Ухвала суду № 42255899, 29.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/8485/14 Головуючий 1 інст. - Погасій О.Ф.

Справа № 643/6542/14-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: інші

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Макарова Г.О.,

за участю секретаря - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2014 року по справі за позовом кредитної спілки «Фінансова підтримка» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

14.05.2014 року кредитна спілка «Фінансова підтримка» (далі по тексту - КС «Фінансова підтримка») звернулась до суду з позовом в якому просила: стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 501 691 грн. 27 коп. заборгованості за договором про надання кредиту та договором поруки; стягнути з ОСОБА_8 заборгованість за договором про надання кредиту в сумі 91 412 грн. 31 коп.; стягнути з ОСОБА_5 судовий збір.

Ухвалою від 22.09.2014р. Московський районний суд м.Харкова задовольнив заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, скасував постановлене цим же судом заочне рішення від 23.06.2014 року про задоволення позову КС «Фінансова підтримка» і призначив до розгляду справу у судовому засіданні з викликом сторін.

21.10.2014 року представник КС «Фінансова підтримка» ОСОБА_9 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_5, а також на квартиру АДРЕСА_2, яка, на його думку, є спільною сумісною власністю подружжя, оформлена на дружину відповідача ОСОБА_6.

Обґрунтовуючи заяву, представник позивача вказував, що 10.08.2011р. між КС «Фінансова підтримка» і ОСОБА_8 був укладений договір про надання кредиту (кредитна лінія) № 400К, згідно з умовами якого КС «Фінансова підтримка» надала кредит у 500000 грн. на строк по 09.08.2013р. зі сплатою % за користування ним. На забезпечення виконання ОСОБА_8 зобов'язань за договором кредиту між КС «Фінансова підтримка» і ОСОБА_5 10.08.2011р. укладено договір поруки.

Однак умови кредитного договору відповідачами не виконуються, станом на 30.04.2014р. солідарний обов'язок повернення кредиту та сплати % за користування кредитними коштами ОСОБА_8 та ОСОБА_5 складає 593 103 грн. 58 коп.

Заявник вказував, що ОСОБА_8 і ОСОБА_5 ухиляються від належного виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки і вживають заходи щодо продажу майна, обтяження майна правами третіх осіб, що унеможливить в подальшому звернення стягнення на таке майно. Відповідач ОСОБА_5 має на праві власності приміщення, що використовується під офіс, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яку він терміново намагається продати, що підтверджується оголошеннями в мережі Internet. Вартість приміщень визначена в оголошенні в сумі 70 000 доларів США. Крім того, ОСОБА_5 зареєстрований та мешкає в трикімнатній квартирі АДРЕСА_2, а по вул. Римарська не проживає.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21.10.2014р. заяву представника КС «Фінансова підтримка» про забезпечення позову задоволено повністю.

Суд вирішив накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_5 на праві власності, а саме квартиру АДРЕСА_1 та на кв. АДРЕСА_2, яка є спільною сумісною власністю подружжя та оформлена на дружину відповідача ОСОБА_6.

В апеляційних скаргах представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представник ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - ОСОБА_7 просять скасувати ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 21.10.2014р. про забезпечення позову, як незаконну і необґрунтовану, та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти вказують, що позивач не надав належних доказів про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, що роздруківка із Інтернету не може вважатися належним доказом. Крім того, позивач не надав доказів, які б свідчили, що ці дві квартири належать ОСОБА_10

Апелянти зазначають, що в заяві про забезпечення позову містяться одні лише припущення та не має жодних доказів, зокрема, витягів із державного реєстру нерухомого майна. Також, сума позову становить 593 103, 58грн., а вартість квартири по вул. Римарська, як стверджує сам позивач, значно перевищує суму боргу.

Крім того, суд не пересвідчився, чи дійсно з боку ОСОБА_5 має місце ухилення від виконання зобов'язання, оскільки відповідач не отримував досудової вимоги про погашення заборгованості, а повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься на а.с. 28 не може бути належним письмовим доказом, оскільки воно не містить підпису ОСОБА_5 про отримання відповідного листа.

Також, суд першої інстанції не врахував, що договір поруки укладений ОСОБА_5 не в інтересах сім'ї, а отже не створює жодних прав та обов'язків для його дружини ОСОБА_6 Накладаючи арешт на квартиру АДРЕСА_2, суд не з'ясував, кому саме належить ця квартира.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідачів та громадянки ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, а представник позивача заперечував проти неї, вважаючи доводи апелянтів безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково за таких підстав.

Надаючи судам роз'яснення про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 23.12.2006 року вказував, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Статтею 151 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи КС «Фінансова підтримка» звернулася до суду з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, надавши суду докази укладення з відповідачами кредитного договору і договору поруки, умови якого позичальником не виконуються.

Характер спірних правовідносин, а також відношення відповідачів до здійснення ними процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків, давали суду першої інстанції підстави погодитися з викладеними у заяві від 20.10.2014 року доводами представника КС «Фінансова підтримка» про існування загрози вчинення відповідачами дій щодо відчуження або обтяження правами інших осіб їх майна, на яке можна звернути стягнення, а також з доводами про те, що така поведінка відповідачів і невжиття судом заходів забезпечення позову може позбавити позивача або зробити неможливим виконання рішення суду про захист його (позивача) майнових прав.

Таким чином, суд обґрунтовано і у відповідності з вимогами норм процесуального закону постановив 21.10.2014 року ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

Доводи відповідачів і їх представників про те, що позивачем не надано суду достатніх доказів ухилення відповідачів від виконання взятих зобов'язань, а також посилання на те, що доводи представника позивача ґрунтуються лише на одних припущеннях і роздруківок з Інтернету, а це не є належним доказом, - не свідчить про наявність підстав для скасування ухвали суду, оскільки вжиття заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер, ці процесуальні дії від рішення спору по суті відрізняються тією особливістю, що повинні вживатися оперативно з метою забезпечення позову, а відтак з певною обумовленістю вірогідності даних про існування загрози створення відповідачами перешкод у ефективному захисті невизнаних, порушених чи оспорених прав позивача.

Станом на 21.10.2014 року, тобто на день постановлення судом оскарженої відповідачами ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, позивачем були надані суду докази в обґрунтування його позовних вимог, а з боку відповідачів не було надано заперечень по суті позовних вимог і доказів з метою спростування доводів позивача.

Крім того, відповідачі та їх представники як на стадії вирішення справи судом першої інстанції, так і при оскарженні ухвали, обмежилися критичною оцінкою доводів представника позивача та процесуальної дії суду, але зі свого боку так і не надали доказів, які спростовували доводи заявника та висновки суду.

За таких обставин посилання апелянтів на здійснення цивільного судочинства на засадах змагальності недоречне, оскільки саме ними не виконані належним чином приписи ст.ст.10,60 ЦПК України про обов'язок сторін доводи ті обставини, на які вони посилаються, в тому числі і обов'язок відповідачів доводити обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень, шляхом надання суду належних та допустимих доказів.

Крім того, згідно ч.1 ст.154 ЦПК України, суд першої інстанції на протязі розгляду справи може за заявою однієї із сторін і, зважуючи на пояснення другої сторони, допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим, а також може скасувати заходи забезпечення позову.

Разом з тим, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що у відповідності з вимогами частини 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову і їх обсяг мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, та задовольнив заяву у повному обсязі без достатніх на це підстав.

Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що максимальна сума стягнення, з огляду на солідарну відповідальність, яка може бути застосована до відповідача ОСОБА_5, становить 501691 грн.27 коп., а вартість квартири АДРЕСА_1 - 70.000 доларів США, що станом на 21.10.2014 року, враховуючи встановлений НБУ офіційний курс долара США по відношенню до гривні, вдвічі більше суми позову.

А ні зміст заяви представника позивача про забезпечення позову, а ні матеріали справи, а ні мотивувальна частина оскарженої ухвали, а ні заперечення представника позивача під час апеляційного розгляду справи, не містять належного обґрунтування необхідності накладення арешту, крім квартири АДРЕСА_1, ще й на квартиру АДРЕСА_2.

Крім того, з заяви самого представника позивача вбачається, що ця квартира зареєстрована як власність іншої особи, а не відповідача.

За таких обставин у суду першої інстанції не було підстав для задоволення заяви у повному обсязі, а відтак ухвала суду від 21.10.2014 року підлягає зміні шляхом її скасування в частині арешту квартири АДРЕСА_2 і відмови у задоволенні заяви представника позивача в частині вимог про арешт вказаної квартири.

Доводи представника відповідача про необхідність скасування ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову у повному обсязі, з огляду на відсутність підстав для задоволення позову до ОСОБА_5, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки апеляційний суд, згідно вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість вказаної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість прийняття судом ухвали про забезпечення позовом станом на 21.10.2014 року, а на той час суд не приймав рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_5

Скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції про задоволення позову до ОСОБА_5 з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову до нього є підставою для скасування арешту майна вказаної особи, накладеного раніше при розгляді справи ухвалою суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.3 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.ст. 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_7 - задовольнити частково.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2014 року в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви представника КС «Фінансова підтримка» про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2, зареєстровану на праві власності за ОСОБА_6.

В іншій частині ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 21 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді: