Ухвала суду № 42257075, 25.12.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/1275/14

Номер справи місцевого суду: 523/13116/14-к

Головуючий у першій інстанції Деркачьов О.В.

Доповідач Грідіна Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2014 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Грідіної Н.В.,

суддів Копіци О.В., Джулая О.Б.,

за участю прокурора Романець Ю.В.

секретаря судового засідання Куриленко Г.П.

захисника ОСОБА_2

представника цивільного відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_4, на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2014 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Бендери Республіки Молдови, громадянин України, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий.

засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь комунальної установи «Одеська обласна клінічна лікарня» 10250 грн., витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 19600,30 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на загальну суму 1279,2 грн.

В задоволені інших позовних вимог потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 та ПрАТ «Страхова група «ТАС» відмовлено.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 засуджений за те, що він 16.05.2014 року, близько 17:35 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «Nissan», р.н. НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 42-44 км/год. по односторонній трирядній проїжджій частині вул. Чорноморського козацтва в м. Одесі, в напрямку від вул. Кравцова до вул. Гефта, в порушення правил безпеки дорожнього руху, передбачених п.п.2.3«б», 12.1, 8.7.3«е» Правил дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості руху, завчасно не зупинив автомобіль на червоний сигнал світлофора, чим допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9, який біля будинку №93 перетинав дорогу зліва направо по ходу руху транспортного засобу по регульованому пішохідному переходу на дозвільний зелений сигнал світлофора, внаслідок чого, згідно судово-медичної експертизи №1536 від 17 липня 2014 року, ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, просить змінити вирок суду в частині додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, а також в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди та постановити новий вирок, посилаючись на те, що суд першої інстанції безпідставно призначив додаткове покарання та не обґрунтував його, оскільки прокурор та потерпілий просили суд не застосовувати додаткове покарання, а також не врахував, що транспортний засіб для обвинуваченого є єдиним джерелом існування його родини, яка складається з дружини та двох малолітніх дітей, потрібен для пересування в робочих цілях.

Під час розгляду позову та при постановленні вироку суд безпідставно визначив тільки одного відповідача ОСОБА_4, так як під час розгляду справи було залучено співвідповідачем ПрМТ «Страхова група «ТАС». Суд неправильно оцінив подані позивачем докази про завдання матеріальної шкоди, оскільки з чеків, доданих до позову, вбачається, що деякі придбані препарати були придбані у аптечних пунктах, які розташовані в різних місцях ООКЛ з інтервалом 1-2 хвилини. Чеки на придбання палива, не містять доказів, що саме це паливо було використано для доставки потерпілого до медичних установ. Суд необґрунтовано встановив розмір моральної шкоди у розмірі 50000 грн., оскільки моральна шкода на зазначену суму не доведена,

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та уточнив, що просить змінити вирок суду, скасувати його в частині додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, скасувати вирок суду в частині цивільного позову з направленням позову на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги в частині скасування додаткового покарання та вважав апеляційну скаргу обґрунтованою в частині скасування матеріальної та моральної шкоди, представника цивільного відповідача ПрМТ «Страхова група «ТАС», який підтримав апеляційну скаргу в частині вимог щодо скасування вироку суду в частині цивільного позову, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження, в повному обсязі встановлена судом на підставі зізнавальних показань обвинуваченого на досудовому слідстві та при судовому розгляді кримінального провадження, в зв'язку з чим, з дотриманням вимог ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

В апеляційній скарзі захисник також не оспорює доведеність вини і кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 у вироку суду.

Суд першої інстанції при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, має родину, двох малолітніх дітей. У відповідності до ст.66 КК України, визнав наявність обставин, що пом'якшують покарання, зокрема, щире каяття та перше притягнення до кримінальної відповідальності, а також, згідно ст.67 КК України, встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання, думку потерпілого, у зв'язку з чим прийшов до обґрунтованого висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України, у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки, яке необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував дані про особу обвинуваченого, зокрема, його сімейний стан, а також не врахував думку прокурора та потерпілого при призначені додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком 2 роки, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з вироку суду вбачається, що при призначенні покарання судом був врахований сімейний стан обвинуваченого. Як зазначалось, суд призначив додаткове покарання обвинуваченому з дотриманням вимог ст. 65 КК України, згідно якої суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Думка учасників судового розгляду щодо призначення, зокрема, додаткове покарання має бути врахована судом, але не є обов'язковою для суду, який також враховує інші обставини, передбачені ст. 65 КК України.

Разом з тим, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу та скасувати вирок суду в частині цивільного позову, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 розглянутий з порушеннями законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

Відповідно до ч. 5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, з матеріалів кримінального провадження та журналу судового засідання вбачається, що 03.09.2014 року, під час підготовчого судового засідання, потерпілий ОСОБА_6 надав суду цивільний позов до відповідача - обвинуваченого ОСОБА_4, в порядку ст.. 128 КПК України, про стягнення матеріальної шкоди в сумі 22000, 10 грн., моральної шкоди в сумі 70000 грн. та упущеної вигоди в сумі 305744,18 грн. (а.с. 21-23).

В цьому ж підготовчому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АС/3463091 ПрАТ «Страхова група «ТАС» від 06.11.2013 року.

Однак, суд першої інстанції без надання позивачу можливості заявити відповідні позовні вимоги також до ПрАТ «Страхова група «ТАС», без прийняття відповідної ухвали щодо залучення відповідачем ПрАТ «Страхова група «ТАС», листом запросив представника відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» в наступне підготовче засідання 12.09.2014 року, в цей же день ухвалив вирок, в якому стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 19600,30 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн. та відмовив в задоволені інших позовних вимог потерпілого ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_4 та, зокрема, до ПрАТ «Страхова група «ТАС», до якого взагалі позовні вимоги позивачем не були пред'явлені (а.с. 36, 38, 41, 42).

При цьому, судом не були враховані роз'яснення п. 16 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» щодо наслідків розгляду позову до завдавача шкоди при непред'явленні вимог до страховика.

В зв'язку з наведеним, а також в зв'язку з порушенням вимог ст.ст. 61,62, 128 КПК України, які передбачають порядок розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні, права та обов'язки цивільного позивача та цивільного відповідача, апеляційній суд вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в частині цивільного позову.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги потерпілий ОСОБА_6 не з'явився 17.11.2014, 26.11.2014, 22.12.2014 та 25.12.2014 року. При цьому, потерпілий ОСОБА_6 тільки 25.11.2014 року надав заяву про відкладення розгляду справи. 22.12.2014 року потерпілий ОСОБА_6, будучи особисто повідомлений про розгляд апеляційної скарги 25.12.2014 року, в судове засідання не з'явився, ніяких заяв та клопотань не надав, в зв'язку з чим апеляційний суд ухвалив розглянути апеляційну скаргу у відсутності потерпілого та його представника.

Крім того, заслухавши думку учасників апеляційного провадження, у відповідності до вимог ст. 129 ч. 3, 326 КПК України, апеляційний суд вважає необхідним залишити цивільний позов позивача ОСОБА_6 без розгляду, оскільки, з урахуванням наведених підстав, приходить до висновку про неможливість за відсутності позивача розглянути цивільний позов.

При таких обставинах, відповідно до ст.ст. 407 ч. 1. 408, 409 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, вирок суду має буди скасований в частині цивільного позову, який має бути залишений без розгляду в зв'язку з неявкою в судове засідання позивача - потерпілого ОСОБА_6, що, відповідно до вимог ст. 128 ч. 7 КПК України, не позбавляє позивача права пред'явити той же позов в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 415, 419 КПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_4 - частково задовольнити.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2014 року у відношенні ОСОБА_4, засудженого за ст. 286 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 2 роки, та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування основного покарання з іспитовим строком 2 роки, - скасувати в частині цивільного позову та залишити цивільний позов без розгляду, в зв'язку з неявкою в судове засідання позивача - потерпілого ОСОБА_6

В решті вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 12.09.2014 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяців з моменту набрання ухвалою законної сили.

Судді:

Н.В. Грідіна О.В. Копіца О.Б. Джулай

(підпис) (підпис) (підпис)

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного

суду Одеської області Н.В. Грідіна