн., понесених за надання юридичних послуг адвокатом згідно укладеного договору про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №10/01/09 від 10.01.09р., виходячи з такого.

Статтею 59 Конституції України гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним вибором “захи сника своїх прав”. Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуаль ного кодексу України до складу судових витрат у господарсь кому судочинстві можуть включатися витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, зокре ма ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування позивачу сум в якості судових витрат, які були сплачені ним за отримання послуг адвоката.

З матеріалів справи випливає, що правова допомога позивачу у даній справі надавалася адвокатом Котисом В.Я. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 511 від 20.06.2008р.) на виконання умов договору про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №10/01/09 від 10.01.09р., укладеного між позивачем у справі (Замовником) та адвокатом Котисом В.Я. (Виконавцем).

Відповідно до п. 1.1. даного Договору Виконавець взяв на себе зобов’язання по наданню Замовнику на строковій основі комплексу адвокатських послуг консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами даного договору, а Замовник зобов’язався здійснювати оплату таких послуг.

Відповідно до п. 2.1. договору оплата вартості виконаних робіт і наданих послуг здійснюється на підставі актів прийому-передачі наданих послуг, які по мірі виконання оформляються сторонами та є невід’ємними додатками до Договору №10/01/09.

Згідно акту виконаних робіт від 02.07.09р. Замовником та Виконавцем погоджено надання останнім послуг по підготовці та веденні справи ТОВ «Захід ТМ»про стягнення боргу з ПП «Продторг-Тернопіль»вартістю 1500,00 грн.

Як видно з платіжного доручення №12123 від 02.07.2009р. позивачем сплачено на рахунок ПП Котис В.Я. кошти в розмірі 1500,00 грн., як оплату за юридичні послуги згідно договору №10/01/09 від 10.01.2009р., акту виконаних робіт від 02.07.09р., тому оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що розмір понесених витрат є співрозмірним з ціною позову, відтак, понесені витрати слід включити до складу судових витрат по даній справі, котрі підлягають відшкодуванню з Приватного підприємства "Продторг - Тернопіль", м. Тернопіль.

У зв’язку з наведеним, позовні вимоги, як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем та підтверджені матеріалами справи підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуги адвоката, покладаються на відповідача у справі.

У судовому засіданні 23.07.2009 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 549-551, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 –47, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 811, 82- 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Продторг - Тернопіль", м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, ідентифікаційний код 34473634 –13799,13 грн. основного боргу, 395,45 грн. пені, 100,66 грн. –3% річних, 207,68 грн. інфляційних нарахувань та 1960,03 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід ТМ", с. Ступки Тернопільського району Тернопільської області, вул. Тернопільська, 35, ідентифікаційний код 32941822.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „27” липня 2009 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя Н.О. Андрусик