Рішення № 4225902, 14.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.09 Справа № 15/211

за позовом

дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Ровенькитеплокомуненерго», м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 23 820 грн. 88 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача –Коваленко Л.М., юрисконсульт, довіреність № 237/10 від 31.12.08;

від відповідача –не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача: пені в сумі 7 471 грн. 97 коп., інфляційних втрат в сумі 15 291 грн. 60 коп., 3% річних в сумі 1 057 грн. 31 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 13.07.2009 р. визнав позовні вимоги у повному обсязі. Також, відповідач просить зменшити суму неустойки, заявлену до стягнення позивачем.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представника позивача, суд встановив наступне.

Між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», як постачальником, та відповідачем, як покупцем, 29.09.08 було укладено договір на постачання природного газу №06/08-1731-БО-20, за яким позивач зобов'язався передати у власність покупцю природний газ, а відповідач мав прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

На підставі договору Постачальник передав Покупцю протягом листопада-грудня 2008 року газ на суму 454 314 грн. 96 коп.

Приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу (п.4.4 договору). Згідно п. 4.4 договору встановлено, що не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Постачальнику два примірника акту приймання - передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця та погоджені газорозподільною або газотранспортною організацією.

Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Покупець виконав свої грошові зобов’язання з простроченням платежу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.10 договору передбачено, що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідач відзивом на позовну заяву визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися у встановлений строк.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаної норми позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 15291 грн. 60 коп. та 3 % річних у сумі 1 057 грн. 31 коп. Дані розмір інфляційних нарахувань і 3 % річних є обґрунтованими. Тому, вимоги по стягненню вказаних сум підлягають задоволенню повністю.

На підставі п.п. 7.2, 7.10 договору позивачем нараховано пеню в сумі 7471 грн. 97 коп. Вимога по стягненню пені підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заперечень щодо обґрунтованості розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідач не надав та визнав позовні вимоги повністю.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У зв’язку з визнанням позову відповідачем та враховуючи, що такі його дії не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України приймає рішення про задоволення позову.

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю. З відповідача підлягають стягненню пеня у сумі 7 471 грн. 97 коп., інфляційні втрати у сумі 15 291 грн. 60 коп. та 3% річних у сумі 1 057 грн. 31 коп.

Клопотання відповідача, за яким він просить зменшити суму неустойки (тобто за даним позовом пені) судом відхиляється з наступних підстав.

Слід враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст.625 ЦК України, за невиконання грошового зобов’язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов’язання.

Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов’язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 ЦК України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому, відсутність вини відповідача у виникненні боргу та заборгованість населення, бюджетних організацій по сплаті послуг з теплопостачання не є підставою звільнення його від відповідальності за невиконання зобов’язання шляхом зменшення розміру пені.

Також, не може бути підставою зменшення розміру пені і проведення відповідачем реструктуризації заборгованості за спожиту теплову енергію, оскільки Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію»передбачає право на реструктуризацію заборгованості наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, на термін до 60 місяців. Відповідно до Прикінцевих положень цього Закону він набрав чинності з 01.07.2003р. Отже, в порядку, визначеному названим Законом, підлягає реструктуризації заборгованість, яка виникла у період до 01.07.2003р. Між тим, як вбачається із матеріалів даної справи з відповідача стягується заборгованість за природний газ, поставлений позивачем у продовж жовтня-грудня 2007 року та січня-квітня 2008 року.

Наявність заборгованості перед відповідачем інших осіб, тяжкий його фінансовий стан також не є підставою для зменшення розміру пені та розстрочення виконання рішення.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, про що зазначено зокрема у постанові від 24.03.2009р. по справі №10/1994.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даному випадку розмір пені не перевищує розмір збитків.

Так, розмір пені, за яким здійснено її нарахування позивачем, передбачено договором підписаним обопільно сторонами.

Більше того, саме такий розмір пені, що обчислюється за подвійною обліковою ставкою Національного банку України, обмежено законодавцем.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За наведених підстав у їх сукупності відсутні дійсні об’єктивні обставини для зменшення розміру пені.

Крім того, згідно положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання є правом, а не обов’язком судді при прийнятті рішення.

Так, вказана процесуальна норма разом з нормою ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України застосовуються на розсуд суду першої інстанції, який розглядає спір.

Тому, оцінивши наведені відповідачем доводи та надані ним докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відхилення клопотання щодо зменшення розміру пені.

Суд вважає за необхідне вказати, що сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду на стадії виконавчого провадження (в тому числі щодо зменшення штрафних санкцій).

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати у складі: 238 грн. 21 коп. державного мита, а також 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачене державне мито у сумі 2 144 грн. 79 коп., перераховане платіжним дорученням від 19.06.2009р. № 2254 підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства «Спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Ровенькитеплокомуненерго», м. Ровеньки Луганської області, кв. Шахтарський, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35100378, на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827: пеню у сумі 7 471 грн. 97 коп., інфляційні втрати у сумі 15 291 грн. 60 коп., 3% річних у сумі 1 057 грн. 31 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 238 грн. 21 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31301827 зайво сплачене за платіжним дорученням від 19.06.2009р. № 2254 державне мито у сумі 2 144 грн. 79 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 16.07.2009 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко