Ухвала суду № 42256725, 24.12.2014, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/24685/14-ц

Провадження № 2/522/10574/14

У Х В А Л А

Іменем України

(повний текст)

24 грудня 2014 року

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Погрібного С.О.,

за секретаря судового засідання Мітяєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову та клопотання про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Одеської міської ради про визнання договору оренди з викупом дійсним та визнання права власності,

в с т а н о в и в :

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, а саме: просив скасувати арешт квартири АДРЕСА_1; скасувати заборону щодо проведення дій з виселення ОСОБА_1 та інших мешканців з квартири АДРЕСА_2 на час розгляду цієї цивільної справи, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є власником квартири, а зазначена ухвала істотно порушує її права.

Додатково представника відповідача заявив клопотання про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Одеської міської ради про визнання договору оренди з викупом дійсним та визнання права власності, вважаючи, що такий самий позов ОСОБА_1 вже неодноразово було розглянуто цим самим судом, що виключає можливість повторного розгляду цивільної справи за таким самим позовом.

В судове засідання зявилась ОСОБА_3, її представник, заяву про скасування заходів забезпечення позову підтримали у повному обсязі, просили суд її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання зявився, проти задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову заперечував у повному обсязі, вважав її необґрунтованою, та такою, яка не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає клопотання про скасування забезпечення позову таким, що підлягає частковому задоволенню за наступних причин.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від „19 грудня 2014 року по вказаній справі вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 на час розгляду та вирішення справи судом; заборонено будь-яким особам проводити дії щодо виселення ОСОБА_1 та інших мешканців з квартири АДРЕСА_2 на час розгляду цієї цивільної справи.

У відповідності із ч.ч. 3, 4 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

В обґрунтування заяви представник відповідача посилається на ту обставину, що на сьогоднішній день вказана квартира належить відповідачці на підставі судового рішення.

Згідно із витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності спірна квартира належить ОСОБА_3 на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 22.01.2013 року.

Втім, як вбачається з наявних у матеріалах справи відомостей, вказане рішення скасоване ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.06.2013 року.

В подальшому, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22.04.2014 року за ОСОБА_3 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Втім, як визнав сам представник відповідачки, зазначене рішення на сьогоднішній день є невиконаним, апеляційним судом Одеської області відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на зазначене рішення Київського районного суду м. Одеси від 22.04.2014 року, а право власності на спірну квартиру належним чином не зареєстроване.

Згідно ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до п.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Резюмуючи наведене, суд зобовязаний дійти обґрунтованого висновку, що на сьогоднішній день відповідачка ОСОБА_3 за правилами чинного цивільного законодавства не може вважатися належним повноправним власником спірного майна, оскільки момент виникнення права на нерухоме майно законом повязується із відповідною реєстрацією права власності, а не отриманням рішення суду про таке.

При цьому, судом враховано, що у судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 визнала та підтвердила той факт, що позивача було вселено у спірну квартиру її батьком ОСОБА_4, що свідчить про добровільність його дій, а також про правомірність первинного перебування позивача у спірній квартирі (стосовно моменту після вселення у спірну квартиру).

Таким чином, оскільки питання про право власності на спірну квартиру на сьогоднішній день не є остаточно зясованим (цьому заважає завершення відкритого апеляційного провадження на рішення, що може вважатися правовстановлюючим документом на спірну квартиру), а за твердженнями позивача, що підлягає перевірці під час вирішення цього спору судом, його перебування у вказаному житлі ґрунтуються на законних підставах, зазначені обставини складають предмет цього спору та мають бути дослідженими судом під час нового розгляду, суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову у цій частині, оскільки визнає їх співмірними заявленим позовним вимогам, а також характеру загроз порушення прав та інтересів сторін.

Отже, суд має відмовити у задоволенні заяви в цій частині клопотання про скасування заходів забезпечення позову, одночасно визначивши, що у будь-якому випадку постановлена ухвала суду про забезпечення позову по вказаній справі не може бути застосована як підстава для зупинення здійснення виконавчих дій з примусового виконання інших судових рішень, якщо це прямо не заборонено наведеним судовим рішенням.

Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 про закриття провадження у справі, а також клопотання про розяснення ухвали суду від 19 грудня 2014 року про забезпечення позову по цій справі судом враховано наступне.

Згідно п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Втім, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, вказані позови не є тотожними та відрізняються як за своїм предметом, так і за підставами, що свідчить про неможливість закриття провадження за вказаними підставами.

Під час розгляду цивільної справи за позовом (складом суду під головуванням судді Загороднюка В.І.) питання про визнання договору оренди з викупом дійсним та визнання права власності не вирішувалося, за такими підставами та предметом позову таку вимогу заявлено не було.

Задоволенню не підлягає також і вимога про розяснення ухвали суду, оскільки чинним процесуальним законом не передбачено право суду розяснювати свої судові рішення, постановленні у формі ухвал.

У відповідності до частини 1 статті 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

В іншій частині заява ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з підстав, зазначених в обґрунтування відмови у задоволенні заяви іншого представника відповідачки ОСОБА_6

Керуючись ст.ст. 154, 205, 221 Цивільного процесуального кодексу України, СУД

У Х В А Л И В :

Заяву представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 про скасування заходів забезпечення позову задовольнити частково.

Визначити, що ухвала суду від 19 грудня 2014 року про забезпечення позову в цій справі не може бути застосована як підстава для зупинення здійснення виконавчих дій з примусового виконання інших судових рішень.

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 про закриття провадження у справі, а також клопотання про розяснення ухвали суду від 19 грудня 2014 року про забезпечення позову по цій справі відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ С.О. Погрібний

24.12.2014