Рішення № 4225984, 15.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2009 р. Справа № 57/154-09

вх. № 5185/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Котовенко О.М., довір. № 690 від 10.10.2008 року відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Кроно-Україна", м. Кам*янка

до ТОВ "Право-консул Україна", с. Пісочин

про стягнення 706349,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач. - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кроно – Україна» м. Кам’янка звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Право –консул Україна" м. Харків, 706349,99 основного боргу, 7063,50 грн. державного мита та 312,00 грн. судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 67 від 01.04.2006 року неналежним чином виконав прийняті на себе зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 липня 2009 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15 липня 2009 року р. о 11: 00.

03 липня 2009 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав додаткові документи, які долучаються судом до матеріалів справи.

Присутній у призначеному 15 липня 2009 року судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію господарського суду Харківської області (вх. № 18391 від 14.07.2009 року) надав відзив на позовну заяву, в якому позов визнає в повному обсязі, у зв’язку з чим просить розглянути справу без його участі.

Присутній в судовому засіданні 15.07.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 ГПК України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кроно – Інвест Харків» (далі - поставщик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Право - Консул Україна» ( далі - покупець) був укладений договір № 67 поставки (далі - договір), у відповідності до умов якого поставщик приймає на себе зобов’язання поставити та передати у власність відповідача товар – плиту МДФ, найменування якого, декор, розміри, кількість, ціна за одиницю, позиції, загальна вартість, строки та умови поставки, вказані в специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору, прийом – передача товару по кількості проводиться у розхідних накладних, по якості – у відповідності з документами, що посвідчують якість, яка повинна відповідати вимогам діючих ТУ та ДОСТів, а Покупець (відповідач) зобов’язаний оплатити товар у відповідності до умов договору.

Розділом 2 договору сторони по договору передбачили, що строки та умови поставки товару вказуються в специфікаціях у відповідності з Правилами «Інкотермс - 2000».

Згідно з розділом 5 договору, упаковка та маркування товару, який постачається по договору, повинна відповідати вимогам, діючим для даного виду товару та забезпечувати його відповідність при транспортуванні.

Розділом 9 сторонами по договору було погоджено строк дії договору, а саме договір діє з момент у укладання до 31 грудня 2006 року, якщо ні одна з сторін договору за один місяць до закінчення строку його дії не повідомить іншу сторону про його зміну або розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

У відповідності до розділу 10 договору зміни, доповнення до договору повинні бути викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін, в іншому, що не передбачено договором, сторони керуються діючим законодавством України.

На виконання умов договору поставщиком було поставлено відповідачу товар - плиту МДФ на загальну суму 4259302, 30 грн., що підтверджується накладними № КИ – 0001547 від 04.04.2006 року, № КИ – 0001557 від 05.04.2006 року, № КИ – 0002164 від 12.05.2006 року, № КИ – 0002192 від 15.05.2006 року, № КИ – 0002194 від 15.05.2006 року, № КИ – 0002195 від 15.05.2006 року, № КИ – 0002237 від 16.05.2006 року, № КИ – 0002270 від 17.05.2006 року, № КИ – 0002294 від18.05.2006 року, № КИ – 0002295 від 18.05.2006 року, № КИ – 0002303 від 18.05.2006 року, № КИ – 0002306 від 18.05.2006 року, № КИ – 0002357 від 23.05.2006 року, № КИ – 0002358 від 23.05.2006 року, № КИ – 0002359 від 23.05.2006 року, № КИ – 0002377 від 23.05.2006 року, № КИ – 0002381 від 24.05.2006 року, № КИ – 0002385 від 24.05.2006 року, № КИ – 0002402 від 25.05.2006 року, № КИ – 0002403 від 25.05.2006 року, № КИ -0002439 від29.05.2006 року, № КИ – 0002449 від 29.05.2006 року, № КИ – 0002472 від 30.05.2006 року, № КИ – 0002487 від 30.05.2006 року, № КИ – 0002525 від 31.05.2006 року, № КИ – 0002547 від 01.06.2006 року, № КИ – 0002556 від 01.06.2006 року, № КИ – 0002576 від 01.06.2006 року, № КИ – 0002584 від 02.06.2006 року, № КИ – 0002644 від 06.06.2006 року, № КИ – 0002730 від 13.06.2006 року, № КИ – 0002731 від 13.06.2006 року, № КИ – 0002732 від 13.06.2006 року, № КИ – 0002734 від 13.06.2006 року, № КИ – 0002737 від 13.06.2006 року, № КИ – 0003254 від 20.07.2006 року, № КИ – 0003489 від 03.08.2006 року, № КИ – 0003567 від 08.08.2006 року, № КИ - 0003576 від 09.08.2006 року, № КИ – 0003592 від 10.08.2006 року, № КИ – 0003594 від 10.08.2006 року, № КИ – 0003609 від 11.08.2006 року, № КИ – 0003622 від 11.08.2006 року, № КИ – 0003646 від 14.08.2006 року, № КИ – 0003674 від 15.08.2006 року, № КИ – 0003724 від 18.08.2006 року, № КИ – 0003797 від 23.08.2006 року, № КИ -0003798 від 23.08.2006 року, № КИ -0003802 від23.08.2006 року, № КИ-0003804 від 23.08.06 року, № КИ-0003820 від 28.08.06 року, № КИ-0003835 від 29.08.06 року,№ КИ-0003866 від 30.08.06 року, № КИ-0003884 від 31.08.06 року, № КИ-0003888 від 31.08.06 року, № КИ-0003911 від 31.08.06 року, № КИ-0003914 від 31.08.06 року, № КИ-0004041 від 06.09.06 року, № КИ-0004159 від 11.09.06 року, № КИ-0004176 від 12.09.06 року, № КИ-0004197 від 13.09.06 року, № КИ-0004219 від 14.09.06 року, № КИ-0004221 від 14.09.06 року, № КИ-0004239 від 15.09.06 року, № КИ-0004253 від 18.09.06 року, № КИ-0004256 від 18.09.06 року, № КИ-0004286 від 19.09.06 року, № КИ-0004294 від 19.09.06 року, № КИ-0004306 від 20.09.06 року, № КИ-0004315 від 20.09.06 року, № КИ-0004323 від 20.09.06 року, № КИ-0004378 від 22.09.06 року, № КИ-0004407 від 25.09.06 року, № КИ-0004458 від 26.09.06 року, № КИ-0004474 від 26.09.06 року, № КИ-0004477 від 26.09.06 року, № КИ-0004478 від 26.09.06 року, № КИ-0004479 від 26.09.06 року, № КИ-0004480 від 26.09.06 року, № КИ-0004481 від 26.09.06 року, № КИ-0004486 від 26.09.06 року, № КИ-0004493 від 27.09.06 року, № КИ-0004499 від 27.09.06 року, № КИ-0004503 від 27.09.06 року, № КИ-0004504 від 27.09.06 року, № КИ-0004507 від 27.09.06 року, № КИ-0004508 від 27.09.06 року, № КИ-0004513 від 27.09.06 року, № КИ-0004518 від 27.09.06 року, № КИ-0004519 від 27.09.06 року, № КИ-0004535 від 28.09.06 року, № КИ-0004553 від 28.09.06 року, № КИ-0004567 від 28.09.06 року, № КИ-0004577 від 28.09.06 року, № КИ-0004594 від 29.09.06 року, № КИ-0004611 від 29.09.06 року, № КИ-0004613 від 29.09.06 року, № КИ-00004661 від 02.10.06 року, № КИ-0004664 від 02.10.06 року, № КИ-0004666 від 03.10.06 року, № КИ-0004676 від 03.10.06 року, № КИ-0004677 від 03.10.06 року, № КИ-0004696 від 03.10.06 року, № КИ-0004702 від 03.20.06 року, № КИ-0004703 від 03.10.06 року, № КИ-0004707 від 03.10.06 року, № КИ-0004859 від 10.10.06 року, № КИ-0004880 від 11.10.06 року, № КИ-0004894 від 11.10.06 року, № КИ-0004942 від 12.10.06 року, № КИ-0004946 від 13.10.06 року, № КИ-0004954 від 13.10.06 року, № КИ-0005653 від 07.11.06 року, № КИ-0005744 від 10.11.06 року, № КИ-0005764 від 10.11.06 року, № КИ-0005808 від 13.11.06 року, № КИ-0006139 від 22.11.06 року, № КИ-0006351 від 29.11.06 року, № КИ-0006732 від 12.12.06 року, № КИ-0006810 від 14.12.06 року, № КИ-00006838 від 14.12.06 року, № КИ-0006842 від 14.12.06 року, № КИ-0006899 від 18.12.06 року, № КИ-0007168 від 26.12.06 року, № КИ – 0000001 від 04.01.2007 року, № КИ – 0000007 від 09.01.2007 року, № КИ – 0000091 від 10.01.2007 року,№ КИ – 0000135 від 11.01.2007 року, № 0000012 від 11.01.2007 року, № КИ – 0000014 від 12.01.2007 року, № КИ – 0000240 від 15.01.2007 року, № КИ – 0000001 від 16.01.2007 року, № КИ – 0000023 від 17.01.2007 року, № КИ – 0000030 від 18.01.2007 року, № КИ – 0000332 від 19.01.2007 року, № КИ – 0000042 від 23.01.2007 року, № КИ – 0000044 від 24.01.2007 року, № КИ – 0000047 від 25.01.2007 року, № КИ – 0000541 від 26.01.2007 року, № КИ - 0000612 від 29.01.2007 року, № КИ – 0000053 від 29.01.2007 року, № КИ – 0000656 від 30.01.2007 року, № КИ – 0000671 від 31.01.2007 року, № КИ – 0000067 від 01.02.2007 року, № КИ – 0000085 від 06.02.2007 року, № КИ – 0000088 від 07.02.2007 року, № КИ – 0000883 від 08.02.2007 року, № КИ – 0000095 від 08.02.2007 року, № КИ – 0000893 від 09.02.2007 року, № КИ – 0000896 від 09.02.2007 року, № КИ – 0000899 від 09.02.2007 року, № КИ – 0000943 від 12.02.2007 року, № КИ – 0000104 від 12.02.2007 року, № КИ – 0000106 від 13.02.2007 року, № КИ – 0000109 від 14.02.2007 року, № КИ – 0001001 від 15.02.2007 року, № КИ – 0000119 від 19.02.2007 року, № КИ – 0000121 від 20.02.2007 року, № КИ – 0001061 від 21.02.2007 року, № КИ – 0000125 від 21.02.2007 року, № КИ – 0001088 від 22.02.2007 року, № КИ – 0001097 від 23.02.2007 року, № КИ – 0000134 від 23.02.2007 року, № КИ – 0000137 від 26.02.2007 року, № КИ -0001135 від 27.02.2007 року, № КИ – 0000144 від 27.02.2007 року, № КИ – 0000147 від 28.02.2007 року, № КИ – 0001168 від 01.03.2007 року, № КИ – 0000154 від 02.03.2007 року, № КИ – 0001207 від 03.03.2007 року, № КИ – 0001216 від 03.03.2007 року, № КИ – 0000174 від 12.03.2007 року, № КИ – 0000200 від 21.03.2007 року, № КИ – 0001441 від 23.03.2007 року, № КИ – 0000206 від 23.03.2007 року, № КИ – 0000623 від 16.08.2007 року, № КИ – 0000629 від 20.08.2007 року, № КИ – 0000639 від 22.08.2007 року, № КИ – 0000642 від 23.08.2007 року, № КИ – 0000666 від 30.08.2007 року, № КИ – 0000679 від 04.09.2007 року, № КИ – 0000691 від 07.09.2007 року, № КИ – 0000701 від 12.09.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено уповноваженими представниками обох сторін, відповідачем було отримано товар уповноваженою особою, зауважень до якості товару у відповідності до розділу 3 договору не було.

Таким чином, вказані документи свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.

Крім того, факт належного виконання робіт підтверджується актами звірки взаємних розрахунків № б/н від 13.09.2007 року та 30.11.2008 року.

Таким чином, поставщик свої зобов’язання виконав належним чином, передавши відповідачу у власність товар, проте відповідач розрахунки за отриманий товар провів частково.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов’язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, у відповідача виникла заборгованість по договору № 67 поставки від 01.04.2006 року у сумі 706349,09 грн.

У зв’язку з реорганізацією Товариства з обмеженою відповідальність «Кроно-Інвест Харків» (поставщика) шляхом його приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Короно Інвест» (позивача), згідно з Новою редакцією Статуту ТОВ «Кроно Інвест», затвердженою загальними зборами учасників ТОВ «Кроно Інвест» 29.10.2007 року (протокол № 29/10/07) та ТОВ «Кроно Інвест Харків» від 14.09.2007 року (протокол № 1/09/07) на підставі передавального акту та передавального балансу від 14 вересня 2007 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроно Інвест» (позивач) є правонаступником усіх прав та обов’язків ТОВ «Кроно – Інвест Харків» .

Таким чином, ТОВ «Кроно Інвест » (позивач) відповідно до ст..ст. 106,107,509,692 Цивільного кодексу України є кредитором усіх прав та обов’язків дебіторів ТОВ «Кроно – Інвест Харків» (поставщика), в тому числі і кредитором по зобов’язанням, що виникли внаслідок порушення ТОВ «Право - Консул Україна» (відповідачем) умов договору № 67 поставки від 01.04.2006 року щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару у сумі 706349,09 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, .

Статтями 610, ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне зобов’язання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти і сплатити за нього грошову суму.

Розділом 4 договору (п.п. 4.1,4.2,4.3,4.4) сторонами по договору було погоджено суму, ціну та порядок розрахунків, згідно з яким сума договору складає 7000000,00 грн. з ПДВ, ціна за одиницю товару вказується в накладних та специфікаціях, у випадках зміни ціни на сировину, енергоносії, газ, матеріали та інші ціни на товар може змінюватися, оплата рахунку покупцем (відповідачем) свідчить його згоду на отримання товару по новій ціні, покупець проводить оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок поставщика на протязі 60 банківських днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін по договору оплату за поставлений товар здійснив частково, заборгованість у сумі 706349,09 грн. не сплатив та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати товару по договору № 67 поставки від 01.04.2006 року, який був укладений між поставщиком та відповідачем по справі.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджували сплату заборгованості за поставлений товар по договору № 67 поставки від 01.04.2006 року , документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу всього у сумі 706349,09 грн. правомірна та обґрунтована, як така, що визнана відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене,керуючись ст. ст.124,129 Конституції України. ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 536, 610,611, 612, ст. 712 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Право-Консул Україна” (62416, Харківська область,Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, будинок 15-А код ЄДРПОУ 33368747 п/р № 2600600051773 в АБ «Факторіал-Банк» у м. Харків, МФО 351715 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кроно-Україна” (80400, Львівська область, Кам’янка-бузький район, м. Кам’янка-Бузька, вул. Ярослава Мудрого, будинок 52, код ЄДРПОУ 31147999, п/р 260030030414 в Кам’янка-Бузьком відділені ПЛФ ВАТ «Кредобанк» МФО 325365 ) 706 349,99 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Право-Консул Україна” (62416, Харківська область,Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, будинок 15-А код ЄДРПОУ 33368747 п/р № 2600600051773 в АБ «Факторіал-Банк» у м. Харків, МФО 351715 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кроно-Україна” (80400, Львівська область, Кам’янка-бузький район, м. Кам’янка-Бузька, вул. Ярослава Мудрого, будинок 52, код ЄДРПОУ 31147999, п/р 260030030414 в Кам’янка-Бузьком відділені ПЛФ ВАТ «Кредобанк» МФО 325365 ) 7 063,50 грн. держмита та 312,50 грн. на інформаційно-судове забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 20.07.2009 року

справа № 57/154-09