Рішення № 42258219, 06.01.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/2816/14-ц Провадження № 22-ц/795/34/2015 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Меженнікова С. П. Доповідач - Острянський В. І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2015 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОстрянського В.І., суддів:Бечка Є.М., Хромець Н.С., при секретарі:Покладові Д.В., за участю:позивача ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6, відповідача ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8, відповідача ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду

апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_9 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 0,1393 га по АДРЕСА_1, а суміжна земельна ділянка площею 0,06 га за договором оренди перебуває у користуванні відповідача ОСОБА_9 і що на підставі рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 10 квітня 2014 року на земельну ділянку, що перебуває в користуванні ОСОБА_9, було встановлено постійний безоплатний земельний сервітут для проходу і проїзду позивача до власної земельної ділянки. Однак позивач не може скористатись цим сервітутом, оскільки відповідач ОСОБА_7 самовільно без будь-яких законних підстав розмістив на земельній ділянці щодо якої встановлено сервітут пересувний житловий будинок (будівельний вагончик), п"ять бетонних плит, два металевих ящики та будівельне сміття, чим перешкоджає позивачу у використанні встановленого земельного сервітуту. Тому позивач, пославшись на ст.152 ч.2 Земельного кодексу, просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, щодо якої встановлено земельний сервітут, шляхом зобов"язання відповідачів звільнити земельну ділянку від будівельного вагончика, п"яти бетонних плит, двох металевих ящиків та будівельного сміття.

Рішенням Чернігівського районного суду від 29 жовтня 2014 року позов було задоволено. Зобов"язано ОСОБА_7 та ОСОБА_9 усунути перешкоди ОСОБА_5 у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділеній у користування ОСОБА_9, на якій рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 10 квітня 2014 року встановлено земельний сервітут, шляхом вивезення з даної земельної ділянки пересувного житлового будиночка, двох металевих ящиків та п"яти бетонних плит. Також стягнуто з ОСОБА_7 і ОСОБА_9 в користь ОСОБА_5 по 121 грн. 80 коп. з кожного судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та постановти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що ОСОБА_5 на час розгляду справи місцевим судом вже не був власником спірної земельної ділянки, оскільки згідно з рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 20 січня 2014 року визнано незаконним та скасовано рішення 4 сесії 5 скликання Дніпровської сільської ради Чернігівського району від 28 грудня 2006 року в частині передачі ОСОБА_5 у власність земельної ділянки площею 0,1393 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 915596. Що згідно з положеннями абзацу 2 частини 2 ст.100 Земельного кодексу України земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно, однак позивач не надав суду відповідних даних про реєстрацію земельного сервітуту.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Постановивши рішення, місцевий суд виходив з того, що згідно з рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 10 квітня 2014 року було встановлено для ОСОБА_5, як користувача земельної ділянки по АДРЕСА_1, земельний постійний безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду через земельну ділянку по АДРЕСА_1, виділену у користування ОСОБА_9 відповідно до варіанту № 1 встановлення земельного сервітуту згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № С-208 від 28 жовтня 2013 року. Також суд вважав, що позивач на підставі наведеного судового рішення має право на постійне безоплатне користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділеній у користування ОСОБА_9, на якій встановлено земельний сервітут згідно з правилами ст.98 Земельного кодексу України. Що відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Тому суд, врахувавши наведене, прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог позову ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом зобов"язання відповідачів вивезти з даної земельної ділянки пересувний житловий будиночок, два металевих ящики та п"ять бетонних плит, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що вказане майно, яке належить ОСОБА_7 знаходиться на орендованій ОСОБА_9 земельній ділянці, щодо якої встановлено для позивача земельний сервітут і ці обставини позбавляють позивача права на безперешкодне користування даною земельною ділянкою.

Проте з таким висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд.

Відповідно до правил абзацу 2 частини 2 статті 100 Земельного кодексу України в редакції станом на 04 липня 2013 року, чинної на час вирішення даного спору в суді, „земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно".

З пояснень позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6, даних в засіданні апеляційного суду, вбачається, що земельний сервітут, встановлений для позивача судовим рішенням, не був зареєстрований на час вирішення справи в місцевому суді і не є зареєстрованим на даний час.

Однак суд першої інстанції, вирішивши спір, обставин щодо реєстрації позивачем ОСОБА_5, встановленого рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 10 квітня 2014 року, земельного сервітуту не перевірив і без врахування вимог матеріального закону вирішив спір, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що встановлений земельний сервітут для позивача не набув чинності через непроведення його державної реєстрації та що суд не врахував, що судовим рішенням, яке набуло чинності, визнано незаконним та скасовано рішення 4 сесії 5 скликання Дніпровської сільської ради Чернігівського району від 28 грудня 2006 року в частині передачі ОСОБА_5 у власність земельної ділянки площею 0,1393 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯБ 3 915596 - підлягають врахуванню.

З урахуванням викладеного апеляційний суд приходить до висновку, що місцевий суд постановив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права і таке рішення не може вважатись законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29 жовтня 2014 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: